Рішення № 71283183, 01.12.2017, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2029/17

№ 2/207/1296/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Білецькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар`єр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовом до Державного підприємства "Бар`єр", в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримання розрахунку в період з 01 червня 2016 року по 20 липня 2017 року в розмірі 94921 грн. 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу про прийняття на роботу № 17/ос від 18 травня 2015 року його було прийнято на роботу до Державного підприємства «Бар'єр» на посаду в.о. заступника директора з науково-технічної діяльності. 30 грудня 2015 року на підставі статті 38 КЗпП України позивача за власним бажанням було звільнено з Державного підприємства «Барєр» згідно наказу № 44/ос від 30 грудня 2015 року. У зв'язку з тим, що ні в день звільнення, ні в подальшому підприємство не здійснило при звільненні виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства, він був змушений захищати свої права в судовому порядку. Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.07.2016 року було задоволено в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар'єр" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку. Зазначеним рішенням суду з Державного підприємства "Бар'єр" було стягнуто на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та інші грошові виплати за період з 18 травня 2015 року до 30 грудня 2015 року в розмірі 28505 грн. 65 коп. та середній заробіток за час затримання розрахунку в період з 30 грудня 2015 року по 01 червня 2016 року в розмірі 34212 грн. 84 коп. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого у Баглійському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ було відкрито виконавче провадження, однак по теперішній час вказане рішення суду не виконано. Під час розрахунку середньоденної заробітної плати враховується той факт, що протягом жовтня-грудня 2015 року позивач працював в режимі 3 робочих дні в тиждень. Таким чином, в листопаді 2015 року позивач відпрацював 13 робочих днів, в грудні 2015 року відпрацював 14 робочих днів, загалом 27 робочих днів. Середньоденна заробітна плата за два останні місяці розрахована у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100, становить 335, 42 грн. за робочий день. Сума середнього заробітку за період затримки з 01 червня 2016 року по 20 липня 2017 року становить 94921 грн. 03 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позові; представник позивача ОСОБА_3 подав суду письмову заяву, у якій просив закінчувати розгляд без його участі та участі позивача, підтримав заявлений позов повністю.

Представник Державного підприємства "Бар`єр" ОСОБА_4 в наданих суду письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що вина підприємства в ситуації з заборгованістю при звільненні позивача відсутня. В розділі 1 Статуту ДП «Барєр», затвердженого наказом Міненерговугілля від 27.12.2016 р. № 846, зазначено, Державне підприємство «Барєр» засноване на державній власності згідно наказу Міністерства палива та енергетики від 13 грудня 2000 року № 562 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Керуючись п. 4.1. Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. ДП «Барєр» має два джерела фінансування. З першого джерела, підприємство отримує кошти за рахунок господарської діяльності підприємства, гроші від якої, в повному обсязі надходять до господарських рахунків, з яких Державна виконавча служба України, шляхом проведення регламентованих чинним законодавством дій, реалізує виконання судових рішень та виплату заборгованостей по заробітній платі працівникам. Судові рішення виконуються в порядку та за черговістю, яка визначена Законом України «Про виконавче провадження». Стаття 46 Закону зазначає, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості. У підприємства наявна заборгованість по заробітній платі перед іншими працівниками, у такому разі в державного виконавця не виникає права першочергово виплачувати суми за судовими рішеннями позивачу, оскільки це буде порушенням чинного законодавства. Тому, невиплата коштів за судовими рішеннями позивачу це аж ніяк не порушення його прав, що тягне за собою відповідальність передбачену ст. 117 КЗпП України, а вимоги законодавства, що стосуються черговості виконання судових рішень. Другим джерелом є цільове фінансування, яке не передбачає коштів на виплату заборгованості по заробітній платі. ДП «Барєр» є виконавцем Державних цільових екологічних програм приведення в безпечний стан уранових обєктів ДП «Барєр та одержувачем бюджетних коштів (видатків з бюджету) за ними. У п. 13 ст. 2 Бюджетного кодексу України подається тлумачення поняття видатків. Видатки бюджету кошти, що скеровуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідними бюджетами, за виключенням коштів на погашення основної суми боргу і повернення переплачених у бюджет сум. Фінансування здійснюються на підставі принципів, що містяться в ст. 7 Бюджетного кодексу України. Одним з головних принципів є принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Сутність даного принципу полягає у необхідності суворого дотримання під час здійснення видатків цілей та заходів, які фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів. Якщо кошторисом бюджетної установи передбачено певну суму, що має спрямовуватися на фінансування поточних видатків протягом звітного періоду, така сума може відпускатися саме на фінансування поточних видатків. Кошти мають відпускатися та використовуватися у межах затверджених фінансових планів на підставі чітко визначених нормативів. В квітні 2014 року державне фінансування ДП «Барєр» із Державного бюджету України на виконання заходів Державної цільової екологічної програми приведення в безпечний стан уранових обєктів ВО «ПХЗ» було зупинено та поновлено лише в 2016 році, що й призвело до утворення заборгованості перед позивачем. Починаючи з 2016 року почала діяти Державна цільова екологічна програма приведення в безпечний стан уранових обєктів ДП «Барєр», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1091. Фінансування за Програмою № 1091 складає 100% обсягу доходів ДП «Барєр». Фінансування виконання заходів Програми № 1091 передбачено протягом 2015-2017 років. Коштів на погашення заборгованостей за попередні роки нею не передбачено, а використання грошей, що надаються з держбюджету на виконання державної цільової програми № 1091 в рахунок виплат заборгованостей з заробітної плати перед працівниками буде розцінюватися бюджетним законодавством України, як не цільове використання бюджетних коштів (порушення фінансової дисципліни), що карається Кримінальним кодексом України. Тож, невиплата позивачу заробітної плати на підставі чого той нараховує середній заробіток, в даному випадку, не є виною керівництва ДП «Барєр», а є умовами законодавства, що стосуються фінансування державних підприємств. Керівництво підприємства не може вплинути на процес фінансування, оскільки він чітко регламентується бюджетним законодавством України. Незважаючи на звернення ДП «Барєр» до Міненерговугілля виділити хоч якісь кошти для виплати заробітної плати працівникам, це не принесло жодного результату. Сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 94 921, 03 грн. є непомірно великою, що значно перевищує суму фактичної заборгованості, яка становить 28 505, 65 грн. та вирахувана з порушенням чинного законодавства України. Згідно п.8. Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Позивач при вирахуванні середнього заробітку з 01.06.2016 р. по 20.07.2017 р. у формулі зазначає 283 робочих дні, що відповідає дійсності, помножену на 335, 42 грн. середньоденного заробітку, що вирахуваний з порушенням норм законодавства. Оскільки згідно абз. 2 п.2 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», при нарахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У відповідній формулі позивач помилково зазначає дані беручи за основу листопад - грудень (місяць в якому відбулося звільнення), в той час коли потрібно зазначати дані за жовтень - листопад (останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата). В такому разі середньоденна заробітна плата буде становити 252, 38 грн. замість зазначених позивачем 335, 42 грн., що безумовно впливає на суму середнього заробітку. У звязку з цим, формула середнього заробітку повинна виглядати так, 252, 38 грн. х 283 дня = 71 423, 54 грн. без урахування ПДФО та військового збору, з урахуванням податків 57 495, 95 грн. Правомірність позиції захисту підтверджується змістом Постанови КМУ від 08.02.1995 №100, довідкою про розрахунок середньоденної заробітної плати та компенсації ОСОБА_1, копіями табелю обліку робочого часу по ДП «Барєр» за жовтень - листопад 2015 року, копією листа ДФС від 13.01.2016 р.

Суд, взявши до уваги позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві "Бар`єр" з 18.05.2015 року по 30.12.2015 року. 30.12.2015 року позивач звільнений з посади за власним бажанням. Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.07.2016 року (л.с. 6) було задоволено в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар'єр" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку. Зазначеним рішенням суду з Державного підприємства "Бар'єр" було стягнуто на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та інші грошові виплати за період з 18 травня 2015 року до 30 грудня 2015 року в розмірі 28505 грн. 65 коп. та середній заробіток за час затримання розрахунку в період з 30 грудня 2015 року по 01 червня 2016 року в розмірі 34212 грн. 84 коп. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого у Баглійському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ було відкрито виконавче провадження, однак по теперішній час вказане рішення суду не виконано.

Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. У відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України обставини, що визнаються сторонами, доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КзпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України передбачено строки виплати заробітної плати та строки розрахунку при звільненні; у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно ч. 1 ст. 117 Кодексу Законів про працю України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому відповідальність власника або уповноваженого ним органа настає у разі винної поведінки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100 середня заробітна плата розраховується за два останні місяці роботи співробітника. Протягом жовтня-грудня 2015 року позивач ОСОБА_1 працював в режимі 3 робочих дні в тиждень. Таким чином, в листопаді 2015 року позивач відпрацював 13 робочих днів, в грудня 2015 року - 14 робочих днів, загалом 27 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці розрахована у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100, становить 335,42 грн. за робочий день. Розрахунок середньоденної заробітної плати: 3 442,29 грн. (заробітна плата за листопад 2015 р.) + 5 613,93 грн. (заробітна плата за грудень 2015 р.) = 9 056,22 грн. 9 056,22 грн. (сумарна заробітна плата за два останніх місяці роботи) /27 (кількість робочих днів за два останніх місяці роботи) = 335,42 грн. Пунктом 20 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за №13 встановлено, що: «Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності». Сума середньоденного заробітку за період затримки станом на 20 липня 2017 року становить: 335, 42 грн. х (18 робочих днів в червні 2016 року + 22 робочих дня в липні 2016 року + 22 робочих дня в серпні 2016 року + 22 робочих дня в вересні 2016 року + 20 робочих днів в жовті 2016 року + 22 робочих дня в листопаді 2016 року + 22 робочих дня в грудні 2016 року + 20 робочих днів в січні 2017 року + 20 робочих днів в лютому 2017 року + 22 робочих дня в березні 2017 року + 19 робочих днів в квітні 2017 року + 20 робочих днів у травні 2017 року + 20 робочих днів в червні 2016 року + 14 робочих днів в липні 2016 року) = 335,42грн. х 283 дня = 94921,03 грн.

Стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо неможливості здійснення повного розрахунку з позивачем, на день розгляду справи судом заборгованість з заробітної плати не виплачено, таким чином має місце винна поведінка відповідача як і підстави для настання відповідальності за ст. 117 КзпП України. Відсутність коштів на розрахункових рахунках роботодавця не може бути підставою, що виключає відповідальність за ст. 117 КзпП України.

Згідно правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обовязку сплатити зазначені кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар`єр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з Державного підприємства "Бар`єр" судовий збір в сумі 949 грн. 21 коп. на користь держави.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 116 117 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Бар`єр" про про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства "Бар`єр" (ЄДР 31330051) на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримання розрахунку в період з 01 червня 2016 року по 20 липня 2017 року в розмірі 94921 грн. 03 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Бар`єр" судовий збір в сумі 949 грн. 21 коп. на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Погребняк Т.Ю.