Рішення № 71282930, 24.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30126/15-ц

Провадження № 2/761/2031/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Булах Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 16 жовтня 2015 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (далі - Відповідач), треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто» (далі - Третя особа № 1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна (далі - Третя особа № 2), Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Третя особа № 3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 лютого 2013 року між Третьою особою № 1 та Відповідачем був укладений Договір факторингу № 260213 (далі - Договір факторингу), в забезпечення виконання зобов'язань за яким, між Позивачем та Відповідачем 26 лютого 2013 року було укладено Договір поруки № 260213/П1 (далі - Договір поруки). Зауважив, що 26 травня 2014 року між сторонами вищевказаних договорів факторингу та поруки було укладено договори про внесення змін та доповнень до них. За Договором факторингу, Відповідачем здійснювалося факторингове фінансування дебіторської заборгованості (прав вимоги) Третьої особи № 1 по відношенню до третіх осіб з лімітом максимальної заборгованості 5 000 000 грн. 00 коп. Представник Позивача, зазначив, що 20 березня 2015 року між Третьою особою № 1 та Відповідачем було проведено переговори та погоджено графік погашення заборгованості у розмірі 4 979 222 грн. 11 коп., що підтверджується Протоколом зустрічі від 20 березня 2015 року. Зауважив на тому, що 23 квітня Позивачем було отримано від Відповідача претензію № 187 від 27 березня 2015 року про сплату заборгованості у розмірі 4 979 222 грн. 11 коп., а 02 жовтня 2015 року Позивачем було отримано Постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № 48816714 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2174 від 21 вересня 2015 року, вчиненого на суму заборгованості 9 804 466 грн. 05 коп. та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 98 044 грн. 66 коп., а всього - 9 902 510 грн. 71 коп. (далі - Виконавчий напис). Посилаючись на ряд норм діючого законодавства, в тому числі на пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, Позивач вважає, що Виконавчий напис не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки документи, подані Відповідачем для вчинення Виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості боржника. З вищенаведених підстав, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати Виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

У судовому засіданні, представник Позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві підтримав. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача 02 грудня 2015 року подав через загальну канцелярію суду Заяву про визнання позову, де зазначив, що сторона Відповідача позов визнає, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Водночас представник Відповідача подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони Відповідача.

Повідомлені в установленому законом порядку про дату, час та місце судового розгляду справи Треті особи у судове засідання не з`явилися. Заперечень проти позову, як і клопотань про перенесення судового розгляду справи чи про розгляд справ за їх відсутності до суду не подавали.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторони Відповідача та Третіх осіб на підставі зібраних у справі доказів, враховуючи те, що представник Позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вбачає за можливе задовольнити позов з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 26 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 260213.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2014 року між тими ж сторонами було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 3 до Договору факторингу № 260213 від 26 лютого 2013 року, згідно якого Договір факторингу було викладено у новій редакції (а.с. 6-10).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору про внесення змін та доповнень № 3 до Договору факторингу № 260213 від 26 лютого 2013 року, укладеного 26 травня 2014 року, предметом цього договору є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників), надалі за текстом «Дебітори», перелік яких наведений у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Перелік», за зобов`язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах до цього Договору, надалі за текстом - «Права вимоги»;

під факторингом за цим Договором розуміється: надання Фактором грошових коштів Клієнту за плату під відступленні ним Фактору Права вимог, надалі за текстом - «Факторингове фінансування», адміністрування Прав вимог, надання Клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених Фактору Прав вимог, на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього;

до факторингу за цим Договором приймаються Права вимог грошових коштів за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) на суму розрахункового документа з терміном їх остаточної оплати, вказаними в Реєстрі, з лімітом максимальної заборгованості за Факторинговим фінансуванням до 5 000 000 грн. 00 коп. (включно) (а.с. 6-10).

Крім того, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань по Договору факторингу № 260213 від 26 лютого 2013 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ФІНАНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» та ОСОБА_1, 26 лютого 2013 року було укладено Договір поруки № 260213/П1.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2014 року між тими ж сторонами було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 260213/П1 від 26 лютого 2013 року, згідно якого договір поруки було викладено у новій редакції (а.с. 11-14).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За змістом частин 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1.1. Договору про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 260213/П1 від 26 лютого 2013 року, укладеного 26 травня 2014 року, Поручитель зобов'язується перед Фактором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Клієнтом зобов'язань, передбачених Договором факторингу № 260213, укладеного між Фактором та Клієнтом 26 лютого 2013 року, зокрема, зобов'язань щодо факторингу, здійснення зворотного викупу Права вимоги у випадках та порядку, визначених Основним договором, сплати процентів за користування грошовими коштами, комісійної винагороди, можливих пень, та штрафів, а також інших грошових витрат Фактора, пов'язаних із захистом свого порушеного права у разі невиконання /неналежного виконання Клієнтом Основного договору, надалі за текстом - Забезпечені порукою зобов'язання;

зміст та розмір забезпечених порукою зобов'язань, в тому числі, складає відшкодування Клієнтом Фактору в повному обсязі сум, виплачених Фактором під відступлені Клієнтом Фактору Права вимоги в розмірі 5 000 000 грн. в строки та в порядку, що визначені Основним договором, а також відшкодування можливих штрафних санкцій (пень, штрафів), сплачених Фактором, тощо, в строки, в порядку та на умовах, що визначені Основним договором (а.с. 11-14).

З матеріалів справи, зокрема із копії Протоколу зустрічі, вбачається, що 20 березня 2015 року уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ФІНАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» було погоджено Графік погашення заборгованості у розмірі 4 979 222 грн. 11 коп. за надане фінансування за Договором факторингу, згідно з яким останній платіж мав бути здійснений 05 серпня 2015 року (а.с. 15).

Крім того, 23 квітня 2015 року Позивачем було отримано від Відповідача Претензію вих. № 187 від 27 березня 2015 року, про сплату заборгованості в розмірі 4 979 222 грн. 11 коп. (а.с. 16-17).

Позивач зазначив, що 02 жовтня 2015 року ним було отримано винесену 28 вересня 2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подпоріним Романом Олександровичем Постанову про відкриття виконавчого провадження № 48816714 з виконання Виконавчого листа № 2174, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 вересня 2015 року про стягнення з солідарного боржника ОСОБА_1, який є поручителем за боржника ТОВ «Т.Л.АВТО» на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ФІНАНС» суму заборгованості в розмірі 9 902 510 грн. 71 коп. (а.с. 19, 20).

Судом встановлено, що раніше, 21 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною вчинено виконавчий напис за р.№ 2174 про стягнення з солідарного боржника ОСОБА_1, який є поручителем за боржника ТОВ «Т.Л.АВТО», ідентифікаційний код юридичною особи 36702953, за Договором про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 260213/П1 від 26 лютого 2013 року, укладеного 26 травня 2014 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., за р. № 1106 на користь стягувача ТОВ «ФАКТОРИНГ ФІНАНС» суми заборгованості, що складає 9 804 466 грн. 05 коп., строк виконання зобов'язань настав 27 березня 2015 року, а також витрати, пов'язані з вчиненням даного виконавчого напису у сумі 98 044 грн. 66 коп., що разом становить 9 902 510 грн. 71 коп. (а.с. 21).

Суд критично оцінює вчинення нотаріусом вищезазначеного виконавчого напису, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до підпунктів 3.2., 3.5. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій), безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

За змістом абзацу 1 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені у виконавчому написі відомості щодо суми заборгованості не підтверджені наявними доказами та не відповідають погодженій сторонами заборгованості під час проведення переговорів, а також у виконавчому написі не зазначено строк, за який проводиться стягнення та невірно зазначено строк настання виконання зобов'язання 27 березня 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено за відсутності правових підстав, необхідних для вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення коштів.

Таким чином, суд вбачає законні підстави для задоволення позову, і, відповідно, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни, вчинений 21 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 2174, враховуючи фактичні обставини справи та подану Відповідачем заяву про визнання позову.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 730 грн. 80 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 18, 553, 554, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статей 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», абзацу 1 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, підпунктів 3.2., 3.5. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 174, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни, вчинений від 21 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 2174 про стягнення із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (Код ЄДРПОУ 36125262) коштів у розмірі 9 902 510 (дев'ять мільйонів дев'ятсот дві тисячі п'ятсот десять) гривень 71 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» (Код ЄДРПОУ 36125262) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :