Ухвала суду № 71280339, 26.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Пономаренка В.В., Гончар Н. І., Сіренка Ю.В.

секретар Анкудінов О.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дини та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав , -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дитини.

ОСОБА_3 не визнаючи позов, звернулась до суду із зустрічним позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, вказуючи, що вона з останнім перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року розірвано. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На сьогоднішній день склалися обставини, що свідчать про небажання ОСОБА_1 брати участь у вихованні доньки. Більше того, подальше користування останнього батьківськими правами шкодить правам та інтересам неповнолітньої доньки, завдає їй душевних страждань. Він особисто заперечує факт того, що ОСОБА_5 є його донькою, за будь яку ціну намагається розірвати стосунки з донькою, що трагічно впливає на розвиток ОСОБА_5 та її сприйняття оточуючого світу. Також неодноразово звертався до суду із позовними заявами про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дитини. Позовна заява про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дитини була подана до суду із порушенням встановленого законом строку, про що ОСОБА_1 чітко усвідомлював, однак не вважав за потрібне пояснити суду причини його пропуску. В його обох позовних заявах від 13.05.2015 р. та від 01.03.2016 р. чітко вказано момент виникнення у нього сумнівів щодо його батьківстві: «До укладання шлюбу та за час спільного проживання». Крім цього, ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, ігнорує дитину та не спілкується з нею. Після розірвання шлюбу він перестав цікавитися життям доньки, не брав жодної участі в її вихованні та матеріальному утриманні. У вихованні дитини не бере жодної участі, зовсім не спілкується з нею. Протягом останніх років ОСОБА_1 проживає з другою родиною, у нього друга дружина і дитина. Через це, жодним чином не підтримує стосунків з його першою донькою, навіть не вітає її з Днем народження, жодного разу не зателефонував їй. Що стосується батька ОСОБА_5, то він не лише сам повністю розірвав стосунки з донькою, а й спричинив повний розрив стосунків доньки зі своїми батьками (дідусем та бабусею ОСОБА_5). Остання намагалася додзвонитися до них та налагодити стосунки, однак останні відмовилися з нею спілкуватися, чим завдали неймовірні душевні страждання ОСОБА_5. Таким чином він спричинив розрив кровних стосунків ОСОБА_5 з її родиною, на які вона має повне право від народження. Враховуючи таку поведінку ОСОБА_1, вважає, що він не може і надалі користуватися батьківськими правами стосовно їх доньки, і позбавлення його батьківських прав є цілком логічним і закономірним.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2016 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року первісний позов залишено без розгляду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року зустрічний позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 552 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини, що мають істотне значення для справи, вважає його незаконним, необґрунтованим і просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні достовірно було встановлено факт свідомого ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2011 року розірвано( а. с. 4).

ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження останньої( а. с. 5).

В 2011 році рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки на користь матері в розмірі ? частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття( а. с. 66).

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснювала, що відповідач протягом 2014 року не сплачував аліменти, взагалі неповнолітньою донькою не піклується, не цікавиться її життям, здоров'ям, духовним та моральним розвитком і ухиляється від спілкування з нею, створює перешкоди для її всебічного розвитку. Так, зокрема в 2015 році неповнолітня ОСОБА_5 звернулася до батька з проханням надати дозвіл на її поїздку за межі України на оздоровлення, проте ОСОБА_1 категорично відмовив неповнолітній в наданні дозволу, не надаючи жодних пояснень з цього приводу.

Рішенням комісії від 25.11.2015 р. № 13/22 дитина була передана під супровід Черкаського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді для мінімізації складних життєвих обставин в родині. Відповідач знав про те, що донька відвідує психолога для надання їй психологічної підтримки, сам він був неодноразово запрошений психологом на зустріч з донькою для налагодження стосунків між ними, проте ігнорував запрошення психолога і жодного разу на консультації не з'явився. Поведінка відповідача спрямована на вирішення своїх власних потреб.

Так, із системного аналізу діючого законодавства України вбачається, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, а саме: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. п. 15, 16 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до ст. 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Проаналізувавши детально дійсні обставини справи, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні та безсумнівні докази винної поведінки ОСОБА_1 та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно доньки ОСОБА_5, а отже й відсутні підстави позбавлення його батьківських прав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, позов не визнав та заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки вважає причиною погіршення його відносин з донькою є вплив колишньої дружини на неповнолітню, яка не сприймає його нову сім'ю та всіляко намагається нашкодити нинішній дружині.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позивачем не обґрунтовано в чому полягає злісне небажання ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки по вихованню дитини, до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України ).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Задовольняючи зустрічний позов районний суд, послався на інформацію адміністрації Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 17, від 27.08.2015 року № 190, про те, що батько у 2014-2015 р.р. не цікавиться навчанням доньки, батьківські збори не відвідує, в школу жодного разу не приходив.

Однак, колегія вважає, що районним судом було проігноровано інформацію адміністрації Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 357 від 10.11. 2015 року, якою зазначено, що остання відкликає довідку від 27.08.2015 року № 190 , оскільки дана довідка було складена на підставі слів матері ( а. с. 104).

Отже, матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 батьківських прав.

Крім того, колегія суддів, на підставі ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України, не погоджується із висновком Служби у справах дітей виконавчого комітету ЧМР від 30.06.2016 року № 280/30-03-03 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, оскільки він суперечить інтересам неповнолітньої дитини, є недостатньо обґрунтованим. Фактично, згаданий висновок зроблено тільки на підставі пояснень позивачки. Тому цей висновок не може бути беззаперечно прийнято колегією суддів до уваги та покладено в основу судового рішення.

При вирішені даної справи поза увагою суду залишилася й прецедентна практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року).

Разом з тим, відповідно до вимог закону та п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ОСОБА_1 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання його неповнолітньої дитини, оскільки, на думку колегії суддів, його участь в розвитку та вихованні дитини за минулий період та в даний час є явно недостатньою. На службу в справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради районної державної адміністрації необхідно покласти контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.

З урахуванням обставин справи та норм ч.ч. 7, 8 ст. 7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав та приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням в нового рішення про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, щодо його доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними

Отже, матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 батьківських прав.

Ч.1 ст. 164 СК України вказує на те, що батько, мати можуть бути судом позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків, як підстава для позбавлення батьківських права має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України вказує, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку утримувати дитину.

Колегія суддів не погоджується із висновком районного суду, що з достовірністю встановлено свідоме ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, а тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно своє дочки.

За таких обставин, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 552 грн., оскільки ОСОБА_1 має пільги і від сплати судового збору, судових витрат та судового збору за подання апеляційної скарги звільняється. (т.1 а.с.6).

Судові витрати понесені ОСОБА_3 по сплаті судового збору в сумі 552 грн., колегія суддів залишає за останньою.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити .

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення запису про батьківство із актового запису про народження дини та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2017 року.

Судді Пономаренко В.В.

Гончар Н. І.

Сіренко Ю.В.