Рішення № 71278718, 26.12.2017, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/1001/16-ц

Провадження № 2/546/62/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.

при секретарі - Гудзенко С.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2009 року, укладений від його імені та ТОВ «Бурат-Агро», щодо земельної ділянки площею 4,62 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_2 від 10.04.2002 року він є власником земельної ділянки площею 4,62 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 01 січня 2009 року невідомою особою від його імені, з одного боку, та ТОВ «Бурат-Агро», з іншого боку було укладено договір оренди землі щодо цієї земельної ділянки. Зазначений договір зареєстрований 18.12.2012 року у відділі Держкомзему Решетилівського району Полтавської області. Цей договір він не підписував і не уповноважував на це іншу особу. Вважає, що в зазначеному договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: зазначення індексації орендної плати та порядку її перегляду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, а також недотримані вимоги ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» в частині неврахування періоду ротації основної сівозміни.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задовольнити, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, і, крім того, суду пояснив, що судячи з підпису в цьому договорі, підпис від його імені вчинено його сином ОСОБА_4 Довіреності на укладення договору оренди чи своєї згоди на його укладення він синові не давав. Орендну плату за землю він отримував по 2016 рік включно особисто або його син. Сам він договором оренди землі та його умовами не цікавився. Про наявність цього договору він дізнався восени 2016 року.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, подав до суду письмові пояснення по суті позову, в яких підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, та, крім того, пояснив, що про наявність спірного договору оренди землі позивач дізнався восени 2016 року після звернення до нього місцевого фермера з пропозицією укласти договір оренди землі. Вважає, що з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала і суду пояснила, що про обставини укладення оспорюваного договору оренди землі їй відомо зі слів інших осіб. Так, зі слів сина позивача їй відомо, що договір оренди землі від імені позивача був підписаний не самим позивачем, а його сином за дорученням та зі згоди позивача. Крім того, представник відповідача заявила про застосування до даного позову позовної давності, посилаючись на те, що позивачеві достеменно було відомо про наявність оспорюваного договору, що підтверджується тим, що на протязі семи років з моменту укладення договору оренди землі позивач отримував орендну плату, а тому даний позов поданий після спливу позовної давності.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює у ТОВ «Бурат-Агро» фахівцем з соціальних питань. При підписанні оспорюваного договору оренди землі він особисто присутнім не був, хто при цьому був присутнім, йому не відомо. Зі слів інших працівників товариства йому відомо, що при отриманні зерна в рахунок орендної плати був присутнім і позивач, а розписувався за отримання зерна його син. Вважає, що, отримуючи орендну плату, позивач не міг не знати про наявність договору оренди землі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є сином позивача. Оспорюваний договір оренди від імені батька підписав він особисто без його згоди, але про те, що земля перебуває в оренді, батько знав. При підписанні ним договору оренди представником орендаря наявність у нього довіреності від орендодавця не перевірялася. За отримання орендної плати за цим договором від імені батька підписувався він, але отриману орендну плату щоразу передавав батькові, при цьому говорив, що це орендна плата. Документи щодо оренди землі знаходилися у нього, батько договором не цікавився.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

згідно доданої до позовної заяви копії Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 (а.с. 11), виданого 10 квітня 2002 року Решетилівською РДА Полтавської області, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,62 га, розташованої на території Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 13) кадастровий номер даної земельної ділянки - НОМЕР_1.

Згідно копії договору оренди землі (а.с. 15-16) даний договір укладено 01 січня 2009 року між орендодавцем - позивачем ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ «Бурат-Агро» стосовно належної позивачеві зазначеної вище земельної ділянки. У договорі обумовлені всі істотні умови, він підписаний обома сторонами та має відмітку про здійснення його державної реєстрації у Решетилівському районному відділі Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 28 лютого 2012 року за № 5324200040020019.

Згідно копій платіжних документів з виплати орендної плати за землю продукцією/послугами та грошовими коштами (а.с. 60-116) на протязі 2012-2016 років відповідачем виплачувалася позивачеві орендна плата за землю продукцією, послугами та у грошовій формі у повному обсязі.

Факт отримання орендної плати, на протязі 2009-2016 років підтвердив і сам позивач в судовому засіданні.

Із висновку експерта № 1383 від 17 жовтня 2017 року (а.с. 202-210) вбачається, що в оспорюваному договорі оренди землі підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 виконані не позивачем ОСОБА_1, а іншою особою.

Сторонами не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що особа, яка вчинила свій підпис від імені орендодавця в оспорюваному договорі оренди землі, діяла в межах наділених їй відповідно до закону повноважень.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір оренди землі від 01.01.2009 року пройшов відповідну державну реєстрацію. Порядок державної реєстрації договору та додаткової угоди не був порушеним, а тому в розумінні ч. 3 ст. 640 ЦК України він є укладеним.

Разом з тим судом встановлено, що оспорюваний договір оренди землі від імені позивача був підписаний іншою особою, яка не мала повноважень на його укладення, що за певних умов може свідчити про відсутність у позивача вільного волевиявлення на укладення договору оренди землі та відповідності його внутрішній волі.

Інших правових наслідків вчинення спірних правочинів, передбачених статтями 221-235 ЦК України, суд не вбачає.

При цьому судом встановлено, що на протязі семи років позивач отримував орендну плату за землю і проти цього у нього не було жодних заперечень, а тому з самого початку йому було відомо про наявність між ним та відповідачем орендних відносин.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ще у 2009 році позивач міг дізнатися про наявність оспорюваного договору оренди землі та про те, що цей договір від його імені підписаний іншою особою, тобто про порушення його прав власника земельної ділянки, а тому початок перебігу позовної давності слід відраховувати з 31 грудня 2009 року (кінцевий термін виплати орендної плати, визначений п. 11 Договору оренди землі), що свідчить про те, що даний позов подано до суду після спливу позовної давності.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки позивача та його представника стосовно того, що перебіг позовної давності починається з осені 2016 року після того, як позивачеві достеменно стало відомо про порушення його прав.

На підставі викладеного суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: