Постанова № 71277282, 22.12.2017, Апеляційний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року, якою

ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та громадянина Королівства Йорданії, працюючого художником, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0447/12500/17 від 03.10.2017 року, валюту у розмірі 9 000 євро та 236 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 03.10.2017 року о 08:04 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Гашимітського Королівства Йорданії (далі - Йорданії) ОСОБА_2, який прилетів до України з Йорданії м. Амман, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом PS762 та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», йому було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що пасажир відповів, що має 10 000 євро та 11 000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку, та було видано пасажиром готівку в розмірі 9 000 євро та 11 980 доларів США, що знаходились у відкритому поліетиленовому пакеті (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався. З виявленої суми пасажиру було пропущено 11 744 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 9000 євро та 236 доларів США.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною, винесеною з грубим порушенням вимог законну та без з'ясування усіх обставин справи. Апелянт стверджує, що у діях ОСОБА_2 відсутня вина у будь-якій формі, оскільки пасажир не був належним чином проінформований про порядок проходження митного контролю через відсутність інформаційно-вказівних табло на арабській чи англійській мові. Суд не звернув увагу, що ОСОБА_2 не були роз'яснені права та зміст протоколу його рідною чи англійською мовою, не було здійснено переклад протоколу на зрозумілу для ОСОБА_2 мову, а також, не було роз'яснено право скористатися допомогою захисника та перекладача. Також, апелянт вважає, що не можуть братися до уваги пояснення ОСОБА_2, які викладені українською мовою, так як ОСОБА_2 був позбавлений можливості переконатися у правильності перекладу своїх слів. Окрім цього, суд не дослідив джерело походження вилучених коштів, які є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та громадянки України ОСОБА_7, про що і зазначав ОСОБА_2 при опитуванні, однак у протоколі опитування, завдяки працівникам митниці, його слова набули кардинально протилежного змісту. До того ж, конфіскація у ОСОБА_2 коштів покладає на його особу надмірне обтяження, враховуючи, що інтересам держави не заподіяно жодної шкоди. Тому просить постанову скасувати, провадження по справі закрити, а вилучені кошти повернути ОСОБА_2.

Також, апелянт просить поновити строк на подачу зазначеної скарги, пославшись на те, що строк був пропущений з поважних причин. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 належним чином повідомлений не був, оскільки дане повідомлення на англійську чи арабську мову перекладено не було.

У судові засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.12.2017 року захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити, у судове засідання 22.12.2017 року захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Враховуючи доводи апелянта, про причини пропуску строку на оскарження постанови, апеляційний суд визнає їх поважними, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 27.10.2017 року підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

Не надано таких доказів і під час розгляду справи в Апеляційному суді.

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження апеляції про те, що у ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Доводи захисника про те, що працівниками митниці допущено ряд порушень норм чинного законодавства України при виконанні своїх посадових обов'язків, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами.

Так, суду не надано доказів про те, що ОСОБА_2 чи його захисник зверталися з будь-якими заявами до правоохоронних органів щодо неправомірності дій працівників митниці.

Не оскаржували вони й до суду дії вказаних осіб при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

До того ж, навіть не звертались до керівництва митниці з заявою про проведення службового розслідування з приводу неправомірних дій їх підлеглих.

Крім того, суду не надано достатньо доказів про те, що наявність вказаних порушень можуть вплинути на законність оскаржуваного рішення.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_2 (ОСОБА_2), залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива