Постанова № 71277264, 20.12.2017, Апеляційний суд Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Гуля В.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року, ухвалене у місті Обухові, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснодембський Олександр Адамович, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

У С Т А Н О В И Л А :

у липні 2017 року позивач звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 26.12.2013 року між сторонами укладено договір дарування дачного будинку №96 та земельної ділянки в садовому товаристві «Струмок», за адресою: с. Халеп'я, Обухівського району, Київської області, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським Олександром Адамовичем.

В подальшому цього ж дня між сторонами був укладений договір позики, який забезпечував передачу дачного будинку у власність позивачу та згідно з умовами якого позивачка повинна повернути кошти відповідачу в національній валюті не пізніше 26.06.2014 року.

Позивачка свої зобов'язання перед ОСОБА_3 виконала і передала в кабінеті нотаріуса 40 тисяч доларів США, а останній власноручно під розписку підтвердив отримання коштів.

В подальшому, позивачу стало відомо, що на виконання виконавчого напису №316, виданого 22.10.2015 року приватним нотаріусом Краснодембським О.А., державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції 01.12.2015 року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження, а саме на садовий будинок АДРЕСА_2, у зв'язку із грошовою заборгованістю ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 у розмірі 398 372 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що державний виконавець, не переконавшись в наявності фактичних обставин, вніс в постанову про відкриття провадження недостовірну інформацію, що стало підставою для відкриття кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном: садовим будинком №96 в садовому товаристві «Струмок», в АДРЕСА_1 будинок АДРЕСА_3, визнавши напис №316 від 22.10.2015 року нотаріуса Краснодембського Олександра Адамовича таким, що не підлягає виконанню з наступним виключенням з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна, яке належить їй на праві індивідуальної приватної власності.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. За своїм змістом апеляційна скарга фактично дублює посилання на обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_2, яким на думку апелянта, суд першої інстанції не дав відповідної оцінки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування будинку та земельної ділянки в СТ «Струмок» на території Халеп'янської сільської ради.

Також, 26 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 40 000 доларів США.

26 грудня 2013 року, відповідно до розписки ОСОБА_2 повернула ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 40000 доларів США.

01.12.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису №316 від 22.10.2015 року.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Колегія суддів, аналізуючи вищевикладене, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки дійсно при подачі даного позову, ОСОБА_2 не визначилась, яке її право було порушене відповідачем та який спосіб захисту необхідно обрати для захисту свого порушеного права.

В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 просить усунути перешкоди у розпорядженні майном, як власника спірного майна, однак доказів про те, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на спірне нерухоме майно, в матеріалах справи не міститься та під час апеляційного розгляду позивачем не надано.

Позивач також посилалась на те, що наявність обтяження у державному реєстрі перешкодила реєстрації права власності за договорами дарування, однак це не спростовує висновку суду про відсутність у позивача права, яке він просить захистити в межах цього позову і вказує на інший характер правовідносин, які не регулюються нормами права, що позивачем визначені як правові підстави позову.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не доведено заявлені позовні вимоги, не обґрунтовано належність відповідача у спірних правовідносинах, є правильним.

Посилання в апеляційній скарзі, на те, що посадовою собою ДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції Зеленевичем О.В. була винесена постанова про арешт майна на підставі невиконання ОСОБА_2 рішення суду, якого ніколи не існувало, чим порушено право позивача у відповідності до ст. 319 ЦК України, судова колегія не приймає до уваги, тому що предметом апеляційного оскарження є рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а не оскарження постанови про накладення арешту.

Інших доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга в собі не містить.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: