Рішення № 71276716, 24.10.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

24.10.2017

Справа № 369/11644/16-ц

Провадження № 2/369/223/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.

при секретарі Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 12 серпня 2016 р. близько 16 год. 20 хв. по вулиці Леніна в с. Гореничі Києво-Святоишнського району Київської області керуючи автомобілем Тойота державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем Фольксваген д.н. АА9510М1, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Автомобіль Тойота д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_2 на праві власності і під час ДТП був під його управлінням. Автомобіль Фольксваген д.н. НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 1.М. на праві власності і під час ДТП був під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до протоколу АП2 № 297192 складеного співробітниками ДПС Національної поліції Київської області, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 який порушив вимоги п. 12.1; п 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 р. відповідача ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено, що ДТП сталася з його вини та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Тобто вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП було доведено в судовому порядку.

Згідно з висновку автотоварознавчої експертизи про визначення вартості матеріального збитку № 03/09 від 03.10.2016 року складеного експертом ОСОБА_5, сума матеріальної шкоди спричиненої автомобілю Фольксваген, д.н. НОМЕР_3, складає 81 993,15 грн. Позивачем також понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1500,00 грн. та відправлення телеграми у розмірі 258,00 грн.

Позивач зазначає, що відшкодовувати шкоду у добровільному порядку відповідач категорично відмовляється. Таким чином, невідшкодований матеріальний збиток заподіяний позивачу винними діями відповідача становить 83 751,15 грн.

Протягом розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог де остаточно просила суд стягнути з відповідача на його користь 100 551,86 грн. матеріальної шкоди; 10 000,00 грн. моральної шкоди та витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явивсь. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявсь належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 12 серпня 2016 року близько 16 год. 20 хв. по вул.Леніна в с.Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, керуючи автомобілем НОМЕР_4 не вибрав безпечної швидкості не врахував дорожньої обстановки внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, який рухався попереду. Під час ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.08.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гривень.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з висновку автотоварознавчої експертизи про визначення вартості матеріального збитку № 03/09 від 03.10.2016 року складеного експертом ОСОБА_5, сума матеріальної шкоди спричиненої автомобілю Фольксваген, д.н. НОМЕР_3, складає 81 993,15 грн. Позивачем також понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 1500,00 грн. та відправлення телеграми у розмірі 258,00 грн.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Цивільно - правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки настає у особи, винної у заподіянні збитків (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, шкода заподіяна майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Як роз'яснено у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Відповідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У спростування зазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заподіяна майнова шкода внаслідок пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді з вини ОСОБА_2 транспортного засобу у розмірі 100 551 грн. 86 коп.

За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди частково знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, тому зі відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині вказаної вимоги необхідно відмовити.

Згідно ст.88 ЦПК України оскільки позов задоволено частково, суд вважає необхідним з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнути 1371,13 грн. судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, ст. ст. 16, 22, 1166, 1187,1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 62, 64, 74, 76, 88, 208, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 551,86 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 2 000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП; 1371,13 грн. - судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.Д.Усатов