Ухвала суду № 71272908, 27.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"27" грудня 2017 р. Справа № 917/99/16

Суддя - доповідач Сіверін В. І.

розглянувши апеляційну скаргу боржника (вх. №3915 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2017 у справі № 917/99/16, винесену в приміщенні зазначеного суду суддею Тимощенко О.М., повний текст якої складено 12.12.2017 року за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом (стягувач) Приватного акціонерного товариства "Насінневе", с. Чапаєве, Кегичівський район, Харківська область,

до (боржник) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,

про стягнення 6 245 233,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.12.2017 у справі № 917/99/16 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення від 18.08.2016 року у справі № 917/99/16.

Боржник, ТОВ "Лозівський молочний завод", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справ.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог боржник посилається на те, що втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними процесами в нашій державі, збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими на себе господарськими зобов'язаннями, накладенням державними виконавцями в межах відкритого виконавчого провадження арешту на майно боржника, призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством.

При цьому, на думку апелянта, наведені обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача, а тому господарський суд Полтавської області при винесенні оскаржуваної ухвали не вірно оцінив всі докази та обставини по справі, не врахував інтереси сторін та виніс незаконне рішення, відмовивши у відстроченні виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у даній справі.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет відповідності її форми та змісту вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Суд зазначає, що документом, що підтверджує безготівкову сплату судового збору, є квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Вказані документи подаються до суду тільки в оригіналі, а тому - копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Наведене цілком відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду України від 21.04.2016 року у справі № 6-765ц16.

З огляду на викладене, додана заявником до матеріалів апеляційної скарги копія платіжного доручення № 156 від 12.12.2017 року про сплату 1600 грн., яка не будь-яких відміток, підписів та печаток банку, що прийняв документ до виконання, не є належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Інших доказів сплати судового збору матеріали скарги не містять.

За таких обставин заявником не виконано вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів сплати судового збору, що є підставою для залишення її без руху в порядку статті 174 та у відповідності з приписами частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що з урахуванням з урахуванням характеру позовних вимог та ціни позову, положень Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду у даній справі становить 1600 грн.

За викладеного, апеляційна скарга залишається без руху, а заявникові надається час для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору. На адресу суду слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.

Керуючись статтями 74, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без руху.

2. Апелянту - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Сіверін В. І.