Ухвала суду № 71272866, 22.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"22" грудня 2017 р. Справа№ 911/907/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 (повний текст підписано 27.11.2017, суддя Конюх О.В.)

у справі № 911/907/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармастор"

про стягнення 7 103 150,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2017 (повне рішення складено 27.11.2017) у справі № 911/907/17, позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням в частині задоволених позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило наведене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши відповідність апеляційної скарги і доданих до неї документів вимогам ст. 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 11 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017 року заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 (повний текст підписано 27.11.2017, суддя Конюх О.В.) у справі № 911/907/17 подана через суд першої інстанції 07.12.2017, тобто за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Пункт 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні справи.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієїскарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частиною 5 статті 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов"язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянтом до апеляційної скарги не подано доказів її надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармастор", як встановлено ст. 259 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції), та ст. 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Таким чином, апеляційна скарга у справі №911/907/17 подана апелянтом без додержання вимог, викладених у п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху, на підставі ст. ст. 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання у строк, визначений даною ухвалою, доказів надсилання третій особі копії апеляційної скарги, з метою дотримання прав третьої особи, як учасника справи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, для визначення ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, необхідно визначити суму судового збору, яка підлягала сплаті на момент звернення з відповідним позовом.

П.п. 1 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача з відповідним позовом у березні 2017 року та подання заяви про уточненян позовних вимог, в які позивач просив стягнути з відповідача 5 664 266,54 грн., визначала, що судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення 5 664 266,54 грн. складає 84 963,99 грн., у звязку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, який підлягає сплаті, становить 93 460,40 коп.

Апелянтом до апеляційної скарги додано квитанцію № 23328 від 07.12.2017 про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1500,00 грн., тобто в розмірі меншому, ніж встановлено п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" станом на момент звернення з апеляційною скаргою. Сума недоплати становить 91 960,40 грн.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою).

При цьому, скаржник заявив клопотання, у якому просив відстрочити сплату судового збору за апеляційне оскарження вищенаведеного рішення. Клопотання мотивоване скрутним матеріальним становищем та накладенням арешту на рахунки.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

Ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Крім того, обставини відстрочення сплати судового збору мають бути доведені належними доказами.

Скаржник вказує, що на даний час у нього наявне скрутне матеріальне становище, а також згідно постанови Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.06.2017 накладено арешт на грошові кошти в межах суми 397 855,83 грн.

Суд апеляційної інстанції дослідивши подане апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору, встановив, що по-перше, наведена постанова прийнята у червні 2017 року, і доказів того, що вона є чинною, які і накладений нею арешт, станом на момент звернення з відповідною апеляційною скаргою - апелянтом суду апеляційної інстанції не надано. По-друге, апелянтом не подано і доказів того, що рахунки, які наведені у вказаній постанові - є єдиними рахунками апелянта, відкритими у банківських установах, і на них взагалі відсутні кошти, які необхідні для сплати судового збору, з врахуванням того, що арешт накладено в межах суми у розмірі 397 855,83 грн.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що апелянтом також взагалі не подано доказів, що підтверджують винятковість випадку відстрочення судового збору.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність обставин відстрочення сплати судового збору, клопотання про відстрочення сплати судового збору за наведених апелянтом обставин та поданих доказів - судом апеляційної інстанції відхиляється.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі № 911/907/17 подана без додержання вимог, викладених у п. 2 ч. 3 ст. 258, ст. 259 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ст. ст. 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання у строк, визначений даною ухвалою, доказів сплати судового збору та доказів направлення треті особі копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції роз"яснює, що згідно з п. 4 ст. 174, п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась зі скаргою.

Керуючись ст. ст. 174, 233-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі № 911/907/17 - залишити без руху.

2.Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" , має право усунути недоліки, а саме подати до Київського апеляційного господарського суду докази надсилання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, а також доказ сплати судового збору в сумі 91 960 (дев"яносто одна тисяча девятсот шістдесят) грн. 40 коп.

3. В разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пуктом 2 строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

4. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна