Постанова № 71272730, 20.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. Справа № 914/1489/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” №2501вих-17-1099 від 28.09.2017р. (вх. № 01-05/4672/17 від 03.10.2017р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2017 р.

у справі № 914/1489/17 (суддя Ділай У.І.)

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Контакт”, м. Словянськ, Донецька область

до відповідача: ПАТ “Укртрансгаз” м. Київ, в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 305 002,85грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3-Л. І. – представник (довіреність у матеріалах справи).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) в редакціїї Закону від 03.10.17 р. № 2147-УШ справи в судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) не заявлялось.

У судовому засіданні 20.12.2017р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2017 року.

У судовому засіданні 02.11.2017 року у розгляді справи оголошено перерву до 16.11.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2017р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.12.2017 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2017 р. (повний текст рішення складено 19.09.2017р.) у справі №914/1489/17 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Спец-Контакт” 242295,00 грн. основного боргу, 50 410,85грн. інфляційних втрат, 12 297,00грн. 3% річних та 4575,04грн. судового збору.

Судове рішення мотивоване ст.ст. 11, 610, 614, 617, ч. 2 ст. 625, ст. 655, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі – Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Місцевим господарським судом встановлено факти поставки позивачем відповідачу товару на спірну суму основного боргу, що не заперечується відповідачем; порушення відповідачем зобов'язання щодо його оплати в межах спірного договору. Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, відповідачем не надано. Також суд першої інстанції зазначив про допущені позивачем помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 410,85грн. інфляційних втрат та 12 297,00грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідач не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи і невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, зокрема, що чергові поставки товару позивач здійснював поза межами дії договору та графіку поставки. Обгрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема тим, що прострочення щодо оплати поставленого товару не наступило, оскільки виконання обов’язку щодо оплати можливе лише від дати підписання сторонами актів прийому-передачі продукції, щодо підписання яких сторони не дійшли згоди. Стверджує, що відсутність актів прийому-передачі продукції, що передбачено п. 5.2 договору, свідчить про відсутність належних і допустимих доказів, які є підставою для проведення розрахунків, а згідно п. 7.1 договору наявність акту прийому-передачі підписаного сторонами є моментом належного виконання обов’язку продавцем. Зазначає, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково зазначив про наявність двох договорів, оскільки договір №38-12/15 ОС від 25.12.2015р. не має відношення до справи. Посилається на ч. 4 ст. 612 ЦК України, яка зазначає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Стверджує, що видаткові накладні не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам Закону №996-XIV. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2017 р. у справі №914/1489/17, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданих доповненнях до апеляційної скарги відповідач навів власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат зазначивши, що видаткова накладна №145 від 16.09.2015р. на суму 213 882,00 грн. оприбуткована відповідачем 16.10.2015р., про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції та акт звірки розрахунків, а у матеріалах справи відсутні інші докази на підтвердження того, якою є дата поставки.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем визнаються факти поставки товару за видатковими накладними, однак ним не доведено факту оплати за поставлену продукцію. Зазначає, що актом звірки розрахунків підтверджується наявність боргу за видатковими накладними незалежно від наявності підписаних актів приймання-передачі, про які вказує апелянт. Також, фіскальним органом у листах №42472/10/28-10-41-06-16 від 11.08.2017р. та №47712/10/28-10-41-06-16 від 08.09.2017р. підтверджено факт відображення ПАТ “Укртрансгаз” у податковій звітності у складі податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, що є прямим доказом отримання товару відповідачем. Зазначає, що акти приймання-передачі не оформлені самим відповідачем з метою надуманого ухилення від сплати товару, а підписання відповідачем видаткових накладних є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач у запереченнях на відзив зазначає, що позивач допустив значне прострочення поставки товару, яка частково (поставка 22.03.2016р. на суму 19 803,00 грн) вийшла за межі строку дії договору, не передав покупцю визначений договором перелік первинних документів, отже, строк для оплати товару для відповідача не настав, а також відсутня відповідальність за прострочення оплати товару.

У додаткових поясненнях позивач вказує на факт визнання відповідачем підстав нарахування і стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення поставки за видатковою накладною №94 від 22.03.2016р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, доповненнями до неї та відзивом і запереченнями, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Між ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (покупець) та ТОВ “Спец-Контакт” (постачальник) укладено договір поставки від 24.04.2015р. № НОМЕР_1 (надалі – Договір), за яким ТОВ “Спец-Контакт” зобов'язалось поставити і передати у власність товар вказаний у специфікації до Договору, а саме – рукавиці брезентові з брезентовими налодонниками та рукавиці з крагами в погодженій кількості на загальну суму 289 095,00 грн., а ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” зобов’язався прийняти і оплатити його на умовах договору (а.с. 9-12).

Перелік документів на товар, які постачальник зобов'язаний передати покупцю, визначений п.1.3 Договору, зокрема це: накладна; податкова накладна; товаро-транспортна накладна; сертифікат якості; акт прийому-передачі.

Згідно п. 5.1 Договору товар повинен бути повністю поставленим покупцю згідно графіку поставки, (оформляється як додаток №2 до цього договору) який є невід’ємною частиною цього договору на умовах СРТ центральний склад с. Угерсько Стрийського району Львівської області, згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС 2010».

Датою поставки вважається дата підписання сторонами накладних та акту прийому-передачі (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено перехід права власності на товар в момент підписання акту прийому-передачі.

Загальна ціна цього договору – 289095,00 грн. (п. 6.2 Договору).

Ціни по цьому договору вказані з врахуванням ПДВ, що складає 48182,50 грн включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов’язання по яких, згідно цього договору та додатків до нього покладені на постачальника (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору покупець проводить розрахунки з постачальником протягом 30 днів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок та іншими способами не забороненими чинним законодавством України, після отримання кожної партії продукції.

Згідно графіку поставки продукції партія №1 (10 000 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками) на суму 156 000,00 грн. мала бути поставлена протягом 30 днів з моменту підписання договору, тобто до 25.05.2015р., а партія №2 (6 600 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками, 350 пар рукавиць з крагами) на суму 133 095,00 грн. - протягом 10 днів з моменту повної оплати за попередню партію, тобто 17.08.2015р. (а.с. 12).

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 242 295грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 145 від 16.09.2015р. на суму 213882,00 грн; № 168 від 23.10.2015р. на суму 8610,00 грн; № 94 від 22.03.2016р. на суму 19803,00 грн. (а.с. 13-15).

Як зазначає позивач у позовній заяві, за всіма вказаними видатковими накладними виконання зобов'язань відповідачем прийнято без застережень. Однак, жодного примірника видаткових накладних № 145 від 16.09.2015р. та № 94 від 22.03.2016р. відповідач позивачу не повернув. Позивач долучив до позовної заяви повторно виписані примірники цих видаткових накладних. Відповідач не оплатив отриманий товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 242 295грн.

ТОВ “Спец-Контакт” звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” заборгованості в розмірі 242 295,00грн. основного боргу, а також . відповідно до положень ст. 625 ЦК України 50 410,85грн. інфляційних втрат та 12 297,00грн. 3% річних внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.625 ЦК України)

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Між ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (покупець) та ТОВ “Спец-Контакт” (постачальник) укладено договір поставки від 24.04.2015р. № НОМЕР_1, за яким ТОВ “Спец-Контакт” зобов'язалось поставити і передати у власність товар вказаний у специфікації до Договору, а саме – рукавиці брезентові з брезентовими налодонниками та рукавиці з крагами в погодженій кількості на загальну суму 289 095,00 грн., а ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” зобов’язався прийняти і оплатити його на умовах договору.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами накладних та акту прийому-передачі (п. 5.2 Договору).

Згідно графіку поставки продукції партія №1 (10 000 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками) на суму 156 000,00 грн. мала бути поставлена протягом 30 днів з моменту підписання договору, тобто до 25.05.2015р., а партія №2 (6 600 пар рукавиць брезентових з брезентовими налодонниками, 350 пар рукавиць з крагами) на суму 133 095,00 грн. - протягом 10 днів з моменту повної оплати за попередню партію, тобто 17.08.2015р. (а.с. 12).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що поставка першої партії товару відбулась 25.06.2015р. на суму 46800грн., відповідно до умов Договору мало місце прострочення поставки з 25.05.2015р. по 24.06.2015р. а оплата цієї партії товару відбулась 07.08.2015р.

Згідно листа № 42472/10/28-10-41-06-16 від 11.08.2017р. Офісу великих платників податків ДФС ПАТ “Укртрансгаз” відображено у податковому обліку ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ “Спец-Контакт” за виписаною податковою накладною №156 від 16.09.2015р. на суму ПДВ 35 647 грн., яку зареєстровано 15.10.2015р. (а.с. 49).

Також, згідно наявного у матеріалах та підписаного і скріпленого печатками сторін акту звірки розрахунків за період з 01.10.2015р. по 31.10.2015р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем згідно видаткової накладної № 168 від 23.10.2015р. на суму 8610,00 грн (а.с. 16). Відповідно до листа № 42472/10/28-10-41-06-16 від 11.08.2017р. Офісу великих платників податків ДФС ПАТ “Укртрансгаз” відображено у податковому обліку ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ “Спец-Контакт” за виписаною податковою накладною №182 від 23.10.2015р. на суму ПДВ 1435,00 грн, яку зареєстровано 03.11.2015р. (а.с. 49).

Згідно видаткової накладної № 94 від 22.03.16 р. ТОВ “Спец-Контакт” було зареєстровано в ЄДРПН податкову накладну №93 від 22.03.2016р., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 43, 44) та листом № 47712/10/28-10-41-06-16 від 08.09.2017р. Офісу великих платників податків ДФС (а.с. 50).

У матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо отримання товару за спірним договором.

У поданих доповненнях до апеляційної скарги відповідач навів власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виходячи з усіх трьох видаткових накладних № 145 від 16.09.2015р. на суму 213882,00 грн; № 168 від 23.10.2015р. на суму 8610,00 грн; № 94 від 22.03.2016р. на суму 19803,00 грн., заперечуючи саме період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянт обгрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема тим, що прострочення щодо оплати поставленого товару не наступило, оскільки виконання обов’язку щодо оплати можливе лише від дати підписання сторонами актів прийому-передачі продукції, щодо підписання яких сторони не дійшли згоди. Стверджує, що відсутність актів прийому-передачі продукції, що передбачено п. 5.2 договору, свідчить про відсутність належних і допустимих доказів, які є підставою для проведення розрахунків, а згідно п. 7.1 договору наявність акту прийому-передачі підписаного сторонами є моментом належного виконання обов’язку продавцем.

Згідно п. 5.2 Договору датою поставки вважається дата підписання сторонами накладних та акту прийому-передачі. Відповідачем була підписана видаткова накладна № 168 від 23.10.2015р. на суму 8610,00 грн. Інші видаткові накладні відповідачем не були підписані, однак були відображені в податковій звітності. Крім того відповідачем не заперечується сам факт поставки та отримання товару, а у матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі чи інші докази окрім видаткових накладних, що дозволяють встановити дату поставки товару. Таким чином, не підписання сторонами акту приймання передачі товару, при не запереченні відповідачем факту його отримання, не може бути підставою для звільнення від обов’язку щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Акти приймання-передачі товару не є первинними документами у правовідносинах купівлі-продажу товару.

До суду апеляційної інстанції апелянтом з доповненням до апеляційної скарги подано копію видаткової накладної №145 від 16.09.2015р., у якій вказана дата її реєстрації відповідачем 16.10.2015р. вх. №9195 (а.с.95). Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача, що товар за цією видатковою накладною йому доставлено лише 16.10.15 р., оскільки, як зазначалось вище, відповідач по цій видатковій накладній уже 15.10.15 р. зареєстрував податкову накладну № 156 від 16.09.15 р.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищенаведені обставини та подані докази на їх підтвердження судом встановлено невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 242 295,00грн. згідно договору поставки від 24.04.2015р. № НОМЕР_1. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом, що до даних правовідносин немає відношення договір від 25.12.15 р. № 38-12/15ос.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2017).

Згідно п. 7.1 Договору покупець проводить розрахунки з постачальником протягом 30 днів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок та іншими способами не забороненими чинним законодавством України, після отримання кожної партії продукції.

Відповідно до розрахунку позовних вимог розмір інфляційних втрат становить 50 410,85грн. та 12 297,00грн. 3% річних за період з 19.10.2015р. по 14.07.2017р.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку, апеляційний господарський суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення 12 297,00грн. 3% річних за період з 19.10.2015р. по 14.07.2017р. та 50 410,85грн. інфляційних втрат з 19.10.2015р. по 14.07.2017р. в межах заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Спец-Контакт” 242295,00 грн. основного боргу, 50 410,85грн. інфляційних втрат, 12 297,00грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв’язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2017 р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.12.2017р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Скрипчук О.С.