Постанова № 71272714, 20.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. м. Київ Справа№ 910/16227/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Романовій Ю.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 (повний текст підписано 12.09.2017)

у справі №910/16227/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Комунального підприємства "Київпастранс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення в порядку регресу 16 162,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2016 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 16 162, 82 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2017 у справі №910/16227/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України страхове відшкодування в розмірі 15 498,82 грн., судовий збір в розмірі 1 321,39 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято без дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, та без врахування позиції відповідача про те, що ним вже виплачено страхове відшкодування потерпілій особі за рішення суду, а повторне стягнення з відповідача коштів є порушенням ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не можу бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

21.11.2017 апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 21.11.2017 передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2017 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції 20.12.2017 не з'явився, причини його неявки суду не відомі.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2013 в м. Києві по вул. Попудренко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) автобуса Богдан, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який належить Київському підприємству «Київпастранс» 2) автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2

Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАІ та рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 у справі № 758/8751/14-ц.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована (рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 по справі № 910/23564/13 визнано недійсним договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2134298) потерпіла особа звернулась до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

На підставі звіту № 546 від 28.04. 2014 про оцінку автомобіля ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_2, був складений наказ № 4566 від 11.09.2015 про виплату страхового відшкодування.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 №758/8751/14-ц за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування майнової та моральної шкоди в результаті ДТП, встановлено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_2 у розмірі - 51 707,93 грн., витрати по складанню звіту оцінки шкоди № 2771 від 09.04.2014 - 600,00 грн., моральної шкоди - 2000,00 грн., витрати на правову допомогу - 8 775,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 533,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з 08.06.2016 по 16.11.2016 на виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 у справі № 758/8751/14-ц сплачено на користь ОСОБА_2 - 38 000,00 грн.

02.06.2015 потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно із ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 15 489,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4366рв від 11.09.2015.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Автобус Богдан, д.н.з. НОМЕР_1, водієм яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2, належить Комунальному підприємству «Київпастранс».

Позивач вважає, що таким чином до нього перейшло в межах суми 15 489,82 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 489,82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Так, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, відповідно до якого з КП «Київпастранс» у зв'язку із вчиненням водієм відповідача спірної ДТП на користь ОСОБА_2 стягнуто 62 616, 01 грн., в тому числі майнову шкоду в розмірі 51 307, 93 грн., моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн., витрати на правову допомогу 8 775, 00 грн. та 533, 08 грн. судового збору.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц набрало законної сили, судом видано виконавчий документ, який поданий на виконання до Подільського РВ ДВС України у м.Києві.

04.03.2015 Подільським РВ ДВС України в м.Києві на підставі виконавчого листа №758/8751/14-ц відкрито виконавче провадження ВП №46712749.

02.06.2015 представник ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди в порядку ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

11.09.2015, будучи повідомленим про наявність рішення Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, позивач видає наказ від 11.09.2015 №4566, на підставі якого здійснює виплату ОСОБА_2 платіжним дорученням від 11.09.2015 №4366рв 15 489, 82 грн.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що на момент прийняття позивачем 11.09.2015 рішення про виплату потерпілій особі страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхової події за участю автомобіля відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована на момент ДТП, набрало законної сили рішення Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, відповідно до якого відповідачем здійснювалась виплата потерпілій особі матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, що сталась 15.11.2013, позивачем було помилково виплачено ОСОБА_2 платіжним дорученням від 11.09.2015 №4366рв 15 489, 82 грн.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому задовольнивши позов в цій частині в порушення вимог ст.61 Конституції України фактично повторно притягнув КП «Київпастранс» до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, що призвело до надмірної суми відшкодування потерпілій особі та надмірного стягнення коштів з КП «Київпастранс».

При цьому судом першої інстанції не було враховано посилання відповідача на те, що звіт №546, на який позивач посилається з позові, як на підставу сплати коштів в сумі 15 489, 82 грн. був складений 28.04.2014, тобто до ухвалення Подільським районним судом м.Києва рішення від 12.12.2014 у справі №758/8751/14-ц, а безпосередня виплата відбулась лише 11.09.2015, через півтора роки, після ухвалення зазначеного рішення.

Якби позивачем кошти були сплачені потерпілій особі одразу після складення звіту або в розумні строки, це б вплинуло на рішення Подільського районного суду м.Києва, відповідно до якого майнову шкоду було визначено в розмірі 51 307, 93 грн., значно більшому ніж за звітом №546 від 28.04.2014, складеного на замовлення МТСБУ.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено обґрунтованість виплат, здійснених ним ОСОБА_2, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачеві 15 489, 82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Одночасно колегія суддів зазначає про можливість повернення позивачем у передбаченому законом порядку помилково виплачених ОСОБА_2 коштів.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 673,00 грн. витрат на послуги аварійного комісара.

Згідно з п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до пункту 36.3 статті 36 цього Закону.

Відповідно до рахунку №23284 від 30.04.2014 на суму 673,00 грн., ФОП Кузмік С.П., як виконавець повинен, здійснити на користь позивача комплекс дій зі збору документів по справі відносно спірної дорожньо-транспортної пригоди, оглянути т.з., визначити розмір завданих збитків, надіслати телеграму учаснику ДТП, здійснити виїзд на місце огляду.

Проте, актом виконаних робіт від 14.04.2014, виконано роботи тільки щодо визначення матеріального збитку.

Оскільки позивачем належними та допустимими засобами доказування не підтверджено розмір понесених позивачем витрат на послуги аварійного комісара в сумі 673,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/16227/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/16227/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/16227/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2017.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров