Рішення № 71270385, 11.12.2017, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1255/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, — приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», про стягнення суми страхового відшкодування,

встановив:

В серпні 2017 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» (далі - ПАТ «СК «АХА Україна») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування у розмірі 12677 грн. 86 коп. В обгрунтування своїх вимог позивач вказував, що 18 квітня 2014 року між ПАТ «СК «АХА Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування № 2335920\05АВ, згідно якого застраховано майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу — легкового автомобіля НОМЕР_1. 18 серпня 2014 року в м. Хмельницький по вулиці Кам'янецька сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів, внаслідок чого з вини відповідача, який керував автомобілем “Рено” реєстраційний номер НОМЕР_2, було нанесено механічні пошкодження автомобілю НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 (далі — потерпілий). На підставі рахунку № КС000000670 був складений розрахунок страхового відшкодування від 06.09.2014 року та страховий акт № 1.001.14.13715/VESKO25713 і потерпілому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 18176 грн. 30 коп. згідно платіжного доручення № 130135 від 12.09.2014 року. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу “Рено” реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-страхування» (далі — ПАТ «ПРОСТО-страхування») на підставі договору страхування № АІ0154738. ПАТ «ПРОСТО-страхування» за зверненням позивача частково виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 5498 грн. 44 коп., а тому на думку позивача, решту суми у розмірі 12677 грн. 86 коп. повинен відшкодувати відповідач.

До участі у справі судом було залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, — ПАТ «ПРОСТО-страхування».

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутності. В додаткових поясненнях зазначив, що акт огляду колісного транспортного засобу № 171/14 був складений відповідно до норм законодавства. Також зазначив, що ремонтна калькуляція № 1.001.14.1 від 26 серпня 2014 року була складена ТОВ “Престиж-авто” і є додатком до Рахунку СТО № КС000000670, що відповідає умовам договору добровільного страхування № 2335920\05АВ, а саме пунктам 14.1, 19.2, 20.10 договору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує. В обгрунтування заперечень посилається на те, що огляд пошкодженого транспортного засобу проводився з порушенням норм ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та умов договору страхування. А тому відповідач не погоджується з актом огляду № 171/14 та ставить під сумнів наявність в застрахованого автомобіля такої кількості пошкоджень. Вважає, що встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, можливе виключно за допомогою експертного дослідження із врахуванням ОСОБА_3, що проводиться експертом автотоварознавцем та за результатами проведення якого складається відповідний висновок або звіт. Вказує, що наявний в матеріалах справи рахунок на кузовні роботи, наданий приватним підприємством, не може бути доказом вартості матеріального збитку, оскільки такий рахунок підтверджує факт виконаних робіт, та не підтверджує необхідність виконувати роботи саме в такому об''ємі. З цих підстав просить відмовити в позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмове заперечення проти позову. Третя особа вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню. Зокрема, посилається на те, що позивач не надав документів на підтвердження чинності договору страхування на момент ДТП, на підставі якого було виплачено страхове відшкодування. Вказує, що розмір матеріальної шкоди визначений всупереч вимогам Законів України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначає, що оскільки позивачем не було визначено розмір матеріального збитку згідно з вимогами чинного законодавства, третя особа за власні кошти на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу № 171/14, складеного та проведеного по замовленню позивача, замовило автотоварознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу. В подальшому, відповідно до звіту № 2084/100824 від 22.04.2015 року, оцінювачем була визначена вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Volkswagen, що склала 5498 грн. 44 коп. Вказує, що при огляді транспортного засобу актом № 171/14 від 20.08.2014 року було виявлено пошкодження передніх лівих дверей та крила, задніх лівих дверей та крила, для відновлення яких зафіксовано ремонт та фарбування, заміни ці запчастини не потребували. В той же час, відповідно до старахового акта позивача, страхове відшкодування розраховано відповідно до рахунку-фактури № КС000000670 від 26.08.2014 року та калькуляції № 1.001.14.1 від 26 серпня 2014 року, з яких вбачається проведення заміни лівого крила та лівих передніх дверей, а також проведено комплекс робіт по передній частині автомобіля (решітка радіатора, обліцовка бампера), які не були пошкоджені в результаті ДТП. Вважає, що заміна вказаних деталей була проведена безпідставно, без погодження з усіма сторонами по справі. та не зазначена як необхідна незалежним експертом при огляді, що потягло додаткове збільшення ремонтно-відновлювальних робіт та безпідставне проведення позивачем страхового відшкодування на заявлену суму. Зазначає, що третя особа виконала взяті на себе зобов'язання відповідно до вимог чинного законодавства в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

В силу ст. 1 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85/96-ВР) страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як передбачено ч.ч. 2, 4, 16 ст. 9 цього ж Закону, страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Частиною 4 статті 16 та п. 3 ч. 1 ст. 20 названого Закону, визначено, що договір страхування повинен містити умови здійснення страхової виплати, а страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Цивільний кодекс України, який регулює принципи та зміст зобов’язальних правовідносин, визначив, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-ІІІ) оцінка майна, майнових прав (далі – оцінка майна) – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі – нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 2658-ІІІ).

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 12 згаданого Закону № 2658-ІІІ, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведення процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

За змістом ч. 1 ст. 9 цього Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах)оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Національний стандарт № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов’язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі – майно) суб’єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

У ньому визначені вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна (п.п. 56, 57). Зокрема зазначено вимоги стосовно змісту такого звіту.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі – КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395; далі – ОСОБА_3). Методика застосовується, в тому числі, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, і для визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п. 1.4 ОСОБА_3).

Згідно з п. 5.1 ОСОБА_3 технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збиту чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Із п.п. 8.1, 8.5, 8.5.3, 8.5.10 ОСОБА_3 слідує, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовується витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Визначення необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту приймається на підставі нормативних документів виробника КТЗ або розроблених на замовлення (за участю) виробника КТЗ. У разі відсутності даних виробника про застосування конкретних ремонтних операцій слід керуватися вимогами державних стандартів України, галузевих стандартів України та міжнародних стандартів, галузевих стандартів і технічних умов СРСР та УРСР, інших нормативних документів, чинних в Україні. Рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту).

Дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля “Рено” реєстраційний номер НОМЕР_2, за участю якого 18 серпня 2014 року в м. Хмельницький по вулиці Кам'янецька сталася ДТП, внаслідок чого автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження відповідно до акту огляду транспортного засобу від 20.08.2014 року. У зазначеній ДТП винним визнаний відповідач на підставі повідомлення (Європротоколу).

До виникнення зазначеної пригоди 18.04.2014 року між позивачем та потерпілим було укладено договір добровільного страхування № 2335920\05АВ, згідно якого застраховано майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу — легкового автомобіля НОМЕР_1.

Відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована в ПАТ «ПРОСТО-страхування» на підставі договору обов'язкового страхування (поліса) № АІ0154738 від 09.04.2014 року.

На підставі рахунку № КС000000670 потерпілому ПАТ «СК «АХА Україна» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 18176 грн. 30 коп. згідно платіжного доручення № 130135 від 12.09.2014 року.

На вимогу позивача до ПАТ «ПРОСТО-страхування» стосовно виплати 18176 грн. 30 коп. страхового відшкодування, виплаченого потерпілому, зазначене ПАТ відшкодувало позивачеві 5498 грн. 44 коп. При цьому ПАТ «ПРОСТО-страхування» посилається на те, що вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Volkswagen, фактично складає 5498 грн. 44 коп. відповідно до звіту № 2084/100824 від 22.04.2015 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наведені вище норми чинного законодавства до уваги не прийняв і в підтвердження своїх вимог фактично послався лише на калькуляцію, якою визначено розрахунок заподіяних збитків. Між тим, системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що калькуляція вартості відновлювального ремонту (ремонтна калькуляція) є складовим документом звіту (висновку) суб’єкта оціночної діяльності (експерта) про вартість матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження транспортного засобу, та вартість його відновлювального ремонту. Цей документ складається оцінювачем (експертом) за наслідками технічного огляду транспортного засобу та визначення обсягу і вартості необхідних ремонтних операцій.

А тому, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що посилання позивача на калькуляцію № 1.001.14.1 від 26 серпня 2014 року, якою визначено розмір завданих потерпілому збитків в сумі 18176 грн. 30 коп. за відсутності передбаченого наведеною вище Методикою звіту, не можна визнати належним та переконливим доказом в підтвердження позову.

При цьому суд приймає до уваги, що безпосередньо після зазначеної ДТП 20.08.2014 року було проведено огляд належного потерпілому автомобіля, що підтверджується актом від 20.08.2014 року № 171/14. Згідно дослідженого в судовому засіданні даного акту в автомобілі потерпілого було виявлено наступні пошкодження: крило переднє ліве деформоване, двері передні ліві деформовані, двері задні ліві пошкоджені, бокова задня арка заднього крила деформована, та зазначено про необхідність відновлення пошкоджених деталей шляхом їх ремонту та фарбування. Тобто, відсутні дані про необхідність заміни пошкоджених запчастин автомобіля. Даний огляд автомобіля проведено у присутності представника потерпілого, який погоджувався зі змістом цього акту, що підтверджується його підписом.

Між тим, в калькуляції, складеній ТОВ “Престиж авто” на вимогу потерпілого ОСОБА_3, зазначено пошкодження автомобіля потерпілого, які не узгоджуються з актом огляду № 171/14 від 20.08.2014 року та вказано на необхідність заміни лівого крила та лівих передніх дверей і відповідно, з врахуванням цього, визначено розмір відшкодування заподіяних збитків в сумі 18176 грн. 30 коп.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги звіт № 2084/100824 від 22.04.2015 року, проведений оцінювачем автотранспортних засобів ОСОБА_4, який має вищу освіту та кваліфікацію оцінювача, на вимогу третьої особи ПАТ «ПРОСТО-страхування». Такий звіт, яким визначено розмір відшкодування в сумі 5498 грн. 44 коп., узгоджується з наведеними вище нормами чинного законодавства, зокрема з Методикою.

Відмовляючи в позові суд також приймає до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На виконання положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом було роз'яснене сторонам їх право на вчинення процесуальних дій, в тому числі і право заявити клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля, однак сторони своїми процесуальними правами не скористалися, такого клопотання не заявили.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що посилання позивача на положення п.п. 14.1, 19.2, 20.10 договору добровільного страхування № 2335920\05АВ від 18.08.2014 року стосовно порядку визначення розміру відшкодування, не є підставними, оскільки в наданому суду договорі відсутні наведені позивачем пункти 14.1, 20.10 договору, а за умови наявності таких, їх не можна вважати імперативними.

Не можна погодитися і з твердженнями позивача про те, що пред'явлені ним вимоги є регресними, оскільки регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV. В даному випадку відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», суд вважає, що між сторонами виникла суброгація.

Враховуючи наведене, позов ПАТ «СК «АХА Україна» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 56, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 979, 993, 1192 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 9, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 1, 8, 9, 16, 20, 27 Закону України «Про страхування», суд

вирішив:

В позові приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» до ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: