Постанова № 71267221, 20.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/651/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 17 жовтня 2017 року під головуванням судді Конепуд В.І. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2, третя особа - Воловецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ «Вектор Плюс» (надалі - Товариство) звернулося до суду з позовом у серпні 2017 р.

Просило звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування зазначило, що між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» 18.09.2008 р. було укладено кредитний договір. На забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належне відповідачу нерухоме майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право вимоги за вказаними договорами ВАТ «Сведбанк» відступило Товариству (договір факторингу №5 від 28.11.2012 р. і договір про відступлення права за іпотечними договорами від 28.11.2012 р.).

06.07.2017 р. при зверненні позивача до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке знаходиться в його іпотеці, постановою ВДВС Воловецького РУЮ ВП № 26978256 від 17.06.2011 р. накладено арешт, що порушує права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя, зокрема, право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Рішенням Воловецького районного суду від 17 жовтня 2017 р. позов задоволено: знято арешт із нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який був накладений постановою ВДВС Воловецького РУЮ ВП № 26978256 від 17.06.2011 р.

ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Указує, що позивачу було відомо про наявність обтяження щодо іпотечного майна 29 листопада 2012 р., коли в державний реєстр іпотек було внесено обтяження, за яким іпотекодержателемє саме Товариство. Зазначає, що до нього як до відповідача жодної матеріально-правової вимоги спрямовано не було.

У письмових поясненнях Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком через його невідповідність обставинам справи та нормам матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню із ухваленням новоїпостанови по суті позовних вимог, із таких мотивів.

Як видно з матеріалів справи, 18 вересня 2008 р. між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0601/0908/71-092 (а.с.5-12), згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 21 470 доларів США на строк із 19 вересня 2008 р. по 16 вересня 2038 р. включно, на умовах, передбачених указаним договором. Позичальник у свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати свої зобов'язання у повному обсязі в строки, передбачені вказаним договором. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір (а.с.13-16), згідно з умовами якого іпотекодавець (ОСОБА_2.) надає в іпотеку іпотекодержателю (ВАТ «Сведбанк») належне відповідачу майно на праві власності, а саме:квартиру, яка знаходиться за адресою Воловецький район, с. Верхні Ворота, вул. Спортивна, 401/5.

28 листопада 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» і Товариством було укладено договір факторингу №15 (а.с.17-23), за умовами якого Банк відповідно до умов указаного договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банк на підставі документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників і передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому вказаним договором (п.2.1 Договору факторингу).

Також 28 листопада 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» і Товариством було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами (а.с.24-25). Згідно з умовами останнього первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього договору (п.1.2); сторони домовилися, що заміна сторони, яка іменується іпотекодержательу зобов'язаннях, що виникли на підставі іпотечних договорів, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за іпотечними договорами вважається відступленими новому іпотекодержателю із моменту набуття чинності вказаним договором. З моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права та зобов'язання первісного іпотекодержателя як сторони, що іменується «іпотекодержатель» у зобов'язаннях, які виникли на підставі іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (п.1.3); первісний іпотекодержатель протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності цим договором зобов'язаний забезпечити внесення змін і додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі іпотек і Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відступлення новому іпотекодержателю прав за іпотечними договорами. При цьому, первісний іпотекодержатель цим уповноважує нового іпотекодержателя на здійснення відповідних дій від імені первісного іпотекодержателя щодо внесення змін і додаткових відомостейдо запису в Державному реєстрі іпотек і Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відступлення новому іпотекодержателю прав за іпотечними договорами (п.1.4).

Позивач у позовній заяві вказав, що існування арешту, який накладений на предмет іпотеки, унеможливлює реалізацію позивачем свого права як іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом набуття права власності, а тому для захисту законних прав та інтересів позивача як такого, що володіє переважним і першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо нерухомого майна, таке необхідно звільнити з під-арешту.

Суд першої інстанції повністю підтримав таку позицію, однак така суперечить обставинам справи та письмовим доказам.

За приписами ч.ч.3,4,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п.24 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку.

Так, за змістом частини четвертої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Тобто, право на звернення до суду з позовом про звільнення заставного (іпотечного) майна має право заставодержатель (іпотекодержатель) цього майна у випадку, якщо арешт накладено не в його інтересах, а в інтересах інших стягувачів.

Як видно з матеріалів справи, а саме: інформаційної Довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Довідка) щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.28-30), предмет іпотеки, який був переданий відповідачем Банку як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, перебуває під арештом, накладеним постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2011 р. У свою чергу підставою обтяження виступив договір іпотеки від 19.09.2008 р. укладений між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2 Згідно з указаною довідкою іпотекодержателем спірного майна є Товариство.

Отже, колегія суддів констатує, що постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2011 р. накладена в інтересах Банку (а не в інтересах інших стягувачів), який у свою чергу право вимоги за іпотечними договорами передав Товариству в 2012 р., тому в контексті ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» Товариство не має підстав для звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Позивач у законному порядку набув права вимоги за вказаним іпотечним договором із моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 р., однак ним не було доведено необхідність звільнення спірного майна з-під арешту, оскільки він був накладений в інтересах ВАТ «Сведбанк». Оскільки Товариство викупило всі права стосовно договорів, за якими наявна заборгованість (в тому числі по іпотечних договорах), то жодного порушення прав як іпотекодержателя, який наділений переважним правом на задоволення своїх вимог, не встановлено

Наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна не порушує права позивача як іпотекодержателя та гарантують йому пріоритет перед іншими стягувачами для задоволення вимог за кредитним договором № 0601/0908/71-092 від 18.09.2008 р. за рахунок предмету іпотеки.

Кожна особа має право на власний розсуд обирати той вид захисту своїх прав, який на його думку максимально ефективніше буде здатний їх захистити. Однак, такий вид захисту має бути співмірними із порушеним правом. З огляду на те, що арешт накладено в інтересах Банку, а Товариство викупило право вимоги за зобов'язаннями, у тому числі за іпотечними договорами, то арешт накладено в інтересах позивача, який із 29.11.2012 р. значиться як іпотекодержатель, а тому жодних правових підстав для задоволення вимог Товариства не має.

Відповідно до ст.ст. 12 ч.1, ч.3, ст. 81 ч.1, ч.6, ст. 263 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України, а в задоволенні позову належить відмовити за безпідставністю.

Керуючись ч.ч.3,4,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 12 ч.1, ч.3, ст. 81 ч.1, ч.6, ст. 263, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1,3,4 ч.1 ст.376, ч.1 ст.381, ст.ст.382,383,384, 389 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. 2. Рішення Воловецького районного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати. 3. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відмовити. 4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5. Повний текст постанови складено 27 грудня 2017 р.

Судді: