Ухвала суду № 71265202, 26.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа 263/16133/16-ц

Провадження 2 /263/549/2017

У Х В А Л А

26 грудня 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Кияна Д.В., при секретарі Коростовцевій Я.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться вищевказаний позов.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2014 року, укладеного між Маріупольською міською радою і ОСОБА_1, згідно з п.5.1 земельна ділянка передавалася в оренду з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування складу обробних будматеріалів), що само по собі передбачає здійснення господарської діяльності і отримання прибутку, а з п.9.1 вбачається право відповідачів господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди.

Крім того, із свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця вбачається, що ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця на момент укладення договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що магазин, розташований за адресою: вул. Енгельса, 28 м.Маріуполя, належить відповідачам на праві спільної часткової власності, для функціонування якого необхідно отримати у власність чи користування земельну ділянку, на якій даний магазин знаходиться.

Зміст договору оренди земельної ділянки дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з господарською діяльністю і мають ознаки господарських, що зумовлює визначення спору як господарського.

Відповідно до ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з вимогами ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Приписами статті 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

За загальним правилом розмежування компетенції з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається в залежності від суб'єктного складу учасників. Ті земельні відносини та пов'язані з ними майнові відносини, сторонами яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства.

Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Отже, згідно вимог п.2 ч.2 ст.55 ГК України відповідачі у справі є суб’єктами господарювання, оскільки зареєстровані відповідно до закону як підприємці та здійснюють господарську діяльність, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за умовами договору оренди земельної ділянки податковий період, порядок обчислення та сплати орендної плати орендарем визначені як для суб’єкта господарювання і сторони цих умов договору не оспорювали.

Таким чином, враховуючи, що фактично у даній справі виник спір між міською радою та суб’єктами підприємницької діяльності (ФОП) щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, яка була надана для обслуговування об’єкта нерухомості, що використовується відповідачем для комерційної діяльності, з правом самостійного на ній господарювання, то така справа підвідомча господарському суду, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

Роз’яснити позивачу, що він має право на звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення, шляхом подачі її безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя Д.В.Киян