Постанова № 71264998, 21.12.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/3553/17

2-а/264/273/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2017 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі судді Пустовойт Т.В. при секретарі Родіній Н.В., у відсутності сторін в письмовому провадженні у приміщенні суду в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м.Маріуполі про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій Управління ПФУ неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії. Вказав, що в теперішній час він є пенсіонером за віком, знаходиться на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду м. Маріуполя Донецької області. Оскільки позивач мав стаж військової служби, згідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" раніше з 2008 року він отримував пенсію за вислугою років відповідно до норм вказаного закону. Рішенням УПФУ від 16.01.2017 року відповідно до поданої заяви від 25.10.2016 року позивач був переведений з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та йому була призначена пенсія за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ЗЩУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, у липні 2017 року отримавши розпорядження Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду м. Маріуполя про визнання дій Управління ПФУ, позивач дізнався, що при розрахунку пенсії за віком позивачу застосувало покажчик середньої заробітної плати за 2007 рік, а не відповідно до ст. 40 та абз. 2 ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає дії відповідача неправомірними та просив зобов'язати його перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком, на умовах і в порядку, передбаченому ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням покажчика середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 25.10.2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили позов задовольнити.

Представник відповідача надіслав свої заперечення, у яких зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими. На думку відповідача у спірних правовідносинах мають застосовуватись положення ч.3 ст.45 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки мав місце перехід з одного виду пенсії на інший. Вважає необґрунтованим застосування у спірних правовідносинах положень ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосування позивачу при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Крім того, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв'язку із відсутністю необхідності допиту свідків чи експерта, судом справу розглянуто у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. У ст. 9 даного Закону передбачено, що види пенсійних виплат і соціальних послуг відповідно до цього Законуза рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком.; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком. Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії не користувався раніше, то право па пенсію за віком виникло у нього вперше.

Згідно частини другої статті 40 Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058 з урахуванням змін, внесених Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» (Далі - Закон № 3668-VІ) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону України ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, що позивач, при наданні заяви про призначення пенсії за віком, висловлював бажання про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік.

Суд зазначає, що при розрахунку пенсії за вислугою років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку позивач отримував до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, в частині 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення частини 3статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню, а показник "середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії" застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі частини 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

В цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Крім того, згідно наданої копії трудової книжки, розрахунку стажу УПФУ, після звільнення із МНС та призначення йому пенсії за вислугу років 03.06.2008 року, позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу було здійснено не перерахунок, не перехід з одного виду пенсії на інший за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а перше призначення нового виду пенсії. Тому відповідач повинен враховувати положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме для визначення розміру пенсії враховувати середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року справа №21-612а14 та у постанові від 09 червня 2015 року справа №21-550а15.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачем при зверненні до суду із даним позов був сплачений судовий збір в розмірі 640грн., що документально підтверджено відповідною квитанцією.

З 01 січня 2017 року набув законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким від сплати судового збору під час розгляду справи було звільнено Пенсійний фонд України та його органи. З огляду на викладене, судові витрати у даній справі необхідно віднести на рахунок держави.

Таким чином понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19, 44, 77, 194, 242-246 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Маріуполі про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області щодо незастосування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області врахувати ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, з 25.10.2016 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, з 25.10.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України в м.Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2017 року.

Суддя: Т. В. Пустовойт