Вирок № 71264543, 22.12.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11611/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Любчика О.В., при секретареві Єлісеєвої С.Є., за участю: прокурора Панченка В.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника Косинського В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмут кримінальне провадження №12017050150001765 від 27.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сніжне Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше судимого: 1. 24.02.1984 року Шахтарським міським судом Донецької області за ст. 117 ч.3 КК України (1960р.) до 6 років позбавлення волі, 2. 19.05.1993 року Харцизьким міським судом Донецької області за ст. 206 ч.2 КК України (1960р.) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 3. 05.07.1995 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області до 1 року виправних робіт з утриманням 20% у дохід держави, постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11.09.1995 року покарання замінено на 1 рік позбавлення волі, 4. 30.05.1996 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області за ст. 101 ч.3 КК України (1960р.) до 12 років позбавлення волі, постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 26.10.2001 року вирок суду приведено у відповідність до КК України 2001р. рахувати засудженим за ст. 121 ч.2 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання 10.09.2005 року, 5. 10 жовтня 2006 року Шахтарським міськрайнним судом Донецької області за ст. 121 ч. 2 КК України до 10 років позбавлення волі, 25 квітня 2016 року звільненого по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2017 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись на території Бахмутської центральної районної лікарні за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 15, на лавочці розпивав алкогольні напої з раніше незнайомим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 де між ними, виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з приводу нецензурної лайки в адресу ОСОБА_2 та намаганням ОСОБА_1 перевірити вміст пакету із речами ОСОБА_2 Не давши подивитись вміст пакету ОСОБА_1, останній не переслідуючи мету викрадення речей, самостійно взяв пакет, який ОСОБА_2 також схопив рукою. В цей момент, приблизно о 22 годині 35 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в положенні стоячи біля лавочки, де розпивали алкогольні напої, на території Бахмутської центральної районної лікарні, за вказаною вище адресою, витягнув з правого карману одягнутих на ньому брюк, розкладний ніж та тримаючи його в правій руці, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1, без мети вбивства, діючи умисно, образившись на дії потерпілого та бажаючи його провчити, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, знаходячись на відстані не більше одного метру від ОСОБА_1, який стояв в положенні стоячи обличчям до нього, наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар ножем в область живота, зліва, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння у виді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням міжреберної артерії 10-го ребра, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України визнав частково, не заперечував проти спричинення тілесного ушкодження потерпілому, але не погодився з кваліфікацією його дій. Суду пояснив, що у 2016 році він звільнився з місць позбавлення волі, приїхав до м. Бахмут, житла у місті він не мав, тому ночував на вокзалі, вулиці. Наприкінці липня 2017 року, точну дату не пам'ятає, у вечірній час, до нього, коли він сидів на лавці на території центральної лікарні у м. Бахмут підійшов потерпілий ОСОБА_1, з яким він раніше не був знайомий. ОСОБА_1 запропонував йому випити та попросив добавити грошей для придбання настоянки глоду. ОСОБА_2 дав йому 3 гривні 40 копійок. Придбавши в аптеці настоянку потерпілий повернувся до обвинуваченого та вони удвох її випили сидячі на лавці, після чого ОСОБА_1 попросив подивитись у його пакет та звернув увагу на годинник, який у ОСОБА_2 був на руці. ОСОБА_2 відмовився показувати вміст пакету, оскільки там були його особисті речі: 2 флакона глоду, чебуреки, сорочка та одразу повідомив, що не дасть йому пакет, але потерпілий настоював показати. На цьому ґрунті у них виникла словесна сварка, внаслідок чого ОСОБА_1 нецензурно висловився в адресу ОСОБА_2. Потім потерпілий обійшов ОСОБА_2 та схопив пакет останнього, який обвинувачений також тримав рукою. Довго не думаючи, оскільки в нього раніше інші особи забирали речі, ОСОБА_2 із карману штанів достав розкладний ніж, взяв у праву руку, розклав його та замахнувся в сторону тулубу ОСОБА_1, який одразу відпустив пакет та пішов. ОСОБА_2 зрозумів, що вдарив потерпілого ножем по тілу. При цьому ОСОБА_1, тримаючи пакет не спричинив йому жодного тілесного ушкодження. ОСОБА_2 вважав, що потерпілий хотів його пограбувати, відібрати пакет та годинник, тому захищав своє майно від його протиправних дій. У подальшому ніж викинув на смітник, потерпілого більше не бачив.

Крім часткового визнання ОСОБА_2 своєї вини, його винуватість в ході судового розгляду знайшла своє повне підтвердження в сукупності доказів, досліджених судом.

Показаннях потерпілого ОСОБА_1 який пояснив, що 26 липня 2017 року приблизно о 22.30 годині він знаходився на території центральної лікарні м. Бахмут та підійшов до обвинуваченого ОСОБА_2, який сидів на лавці. На пропозицію випити, ОСОБА_2 дав йому гроші, які він добавив до своїх та купив дві пляшки настоянки глоду, та яку вони випили разом. Після того, як настоянка закінчилась він зацікавився пакетом обвинуваченого та попросив останнього дати подивитися що там лежить. Оскільки обвинувачений відмовив йому показати пакет, він обійшов його та наполягаючи дати подивитись, схопив пакет рукою. ОСОБА_2 також держав пакет рукою з іншої сторони і не давав йому подивитись. Не очікувано для себе ОСОБА_1 почув удар в живіт, одразу відпустив пакет та пішов від ОСОБА_2. ОСОБА_1 звернувся до лікарні, оскільки йому стало зле, де і дізнався, що обвинувачений спричинив йому тілесне ушкодження в лівій частині животу колючим предметом. Під час сварки він колючо-ріжучих предметів у обвинуваченого не бачив. Подія між ними відбулась раптово та він нічого протиправного стосовно обвинуваченого зробити не встиг. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що він не намагався відібрати пакет обвинуваченого, а хотів подивитись, що лежить в ньому.

Показаннях свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_1, якого він знає, на території лікарні стався конфлікт з-за пакету обвинуваченого, детальні обставини він не пам'ятає.

Матеріалами кримінального провадження №12017050150001765, наданих прокурором у судовому засіданні.

Протоколом огляду місця події від 27.07.2017 з доданою фототаблицею, в якому зафіксовано огляд та вилучення речей потерпілого ОСОБА_1 - шорт та джемперу з плямами бурого кольору у м. Бахмут, вул. Миру на відкритій ділянці місцевості біля колишньої будівлі науково-дослідницького інституту соляної промисловості за літнім кортом на відстані 30 метрів, вздовж паркану гіпсоблоків зруйнованого скляного заводу на матраці.

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 28.07.2017, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_1 за фотознімками впізнав особу, яка спричинила йому тілесне ушкодження 26.07.2017 увечері на території лікарні у м. Бахмут та вказав на фото №1 на якій зображений обвинувачений.

Висновком експерта №392-М від 28.07.2017, відповідно до якого описане в медичних документах проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням міжреберної артерії 10-го ребра ОСОБА_1, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею утворилось від дії плаского колюче-ріжучого предмету, в строк і при обставинах, на які він посилався, та як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.07.2017, зафіксованого на відеоносій, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_2 детально розповів про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення та показав на місці спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому на території Бахмутської лікарні, розташованої по вул. Сибірцева, 15 у м. Бахмут.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2017, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_1 детально розповів про обставини вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення, а саме заподіяння йому ОСОБА_2 тілесного ушкодження 26.07.2017 на території Бахмутської лікарні, розташованої по вул. Сибірцева, 15 у м. Бахмут.

Висновком експерта №1086 від 09.08.2017, відповідно до якого встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти -А і анти -В за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта №1127 від 16.08.2017, відповідно до якого встановлено, що кров підозрюваного ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти -В за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта №1087 від 18.08.2017, відповідно до якого встановлено, на жилеті та на шортах ОСОБА_1 встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні якої виявлений антиген Н, а в деяких слідах на жилеті та в більшості слідів на шортах ще і ізогемаглютиніни анти -А і анти -В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти -А і анти -В. Враховуючи результати серологічного дослідження слідів крові на жилеті ОСОБА_1 та групову властивість крові ОСОБА_1 не виключена можливість походження крові у зазначених об'єктах від нього, оскільки виявлений антиген Н властивий його груповій характеристиці крові. Присутність крові ОСОБА_2 у вказаних слідах не отримано.

Висновком експерта №489-М від 19.09.2017 відповідно до якого встановлено, що експертом не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 за обставин, встановлених органом досудового слідства. Показання ОСОБА_2 не суперечать механізму виникнення і частково локалізації тілесного ушкодження.

Висновком експерта №514-М від 13.10.2017 відповідно до якого встановлено, що показання, дані ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за його участю від 06.10.2017 не суперечать механізму спричинення та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у останнього.

Згідно висновку сувдово-психіатричної експертизи №970 від 16.08.2017 встановлено, що в період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 перебував у стані простого алкогольного сп'яніння та по психічному стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованого діяння ОСОБА_6 не перебував у тимчасово хворобливому стані. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у скоєнні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд критично ставиться до стверджень сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу та мотиву на сприченння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1 та наявність в діях обвинуваченого необхідної оборони, а також її перевищення.

Відповідно до ч.1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Частиною 3 цієї статті передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

З пояснень обвинуваченого та потерпілого судом встановлено, що причиною заподіяння обвинуваченим ОСОБА_2 тілесного ушкодження стало небажання надати потерпілому ОСОБА_1 для огляду його майно, на чому останній наполягав. При цьому, як зазначив сам потерпілий він не намагався заволодіти майном у незаконний спосіб, тобто вчинити стосовно обвинуваченого кримінальне правопорушення, а лише хотів поцікавитись вмістом пакету обвинуваченого. Крім того, під час спричинення обвинуваченим тілесного ушкодження потерпілому, останній, окрім як утримував рукою пакет обвинуваченого жодної незаконної дії, в т.ч. суспільно-небезпечного діяння стосовно обвинуваченого не вчиняв.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначальним у поведінці обвинуваченого ОСОБА_2 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), тому такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони.

Суд не погоджується з позицією захисника обвинуваченого, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки судом встановлено, що стосовно обвинуваченого з боку потерпілого не було вчинено дій, які можна вважати суспільно-небезпечними.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення злочинів проти життя та здоров'я осіб, постійного місця проживання не має, не працював до затримання, суспільно-корисливою роботою не займався, не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, утриманців не має, думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого.

Обставини, які пом'якшують покарання судом не встановлено.

Обставиною, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі.

Позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування потерпілого підлягає задоволенню. З обвинуваченого у відповідності до ст. 1206 ЦК України підлягають стягненню на користь КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 з 27.07.2017 по 05.08.2017 у розмірі 1341,05 грн.

Судових витрат у кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим за ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 28 липня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін тримання під вартою в Бахмутській УВП Донецької області ( № 6).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» (р/р 3541601034854 ГУДКСУ в Донецькій області м. Бахмут, МФО 834 016, ЕДРПОУ 01990217, КЕКВ 2220) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 1341 (одна тисяча триста сорок одна) гривня 05 копійок.

Речові докази: шорти бежевого кольору, джемпер темного кольору, які зберігаються у камері схову Бахмутського ВП, повернути ОСОБА_1 та скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.07.2017; брюки чорного кольору, які зберігаються у камері схову Бахмутського ВП, повернути ОСОБА_2 та скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01.08.2017.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Після проголошення вироку його копія підлягає негайному врученню прокурору і обвинуваченому.

Суддя О.В. Любчик