Ухвала суду № 71264461, 21.12.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/14855/17

Провадження №2-з/219/27/2017

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Давидовської Т.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» про забезпечення позову,

встановив:

До Артемівського міськрайонного суду Донецької області одночасно з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 106 000 грн Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «Приватбанк» (далі - ОСОБА_1) подано заяву про забезпечення позову, а саме: накладення арешту на будинок, який належить на праві власності ОСОБА_2, розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, пров. Льотчиків, 4, шляхом заборони відчуження, проведення його реєстрації та перереєстрації.

У зазначеній заяві про забезпечення позову, яка подана згідно дати на конверті, 14 грудня 2017 року, ОСОБА_1 зазначив, що у власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться будинок, який розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, пров. Льотчиків, 4, яким остання може вільно розпорядитися, а невжиття заходів забезпечення позову в подальшому унеможливить реальне виконання судового рішення про стягнення грошової суми, зокрема, за рахунок реалізації цього майна.

Слід зазначити, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно п.11 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї заяви належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обов’язків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

Як передбачено ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, одним із яких відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, є накладення арешту на майно та/або грошові кошти,що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Перевіривши обґрунтованість заяви про забезпечення позову матеріалами справи, її відповідність положенням ст.151 ЦПК України, суд дійшов до висновку про можливість її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21 грудня 2017 року будинок, який розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, пров. Льотчиків, 4, загальною вартістю 50 319грн, дійсно належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), не перебуває в іпотеці і не обтяжений будь-якою іншою забороною на відчуження.

З урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, убачається, що між сторонами виник спір, предметом якого є заборгованість за кредитним договором, сума якого складає 106 000грн, відповідач від добровільного виконання своїх кредитних зобов’язань ухиляється, тому існує ризик невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є адекватним змісту позовних вимог, а невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може унеможливити реальне виконання судового рішення про стягнення грошової суми, зокрема, за рахунок реалізації цього майна.

При забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно, власник на певний період лише обмежується у можливості вільно розпорядитися належним йому майном, тому відповідачу забезпеченням позову збитків спричинено не буде, підстави для зустрічного забезпечення відсутні.

Відповідно до ст.158 ЦПК України,заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом або замінені іншим заходом забезпечення позову за клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.149, 150, 153, 157, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на будинок, який розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, пров. Льотчиків, 4, який належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), шляхом заборони відчуження, проведення реєстрації та перереєстрації.

Копію ухвали для виконання направити до відповідного територіального відділення Державної реєстраційної служби.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом 15 днів з наступного дня після її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання,а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Головуючий суддя Т.В. Давидовська