Постанова № 71263916, 26.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий I інстанції: Удовіченко С.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р., повний тест постанови складено 09.10.2017 року, по справі № 816/1190/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 30.05.2017 №000389130, №0003881300, податкової вимоги від 19.06.2017 №1672-17/11 в частині визначення суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 174730,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з’ясував обставини, які мають значення для справи, у зв’язку з чим дійшов помилкових висновків.

Апеляційна скарга розглядаються відповідно до ч. 13 ст. 10 КАС України та ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 21.11.2016 по 09.12.2016 Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 634/16-07-17-01/НОМЕР_1 від 16.12.2016, яким зафіксовано порушення: п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.6 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ на 100250,02 грн., в т.ч.: за серпень 2014 року - 9263,70 грн., вересень 2014 року - 6482,92 грн., жовтень 2014 року - 5956,81 грн., листопад 2014 року - 5114,64 грн, грудень 2014 року - 4226,68 грн., січень 2015 року - 8931,22 грн., лютий 2015 року -5253,08 грн., березень 2015 року - 5045,97 грн., квітень 2015 року - 5449,25 грн, травень 2015 року - 6486,21 грн, червень 2015 року - 5097,98 грн, липень 2015 року - 6454,83 грн, серпень 2015 року - 7025,99 грн, вересень 2015 року - 4796,28 грн, жовтень 2015 року - 5552,14 грн, листопад 2015 року - 4350,41 грн, грудень 2015 року - 4761,91 грн.; п. 49.1, п. 49.2, п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: не подано декларацію по ПДВ за серпень 2014 року грудень 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 04.01.2017 винесені податкові повідомлення рішення №0000021300, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 27952,51 грн., №0000011300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 100250,04 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив останні в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області.

Рішенням ГУ ДФСу Полтавській області про результати розгляду скарги №429/Я/16-31-10-06-11 від 13.03.2017 скаргу позивача задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.01.2017 №0000021300, №0000011300 та зазначено про необхідність прийняття нових податкових повідомлень-рішень у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно вищевказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №429/Я/16-31-10-06-11 від 13.03.2017, ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення - рішення від 30.05.2017 №0003891300, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 720 грн та №0003881300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 97388,23 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24347,05 грн.

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, рішенням якої скаргу залишено без розгляду.

19.06.2017 відповідачем винесено податкову вимогу № 1672-17/11, якою ФОП ОСОБА_2 визначено суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 174730,75 грн. (за основним платежем в розмірі 97388,213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27067,05 грн., пеня 50275,47 грн.) та земельного податку в розмірі 494,84 грн.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у позивача у період, що перевірявся, не виникло обов'язку щодо реєстрації платником ПДВ.

Колегія суддів частково погоджується із такими висновками та зазначає наступне.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення зобов’язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу щодо перевищення за останні дванадцять календарних місяців суми доходу 300000 грн., та з 01.01.2015 року – 1000000 грн.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно чеків РРО, банківських виписок, звітів про використання РРО, книг обліку розрахункових операцій, книги обліку доходів і витрат в період з 01.08.2013 року по 31.07.2014 року позивач отримав за 12 послідовних календарних місяців дохід в сумі 306183,17 грн., у зв'язку з чим актом перевірки зафіксовано перевищення граничної суми доходу за останні 12 календарних місяці у розмірі 300000 грн.

В порушення пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 не надав до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області реєстраційної заяви у законодавчо встановлені строки та не був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, ще підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У відповідності до п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається контролюючому органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищезазначеного, суб'єкти господарювання, які підлягають обов'язковій реєстрації платниками ПДВ, вважаються платниками цього податку, незалежно від того, чи подавали вони заяву на таку реєстрацію, чи ні.

Тобто, платник податків, сума доходу якого за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300000 грн. підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2015 року, внесені зміни до п. 181.1 ст. 181 ПК України, якими збільшено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нараховану (сплачену) протягом 12 календарних місяців до 100000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пп.«б» п. 184.1 ст.184 Податкового Кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом».

Враховуючі вищевикладені норми законодавства, приватний підприємець має нести відповідальність на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви про реєстрацію платником такого податку, тобто з 11 числа календарного місяця до дня прийняття рішення про припинення господарської діяльності.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми, визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру сукупної виручки у платника податку виникає обов'язок оподаткувати суму такого перевищення.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 01.08.2013 року по 31.07.2014 року загальний дохід ФОП ОСОБА_2 склав 306183,17 грн., у тому числі: серпень 2013 року – 20599,8 грн., вересень 2013 року – 20978,05 грн., жовтень 2013 року – 19410,1 грн., листопад 2013 року – 15672,15 грн., грудень 2013 року – 19096,45 грн., січень 2014 року – 23493,35 грн., лютий 2014 року – 20738,05 грн., березень 2014 року – 28269,2 грн., квітень 2014 року – 32241,9 грн., травень 2014 року – 27852,55 грн., червень 2014 року – 37088,52 грн., липень 2014 року – 40743,05 грн.

Отже, ФОП ОСОБА_2 з 01.08.2014 року підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Таким чином, позивач у серпні 2014 року зобов'язаний був зареєструватись як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, та в подальшому сплачувати відповідний податок.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України в цій частині, в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з податку на додану вартість за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року у розмірі 28182,94 грн.

З огляду на що, колегія суддів вважає частково правомірними оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 30.05.2017 №0003891300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680 грн., №0003881300 – в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 28182,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7045,74 грн.

Тому, в цій частині позовні вимоги ФОН ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У той же час, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2015 року, внесені зміни до п. 181.1 ст. 181 ПК України, якими збільшено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нараховану (сплачену) протягом 12 календарних місяців до 100000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Отже, починаючи з 01.01.2015 року сукупний дохід ФОП ОСОБА_2 в контексті обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість мав розраховуватись, виходячи саме з 1000000 грн.

Слід вказати, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачем протягом останніх 12 календарних місяців не було перевищено встановленої ст.181 Податкового кодексу України в редакціїї, яка діяла у зазначений період часу, граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів та послуг 1000000 грн., що виключало обов'язок позивача реєструватись платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання обов'язку з реєстрації платником ПДВ за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, податковим повідомленням - рішенням від 30.05.2017 №0003891300 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн., №0003881300 – в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 69205,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17301,31 грн.

А отже, в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

У зв'язку з висладеним колегія суддів вважає помилковими твердження суду першої інстанції, що у даному випадку у зв'язку із збільшенням з 01.01.2015 року загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що дозволяє не здійснювати рестрацію особи платком ПДВ, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України", має місце зворотня сила в часі закону, з огляду на що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення податковго законодавства.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, колегія суддів, враховуючи, що постанова суду першої інстанції про задовлення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 прийнята з хибних мотивів, приходить до висновку про її скасування з прийняттям нової про часткове задовлення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 30.05.2017 року №000389130 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн., податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області №0003881300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 69205,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17301,31 грн.; в іншій частині у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. по справі № 816/1190/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 30.05.2017 року №000389130 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області №0003881300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими зобов'язаннями в розмірі 69205,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17301,31 грн.

В іншій частині - у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.