Постанова № 71263870, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 820/3541/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017, м. Харків, суддя Старосєльцева О.В., повний текст складено 06.11.17 по справі № 820/3541/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватної фірми "Променерго"

про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна та накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної фірми "Променерго", в якому просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Приватної фірми "Променерго" (код ЄДРПОУ 30357156), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17.08.2017; накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Приватної фірми "Променерго", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у проведенні перевірки у спосіб не допуску працівників контролюючого органу. Вказана обставина є визначеною законом підставою для накладення арешту на кошти платника у банківській установі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, Забайрачна С.Ю. просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача, Романенко С.В. та Кубай Ю.М., проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судоччинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області 13.07.2017 за № 3177 було видано наказ про проведення документальної планової перевірки ПФ "Променерго" (код ЄДРПОУ 30357156) за період діяльності з 01.01.2014 по 31.03.2017р. Документальну планову перевірку ПФ "Променерго" провести з 28.07.2017 року тривалістю 10 робочих днів.

28.07.2017 працівниками позивача було складено акт про неможливість розпочати перевірку.

03.08.2017 ГУ ДФС у Харківській області видано наказ №3754 "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.2017 року №3177 "Про проведення перевірки ПФ "Променерго"(податковий номер 30357156), яким внесено зміни до п.2 наказу в частині дати початку проведення перевірки, а саме: викладено п.2 наказу у такій редакції: "Документальну планову виїзну перевірку ПФ "Променерго" провести з 14.08.2017 року тривалістю 10 робочих днів.

14.08.2017 працівниками ГУ ДФС у Харківській області було складено акт "Про неможливість розпочати перевірку ПФ "Променерго".

16.08.2017 ГУ ДФС у Харківській області стосовно ПФ "Променерго" було прийнято рішення "Про застування умовного адміністративного арешту майна платника податків".

У зв'язку з чим, 17.08.2017 позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків, то позов має бути залишений без задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Поняття адміністративного арешту та виключні підстави його застосування унормовані статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів ст. ст. 94.1, 94.3, 94.4 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом та полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт(умовний або повний) може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з ст. 94.2.3 Податкового кодексу України відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є обставиною, за якої податковим органом може бути застосовано арешт майна.

Порядок накладення арешту на майно врегульовано статтею 94.10 Податкового кодексу України, відповідно до якої арешт майна може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому, зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Вищенаведене кореспондується з приписами статті 183-3 КАС України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом), якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням до суду органів державної податкової служби .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч.8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

В свою чергу, нормами ч. 6 ст. 183-3 КАС України встановлено, що відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі недопуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Саме тому ст. 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

При цьому тільки суд може вирішити чи є між сторонами спір про право, що унеможливлює розгляд питання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в скороченому порядку та вимагає розгляду такого спору в загальному порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведеними процесуальними нормами не наділено орган доходів і зборів права самостійно вирішувати питання наявності чи відсутності спору про право, як і не встановлено право вибору в якому порядку - скороченому чи загальному, звертатися до суду після прийняття рішення про накладення арешту на майно.

Тобто законом передбачено безальтернативний порядок звернення до суду органів доходів і зборів із вимогами про підтвердження обгрунтованості арешту майна - протягом 24 годин з моменту прийняття рішення про накладення арешту, і лише якщо суд відмовить у відкритті провадження з підстав наявності спору про право між сторонами, позивач має право звернутися до суду із такими вимогами в загальному порядку.

Таким чином, встановивши на власний розсуд наявність спору про право та звернувшись одразу до суду в загальному порядку із адміністративним позовом, позивачем не дотримано порядок звернення до суду для підтвердження правомірності дій податкового органу щодо застосування арешту.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 94.19.1 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку , зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Тому колегія вважає правильним посилання суду, що юридична дія власного рішення контролюючого органу про застосування арешту майна платника податків у спірних правовідносинах припинена, а відтак, не може бути відновлена за будь-яких умов, адже за своїм характером та правовим змістом строк у 96 годин є присікальним і поновленню чи продовженню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог контролюючого органу та наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі № 820/3541/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. БершовСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 26.12.2017.