Ухвала суду № 71263851, 21.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 р. м.Одеса Справа № 815/2866/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД.» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД.» (далі ТОВ «Велес-Агро ЛТД.») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року:

-№ НОМЕР_1 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 863 310,00 грн.;

-№ НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 301 393,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» наголошувало на тому, що контролюючому органу до перевірки були надані первинні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які підтверджують формування податкового кредиту.

Позивач вважає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні досліджуватися відносини, які виникають між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, адже відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання не мають безпосереднього впливу на з'ясуванні факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані наведені вище податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22 грудня 2016 року.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції погодився з правовою позицією позивача та зазначив, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Водночас, як підкреслив суд, такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання позивачем господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права ДПІ у Суворовському районі м. Одеси просить його скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляції свідчать про те, що проведений аналіз ймовірного ланцюгу постачання товарів послуг, відсутність товарно-транспортних накладних на поставку товарів свідчить про відсутність з боку позивача реального вчинення господарських операцій і як наслідок не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків учасників відповідних операцій.

У звязку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» є виробником сільськогосподарської техніки в Україні, яку експортує в інші країни.

У період з 22 листопада 2016 року по 12 грудня 2016 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

16 грудня 2016 року за її результатами був складений акт № 3368/15-54-14-01/31427962, у висновках якого, зокрема, зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ).

22 грудня 2016 року на підставі виявленого порушення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1 про зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 863 310,00 грн.;

-№ НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 301 393,00 грн., у тому числі за податковими зобовязаннями 1 534 262,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 767 131,00 грн. (а.с.56-57 том 1).

Проводячи перевірку, посадові особи контролюючого органу встановили, що дохід від своєї господарської діяльності в сумі 282 384 057,00 грн. позивач визначив за правилами бухгалтерського обліку, у звязку з чим не встановлено його заниження або завищення.

Також не встановлено заниження або завищення витрат, що вплинули на фінансовий результат при обчисленні обєкта оподаткування.

За період, що був предметом перевірки ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» задекларувало податкових зобовязань з ПДВ на суму 56 827 512,00 грн., перевіркою їх повноти не встановлено їх заниження або завищення.

Водночас, перевіркою визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року встановлено його завищення за господарськими операціями з ТОВ «Бетраст», ТОВ «Рессет», ТОВ «Лакатош», ТОВ «Ольвіпромторг», ТОВ «Міталтех», ТОВ «Маро-Макс» у розмірі 2 397 572,00 грн.

Вказане завищення податкового кредиту з ПДВ відбулося, на думку контролюючого органу, у звязку з ненаданням позивачем до перевірки документів, що підтверджували перевезення товару, а саме: договори на перевезення, товарно-транспортні накладні.

Відповідач, проаналізувавши договори поставки позивача з його контрагентами, придбання цього товару даними контрагентами за ланцюгом постачання дійшов висновку, що відбулося лише документальне оформлення поставки товару.

Перевіряючи повноту декларування та своєчасності сплати ПДВ, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, контролюючий орган встановив завищення від'ємного значення за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму ПДВ 863 310,00 грн.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшла постанова ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про закриття кримінального провадження щодо службових осіб ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що в ході досудового розслідування підтверджено господарські операції позивача з контрагентами, які не визнаються контролюючим органом за результатами даної перевірки.

Слідчим наголошено про те, що досудовим розслідуванням не здобуто доказів, які б вказували на наявність в діяннях службових осіб ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» ознак умисного ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів) при фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками, у тому числі ТОВ «Бетраст», ТОВ «Рессет», ТОВ «Лакатош», ТОВ «Ольвіпромторг», ТОВ «Міталтех», ТОВ «Маро-Макс».

Також позивачем наданий витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі яких ним був сформований податковий кредит.

Колегія суддів, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, проведену ним оцінку доказів, кваліфікацію спірних правовідносин за нормами матеріального права та зіставивши цей аналіз з доводами апеляційної скарги, дійшла висновку про правосудність судового рішення, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В апеляційній скарзі відповідач, підтримуючи висновки осіб, що здійснювали податкову перевірку позивача наголошує на тому, що за операціями, де постачальниками товарів були: ТОВ «Бетраст», ТОВ «Рессет», ТОВ «Лакатош», ТОВ «Ольвіпромторг», ТОВ «Міталтех», ТОВ «Маро-Макс» не встановлений факт отримання, оплати товару та відсутність первинних бухгалтерських документів.

Не можна погодитися з вказаним доводом, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи.

Так, жодних зауважень в акті перевірки про те, що позивач не отримував товарно-матеріальні цінності за спірними договорами від перелічених постачальників та не сплачував за отриманий товар коштів не міститься.

До того ж, в акті перевірки апелянт наголошує на тому, що обидві сторони договорів поставки, а саме Покупець та Постачальник виконали свої обовязки щодо декларування податкових зобовязань та податкового кредиту, що вбачається з автоматизованої системи «Перегляд результатів співставлення АІС «Податковий блок».

Аналіз договорів поставки позивача з його контрагентами свідчить про наступне.

За договором поставки № 01032016 від 01 березня 2016 року, укладеному ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» (Покупець) з ТОВ «БЕТРАСТ» (Постачальник), останній зобовязується передати у власність Покупцю продукцію, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити її на умовах договору.

Постачальник зобовязується поставити Покупцю продукцію по ціні і в кількості, згідно підписаних специфікацій або накладних, які є невідємною частиною Договору. Продавець поставляє Покупцю продукцію у відповідності до норм «ІНКОТЕРМС-2010» на умовах поставки автомобільним транспортом СРТ склад Покупця.

Право власності до Покупця переходить на дату підписання видаткової накладної (т.1 а.с.106).

До перевірки були надані видаткові накладні, з яких вбачається що позивач придбав запчастини для виробництва сільськогосподарської техніки, а також була надана довіреність до спірного договору, відповідно до якої керівник товариства уповноважив певних осіб отримувати товар та ставити підписи на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документах (т.1 а.с.107).

В акті перевірки перелічені також реквізити платіжних доручень, за якими позивачем здійснювалася оплата (т.1 а.с.32).

Суми ПДВ за податковими накладними, отримані від ТОВ «БЕТРАСТ», були відображені позивачем у відповідних реєстрах податкових накладних за червень 2016 року та включено до складу податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за червень 2016 року ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» у сумі 226 108,00 грн.

Відповідне відображення даної операції відбулося в бухгалтерському обліку, про що також зазначено в акті.

Поставка товару відбувалась власними силами Постачальника та за його власний рахунок.

19 липня 2016 року ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» (Покупець) був укладений аналогічний договір з ТОВ «РЕССЕТ» (Постачальник), де переметом поставки були листи, труба, хомут, гвинт та інші товари для виробництва сільськогосподарської техніки (т.1 а.с.108).

Отримання товару підтверджено видатковими накладними (т.1 а.с.125-150), суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «РЕССЕТ», відображені позивачем у відповідних реєстрах податкових накладних за серпень 2016 року та включено до складу податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за серпень 2016 року в сумі 826 771,00 грн. та відображені в бухгалтерському обліку.

Поставка товару відбувалась власними силами Постачальника та за його власний рахунок. Розрахунки з зазначеним постачальником за отриману сировину проводились у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу.

Згідно договору поставки №ЛА-0000001 від 06 червня 2016 року, укладеного ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД.» (Покупець) з ТОВ «ЛАКАТОШ» (Постачальник), позивач також придбав відповідні запчастини для виробництва сільськогосподарської техніки.

Поставка товару, як і в попередніх договорах, здійснювалась Постачальником у відповідності до норм «ІНКОТЕРМС-2010» на умовах поставки автомобільним транспортом СРТ склад Покупця.

Право власності до Покупця переходило з моменту прийняття товару та підписання видаткової накладної.

На виконання умов цього договору особами, що здійснювали перевірки проаналізовано видаткові накладні з підписами уповноважених осіб, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах за серпень 2016 року та включення до складу податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за серпень 2016 року на суму - 497 461,00 грн.

Також було досліджено правильність відображення вказаної операції в бухгалтерському обліку. Будь-яких зауважень з приводу проведеного аналізу апелянтом не зазначено.

Поставка товару відбувалась власними силами Постачальника та його за власний рахунок. Розрахунки з зазначеним постачальником за отриману сировину проводились у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу.

Дослідженням договорів ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» з ТОВ «ОЛЬВІПРОМТОРГ», ТОВ «МІЛАТЕХ», ТОВ «МАРО-МАКС» встановлено, що позивач, виступаючи Покупцем придбавав у Постачальників на умовах попередніх договорів комплектуючі для виробництва сільськогосподарської техніки.

За всіма переліченими договорами, товар передався на підставі видаткової накладної, поставка товару відбувалась власними силами Постачальника та за його власний рахунок. Розрахунки з постачальниками за отриману продукцію проводились у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договори поставки, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, сертифікати відповідності на виготовлену продукцію, специфікації номенклатури, каталог виготовленої продукції, сертифікати якості, витяги з реєстру податкових накладних, витяг з журналу довіреностей, виписка з банку по рахунку.

У контролюючого органу зауважень щодо отримання позивачем товару за видатковими накладними, щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, щодо відображення ПДВ в складі податкового кредиту Додатку №5 до Декларацій з ПДВ не виникало.

Водночас головним аргументом апелянта є те, що аналіз ланцюга постачання товарів від Постачальника до Покупця свідчить, що контрагенти позивача не придбавали товар, які вони в подальшому реалізовували позивачу. При цьому такі висновки апелянт робить на підставі аналізу податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Суд апеляційної інстанції не може визнати такий аргумент обґрунтованим, оскільки аналіз податкових накладних Постачальника щодо придбання ним товару відбувався лише за місяць, в якому здійснювалась поставка товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договори між учасниками господарських операцій укладалися заздалегідь, поставка зазвичай здійснювалась на початок місяця, а тому вивчення специфікації товару, що придбавав Постачальник, саме в цей період не має правового значення.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку даним доводам відповідача, керуючись правовою позицією Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, обґрунтовано зазначив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наступним аргументом апелянта є те, що позивачем порушена ст. 44 Податкового кодексу України, а саме: відсутня первинна транспортна документація, що відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Зазначена правова позиція відповідача заснована на профільних наказах Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року за №228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» та за № 488/346 від 29 грудня 1995 року.

Проте, враховуючи, що вказані накази були скасовані Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України наказом № 507/1059 ще 03 листопада 2006 року, юридична кваліфікація спірних правовідносин є з боку субєкта владних повноважень є необґрунтованою.

Оцінюючи під кутом зору норм права застосування апелянтом до спірних правовідносин Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту 14 жовтня 1997 року за № 363, слід зазначити, що даний нормативний акт не може бути застосований для вирішення даного спору, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі-продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Вирішальним у даному спорі є доведеність факту передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, що повинно підтверджуватися належно оформленими видатковими накладними.

Оскільки ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» не замовляв транспортні послуги і поставка товару здійснювалася власними силами Постачальника, не було підстав для оформлення товарно-транспортних накладних.

Дана позиція суду ґрунтується на постанові Кабінету Міністрів України № 207 від 25 лютого 2009 року, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені.

Так згідно з п. 2 вищезазначеного Переліку встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд першої інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку обґрунтовано зазначив, що обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, слід вважати таким, що відповідає вимогам законності висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» надано всі первинні документи, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності.

Апелянт не відреагував в апеляційній скарзі на зауваження суду першої інстанції про те, що під час перевірки вибірково за деякими місяцями контролюючим органом не визнавався податковий кредит, хоча поставка товару відбувалась за тими самими первинними документами та на тих самих умовах поставки.

Для підтвердження своєї правової позиції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд провів аналіз його ділової репутації.

Так, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» є одним із найбільших виробників сільськогосподарської техніки в Україні, а також експортером в інші країни.

Відомий в усьому аграрному секторі через засоби масової інформації (журнал Агробізнес Україна, ОСОБА_2, Вісник податкової служби, газети Вісник Фермер України, Агроснаб Чернозем'я та ін.).

Товариство володіє усіма необхідними ресурсами для здійснення виробничої діяльності: трудові ресурси близько 400 осіб, власні та орендовані офісні і складські приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 253.

Площа власних приміщень позивача складає 19 537,35 кв.м., з них 1007,8 кв. м. - складські та 18 529,55 кв. м. виробничі.

Площа орендованих складських та виробничих приміщень складає 4 798,6 кв.м.

Є в наявності у позивача власні та орендовані транспортні засоби.

Протягом 2016 року підприємство модернізувало та збільшило свої виробничі потужності за рахунок кредитних коштів, а саме: придбання сучасного устаткування та ще одного виробничого цеху. Балансова вартість основних засобів станом на 31 березня 2017 року складає 38 710 448,69 грн. З них: будівель та споруд -11 949 246,00 грн.; машин та обладнання (крім офісного) - 26 132 147,46 грн.; транспортних засобів 11 817,03 грн.; виробничого і господарського інвентарю 502 840,41 грн. Земельна ділянка 114 397,79 грн.

Вказані обставини позивач підтвердив сертифікатами відповідності на виготовлену продукцію, специфікаціями номенклатури, каталогом виготовленої продукції, сертифікатами якості.

Контролюючий орган не зробив в акті перевірки будь-яких зауважень, що придбані позивачем комплектуючи частини не використовувалися ним в господарський діяльності.

Навпаки, останнім зазначено, що в періоді, який перевірявся товариство здійснювало експортні операції, продаючи сільськогосподарську техніку та обладнання власного виробництва, запасні частини та інше.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що субєктом владних повноважень порушена ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном, яка гласить, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 листопада 2007 року у справі «Україна-Тюмень» проти України», в п. 49 суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

Таким чином, відповідно до ст. 316 КАС України, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 05 жовтня 2017 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.133 КАС України, вважає за можливим стягнути його з ДПІ у Суворовському районі м. Одеси у розмірі 52 217,60 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агро ЛТД.» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39578136) судовий збір у розмірі 52 217 (пятдесят дві тисячі двісті сімнадцять) грн. 60 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Доповідач суддяІ.О. Турецька

суддяЛ.В. Стас

суддяІ.П. Косцова