Ухвала суду № 71263799, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Федусика А.Г.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року, у сумі 29 939,84 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року задоволено заявлені позовні вимоги, так як за період з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року, Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області безпідставно не виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу після його поновлення на посаді.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як у спірний період позивач не виконував жодних трудових обов’язків, а тому відсутні підстави для стягнення на його користь середнього заробітку.

Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норми трудового законодавства для вирішення спірних правовідносин, так як проходження публічної служби поліцейськими врегульовано нормами спеціального законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого 4-го відділу управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Одеській області, у період з 07 листопада 2015 року по 10 березня 2017 року

При цьому, наказом ГУНП в Одеській області від 09 березня 2017 № 718 о/с дск Про покарання працівника, за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», присяги поліцейського, п.п. 1.3, п.п. 2.5, ч. 1 п.п. 2.9, п.п. 11.13 Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, керуванні 07 березня 2017 року автомобілем з ознаками алкогольного сп’яніння, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».

Вказане покарання реалізовано наказом ГУНП в Одеській області від 09 березня 2017 № 423 о/с дск, яким звільнено позивача зі служби в поліції, починаючи з 10 березня 2017 року, згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».

При цьому, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2017 року, у справі № 522/4843/17 за матеріалами адміністративної справи у відношенні ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження по справі закрито, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а/с. 11).

Внаслідок чого, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 12 травня 2017 року № 1527 о/с дск проведено службове розслідування по факту звернення колишнього працівника ОСОБА_1, з проханням скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 09 березня 2017 № 423 о/с дск та поновити його на службі в поліції на посаді оперуповноваженого ОСОБА_2 на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2017 року.

За результатами проведеного службового розслідування, наказом № 946 о/с дск від 31 травня 2017 року, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції, починаючи з 10 березня 2017 року.

При цьому, у зв’язку з неотриманням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.

Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно п. 24 вказаного Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов’язків, але не більш як за один рік.

При цьому, частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як один рік.

В свою чергу, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

Колегією суддів встановлено, що наказом Головного управління НП в Одеській області № 946 о/с дск від 31 травня 2017 року скасовано наказ про звільнення позивача та поновлено його на службі в поліції, починаючи з 10 березня 2017 року.

Між тим, із вищевикладених норм трудового законодавства та положень спеціальних нормативно-правових актів вбачається, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.

В свою чергу, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування у спірних правовідносинах положень трудового законодавства, зокрема, положень Кодексу законів про працю України та ЗУ «Про оплату праці».

Внаслідок чого, у межах спірних правовідносин щодо розрахунку грошового забезпечення позивача судом першої інстанції правомірно застосовано Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Більш того, наведене відповідає правовій практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачу за наслідком поновлення його на посаді після незаконного звільнення не виплачено грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В свою чергу, вказані обставини не заперечується сторонами у справі.

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до наданої довідки ГУНП в Одеській області № 857 від 07 червня 2017 року.

При цьому, з урахуванням поняття вимушеного прогулу, колегією суддів не приймаються посилання суб’єкта владних повноважень, що позивачем не виконувались його посадові обов’язки, а тому йому правомірно не виплачувались відповідні кошти, так як особа фактично не могла виконувати свої посадові обов’язку, у зв’язку зі своїм протиправним звільненням.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Національної поліції України в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_3