Ухвала суду № 71263786, 26.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – ГУ ДМС України в Одеській області, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 (далі - відповідач) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2017 по справі № 522/4092/17 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

27.06.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства ОСОБА_4 в Україні з листом № 5/5-7393 щодо встановлення особи та документування громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

27.07.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було отримано відповідь від Посольства Соціалістичної ОСОБА_5 ОСОБА_4 в Україні. В зазначеному листі було вказано, що Посольство направило запит до компетентних органів ОСОБА_4 для ідентифікації особистості громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 , проте на даний момент її особистість не встановлена.

Станом на 27.11.2017 особистість громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 не встановлена.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з наявності підстав для продовження строку затримання відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ОСОБА_3 вказується на те, що рішення про примусове повернення відповідача не приймалось і відповідно відповідачу не пропонувалося добровільно залишити Україну у передбачений законом термін. Крім того, апелянт зазначає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для примусового видворення громадянки ОСОБА_5 ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 за межі України та її затримання, оскільки позивачем не приймалось рішення про застосування до відповідача процедури реадмісії.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

« 1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Таким чином Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод відмежовує «затримання особи з метою запобігання недозволеному в'їзду в країни» (перша частина цього положення) та «затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» (друга частина цього положення).

Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини «Ливада проти України»).

Верховною Радою України 19.05.2016 року прийнято Закон України № 1379-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції», який набрав чинності 18.06.2016 року, яким передбачено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з питань забезпечення примусового видворення іноземців.

Частиною 7 ст. 183-7 КАС України /доповненої згідно Закону України від 19 травня 2016 року № 1379-VІІІ/ передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за п’ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення, є:

- відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

- неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, зі змісту ст. 183-7 КАС України слідує, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної ( служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:

у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);

у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Про продовження строку затримання передбаченого ч. 7 ст. 183-7 КАС України не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства ОСОБА_4 в Україні з листом № 5/5-7393 щодо встановлення особи та документування громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

Разом з тим, 27.07.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було отримано відповідь від Посольства Соціалістичної ОСОБА_5 ОСОБА_4 в Україні. В зазначеному листі було вказано, що Посольство направило запит до компетентних органів ОСОБА_4 для ідентифікації особистості громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3, проте на даний момент її особистість не встановлена.

Отже, станом на 27.11.2017 особистість громадянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 не встановлена.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 183-7 КАС України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення), пов’язані зі строком затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та відсутність на цей час даних, які дозволяють ідентифікувати позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та продовження строку затримання на три місяці громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та допущення до негайного виконання постанови суду.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: О.В.Яковлєв