Постанова № 71263770, 21.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Гуренко М.О.

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2017 р. (м. Ізюм) повний текст складено 28.11.17 р. по справі № 623/2628/17

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про зобов'язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним до Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексту - Ізюмське об'єднане УПФУ, відповідач), в якому просила суд зобов'язати Ізюмське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії позивачці з 01 березня 2016 року.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2017 року по справі № 623/2628/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення з 01.03.2016 року виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язано Ізюмське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.

В частині визнання дій Ізюмського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області дискримінаційними - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2017 року по справі № 623/2628/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що відповідачем було повідомлено позивачку про необхідність відкрити рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України» для подальшого отримання пенсії через уповноважений банк. ОСОБА_2 не було надано до Ізюмського об'єднаного УПФУ документів про відкриття рахунку, у зв'язку з чим було зупинено фінансування пенсії. Позивачка перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному УПФУ та отримувала пенсію по 01.03.2016 року. Виплату пенсії призупинено згідно з реєстром обміну з Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації. Враховуючи викладене, Ізюмське об'єднане УПФУ діяло згідно з чинним законодавством, оскільки не мало правових підстав для виплати пенсії ОСОБА_1

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.5), копії пенсійного посвідчення (а.с.6), листа Ізюмського об'єднаного УПФУ № 13254/14-11 від 04.10.2017 р. (а.с.7) позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції і отримує пенсію в Ізюмському об'єднаному УПФУ.

З 01.03.2016 року виплата пенсії позивачці була призупинена.

На запит адвоката Шевченко С.А. відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному УПФУ як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком. Згідно з реєстром обміну з УСЗН Барвінківської РДА виплата пенсії позивачці припинена з 01.03.2016 року (а.с.7).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про зобов'язання Ізюмського об'єднаного УПФУ поновити виплату пенсії з 01.03.2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для припинення виплати позивачці пенсії у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

20.10.2014р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VІІ (набрав чинності з 22.11.2014р., далі по тексту - Закон України № 1706-VІІ), відповідно до ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У відповідності до ст. 4 Закону № 1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058-IV).

За правилами, встановленими п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV).

Положеннями ст.49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З огляду на вищенаведену норму права, колегія суддів вказує, що припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду, або на підставі рішення суду.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ані відповідачем, ані судом рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалося.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Однак, відповідачем не вказано на жодну з обставин, яка у розумінні цієї норми могла б бути підставою для припинення виплати пенсії позивачці.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, виплата пенсії ОСОБА_1 була зупинена на підставі реєстру обміну з Управлінням соціального захисту населення Барвінківської РДА.

Разом з тим, відповідачем не надано копії вказаного реєстру обміну та не зазначено, якого змісту була інформація, отримана від УСЗН Барвінківської РДА, на підставі якого Ізюмське об'єднане УПФУ вважає за можливе припинити виплату пенсії позивачці.

З приводу доводів відповідача про те, що фінансування пенсії ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку з тим, що позивачкою не було надано на пропозицію відповідача документів для відкриття рахунку у АТ «Ощадбанк», колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яким установлено, що:

призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором;

призначені починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), усі види соціальної допомоги та компенсації, довічні державні стипендії, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Разом з тим, такої редакції пункт 1 постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 р. набув лише з 17.03.2016 року, в той час як виплату пенсії позивачці зупинено з 01.03.2016 року.

До цього пунктом 1 постанови КМУ № 637 було встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Таким чином, до 17.03.2016 року виплата пенсії могла здійснюватись як використанням платіжних пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк України", так і в його установах, і з доставкою додому, а тому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на п.1 Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 р.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що до 01.03.2016 року ОСОБА_1 було запропоновано надати документи для відкриття рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України", та позивачкою таких документів не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає хибними доводи відповідача про те, що Ізюмським об'єднаним УПФУ Харківської області жодним чином не порушено права позивача на отримання пенсії. Такі твердження не спростовують порушення відповідачем встановленої законом процедури припинення виплати пенсії та не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 діяв на не підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пунктом 2.8 вказаного Порядку встановлено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Беручи до уваги вищенаведені норми Порядку та встановлену судом першої та апеляційної інстанцій безпідставність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, з урахуванням приписів ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.11.2017 по справі № 623/2628/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.12.2017.