Ухвала суду № 71263741, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –судді Романішина В.Л.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом Хасбазар ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року громадянин ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення №274074 від 15.05.2017р. про скасування дозволу на імміграцію та зобов’язання відповідача відповідним рішенням поновити посвідку на постійне проживання в Україні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДМС в Одеській області №274074 від 15.05.2017р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача у вигляді висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, затвердженого 15.05.2017 року начальником ГУ ДМСУ в Одеській області. Зобов’язано Головне управління ДМС України в Одеській області видати посвідку на постійне проживання громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління ДМС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов Хасбазар ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що на час подання клопотання про залишення на постійне проживання в Україні Хасбазар ОСОБА_1 не мав права на отримання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до норм, які були застосовані при наданні дозволу та документування посвідкою на постійне проживання в Україні. Позивачу у 2004 році дозвіл на імміграцію надано з порушенням Закону України «Про імміграцію».

Від громадянина ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянин ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 у 1990 році прибув в Україну та навчався в Одеському політехнічному інституті. У 1993 році зареєстрував у м. Одесі шлюб з громадянкою ОСОБА_2 ОСОБА_3. (а.с.56)

26.02.1994р. у позивача народилася донька Номін ОСОБА_1 (свідоцтво І-ЖД №360118 від 11.07.2001р.). (а.с.57)

У 1995 році Хасбазар ОСОБА_1 завершив навчання та у період з 1995р. по 2003р. перебував в Україні на законних підставах з родиною (у зв’язку з вихованням доньки та навчанням дружини).

09.12.2004р. позивач та його дружина звернулися до ВГП та ІС УАСМ УМВС України в Одеській області із заявами про видачу посвідок на постійне проживання в Україні. (а.с.65-68)

За результатами розгляду матеріалів за заявами позивача та його дружини 09.12.2004р. ст. інспектором ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області складено висновок, затверджений начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області, «Про залишення в Україні на постійне проживання громадян ОСОБА_2 ОСОБА_3, Хасбазар ОСОБА_1», яким, згідно ст.4 Закону України «Про імміграцію», позивачу дозволено постійне проживання в Україні і вирішено документувати посвідкою на постійне проживання.

У висновку зазначено, що 26.02.1994р. у громадян ОСОБА_2 ОСОБА_3, Хасбазар ОСОБА_1 народилась донька Номін ОСОБА_1, яка станом на 2004 рік навчалась у середній школі та, згідно п.3.ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», має право на отримання дозволу, як особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Відповідно, ОСОБА_3 та Хасбазар ОСОБА_1 можуть отримати дозвіл на імміграцію на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону. (а.с.73-74)

10.12.2004р. отримав тимчасову посвідку на проживання серії ОД №478-И/2004. (а.с.77)

13.08.2014р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки, у зв’язку з непридатністю до користування, та 18.08.2014р. отримав посвідку на постійне проживання серії ІН №076206. (а.с.92-93)

17.01.2017р. позивач звернувся до ГУ ДМСУ в Одеський області із заявою про обмін посвідки у зв’язку з досягненням 45 річного віку. (а.с.102)

Судом першої інстанції, також, встановлено, що 15.05.2017р. начальником ГУ ДМСУ в Одеській області затверджено висновок «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1», в якому зазначено про необхідність: скасувати дозвіл на імміграцію громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі п.6 ст.12 Закону України «Про імміграцію»; визнати недійсною посвідку на постійне проживання в Україні серії ІН №076206 від 18.08.2014р.; повідомити територіальний підрозділ ДМС України в Одеській області за місцем реєстрації громадянина ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про скасування дозволу на імміграцію для прийняття рішення стосовно реєстрації місця проживання; в національному паспортному документі громадянина ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, штамп «Дозволено постійне проживання в Україні» анулювати; про прийняте рішення проінформувати Державну прикордонну службу України, повідомити громадянина ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1. (а.с.117-119)

Зокрема, у висновку зазначено, що дозвіл на імміграцію в Україну Хасбазар ОСОБА_1 отримав на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (як батько іммігранта), оскільки дитина заявника ОСОБА_1 Номін, ІНФОРМАЦІЯ_2, є уроженкою України. Проте, неповнолітня дитина ОСОБА_1 Номін на момент прийняття документів не мала дозволу на імміграцію в Україну. Крім цього, відповідно до п.6 ч.7 ст.9 Закону України «Про імміграцію», для осіб, зазначених у п.6 ч.2 ст.4 Закону, подається нотаріально засвідчений документ про те, що іммігрант не заперечує проти імміграції батьків та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленому в Україні. Законодавством України лише повнолітня дитина може нести фінансові зобов'язання перед батьками.

У зв’язку з цим, відповідач дійшов висновку, що у даному випадку вимога статті 9 Закону України «Про імміграцію» взагалі виконана бути не може, а тому громадянин ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 не міг бути визнаний батьком іммігранта.

15.05.2017р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення №274074 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.120)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Хасбазар ОСОБА_1 про скасування вказаного рішення, виходив з того, що аналіз ст.12 Закону України «Про імміграцію» щодо підстав скасування дозволу на імміграцію передбачає встановлення, насамперед, винних дій іммігранта. Проте, у висновку від 15.05.2015р. не зазначено будь-яких винних дій зі сторони позивача при отриманні ним у 2004 році дозволу на імміграцію, а також при обміні посвідки на постійне проживання у 2014 році.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Як зазначалось вище, підставою для скасування рішенням №274074 від 15.05.2017р. дозволу громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 на імміграцію в Україну Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області зазначило п.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію».

При цьому, іншим випадком, в розумінні вказаної норми відповідач зазначає, що дозвіл на імміграцію в Україну позивачу надано з порушенням п.6 ч.2 ст.4, Закону України «Про імміграцію», як батьку іммігранта, оскільки у 2004 році його дитина ОСОБА_1 Номін через свій вік не могла виконати вимоги п.6 ч.7 ст.9 Закону щодо надання документу про те, що вона не заперечує проти імміграції батьків та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Апеляційний суд такі висновки відповідача вважає помилковими, оскільки пунктом 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» чітко визначено, що інші випадки для скасування дозволу на імміграцію мають бути передбачені законами України, тоді як у спірному рішенні Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 15.05.2017р. відсутня вказівка на відповідну норму Закону, на підставі якої виданий Хасбазар ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну підлягає скасуванню.

Порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволу на імміграцію в Україну, в розумінні статті 12 Закону України «Про імміграцію», є підставою для скасування такого дозволу, якщо з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Надання Хасбазар ОСОБА_1 в 2004 році дозволу на імміграцію в Україну на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що допущення міграційними органами помилки при прийнятті рішення про надання Хасбазар ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, за відсутності у цьому вини останнього, не є визначеною Законом України «Про імміграцію» та іншими законами України підставою для скасування такого дозволу.

При цьому, апеляційний суд враховує, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов’язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення відповідача №274074 від 15.05.2017р. є актом індивідуальної дії, в якому Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області не зазначило та не мотивувало, з якої визначеної законом підстави скасовано дозвіл громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 на імміграцію в Україну, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний суд доходить висновку, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області, як суб’єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов’язок доказування правомірності прийнятого ним рішення в адміністративному суді, не доведено наявності підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію і, як наслідок, правомірності рішення №274074 від 15.05.2017р.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов громадянина ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає обґрунтованим вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог Хасбазар ОСОБА_1 та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області у вигляді висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_2 Хасбазар ОСОБА_1, затвердженого 15.05.2017р. начальником ГУ ДМСУ в Одеській області, оскільки висновки та всі дії, які необхідно здійснити, та саме які тягнуть негативні наслідки для позивача, зазначені у вказаному висновку. (а.с.117-119)

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, при цьому, в скарзі відсутні обґрунтування відповідних порушень, а лише відтворено зміст заперечень відповідача на позовну заяву, доводам яких судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для її задоволення та скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Градовський Ю.М.

ОСОБА_4