Ухвала суду № 71263717, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Мар'янівської сільської ради Захарівського району Одеської області, про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, а саме: визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мар'янівської сільської ради Захарівського району Одеської області; зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року частково задоволено позовні вимоги, а саме скасовано оскаржуване рішення та зобов’язано повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так як Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області порушено порядок розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як у зв’язку зі встановленням факту протиправності відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, належним способом поновлення прав позивача є зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також встановити судовий контроль за виконанням відповідного рішення.

Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не вирішено питання судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.43).

Вказане клопотання зареєстроване Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області за №А-19830/0/5-16 від 14 грудня 2016 року.

При цьому, 10 січня 2017 року листом №А-19830/0-177/6-17 (а.с.12,46) Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_1 направлено лист «Про розгляд заяви», яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано позивачу придбати бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Не погоджуючись з отриманою відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманої позивачем відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В даному випадку, рішенням суду першої інстанції визнано протиправною оскаржувану відмову суб’єкта владних повноважень.

Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої позивачем апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині правомірності відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також допущених судом процесуальних порушень під час розгляду даної справи.

В частині вимог позивача про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мар`янівської сільської ради Захарівського району Одеської області (за межами населених пунктів), колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки таких критеріїв.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Відповідно до ст. 122 ЗК України, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

В свою чергу, зобов’язання у судовому порядку суб’єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, в обхід встановленого законом порядку, не відповідає меті адміністративного судочинства та фактично свідчитиме про перебирання на себе судом функцій уповноваженого суб’єкта владних повноважень.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повторного розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надання суб’єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, не буде вважатися належним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

В свою чергу, в частині посилання апелянта на безпідставне не встановлення судового контролю за виконанням відповідного рішення, а також не вирішення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що вказаним положенням КАС України встановлено лише право, а не обов’язок суду зі встановлення судового контролю.

Більш того, із оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається посилань на вирішення питання встановлення судового контролю у даній справі, відповідно до заявленого позивачем клопотання.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: ) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічні підстави прийняття додаткового судового рішення також зазначені у ч. 1 ст. 252 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даного судового рішення).

Тому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин питання судових витрат та встановлення судового контролю можливо вирішити шляхом подання відповідної заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

При цьому, не вирішення вказаних питань судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не є підставою для скасування останнього.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_3