Ухвала суду № 71263629, 19.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Трейд» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання чинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронас-Трейд» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці Державної фіскальної служби, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року № UA500030/2017/000009/2; зобов’язання надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення надмірно сплачених коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року частково задоволено заявлені позовні вимоги та скасовано оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, так як товариством надано усі необхідні документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення – скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2017 року до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-центральний» Одеської митниці ТОВ «Кронас-Трейд» подано митну декларацію на товар «меблі з дерева», яка прийнята до митного оформлення та зареєстрована за UA500030/2017/002828.

При цьому, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 березня 2017 року № UA500030/2017/000009/2, відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України).

Також, 16 березня 2017 року посадовою особою митного поста «Одеса-центральний» Одеської митниці складено картку відмови № UA500030/2017/00024 в митному оформленні товару за митною декларацією № UA500030/2017/002828, згідно ч. 6 п. 2 ст. 54 МК України.

Згодом, 17 березня 2017 року товар «меблі з дерева» оформлений у митному режимі «імпорт» за митною декларацією № UA500030/2017/002950, а також випущений у вільний обіг, згідно з ч. 7 ст. 55 МК України.

При цьому, у відповідності з ч. 8 ст. 55 МК України, ТОВ «Кронас-Трейд» листом від 22 травня 2017 року № 53/ЮР надано додаткові пояснення та копії документів (лист постачальника із поясненнями; інвойс від 18 січня 2017 року № IF170106; розрахунок ціни (калькуляції) від 18 січня 2017 року; рахунок перевізника від 10 березня 2017 року № 1988; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 15 січня 2017 року № SC-05691).

Внаслідок чого, митним органом здійснено аналіз отриманої інформації та встановлено, що з додаткових документів декларантом надано лише договір на транспортно-експедиторське обслуговування, тоді як інші документи вже надавалися митниці від час здійснення митного оформлення товарів за митною декларацією від 15 березня 2017 № UA500030/2017/002828, а тому не можуть розглядатися як додаткові документи, в розумінні положень ч. 8 ст. 55 МК України.

Крім того, наданою копією листа постачальника відкориговано інвойс, проте згідно з відкоригованим інвойсом умови оплати залишаються незмінними, внаслідок чого Одеською митницею ДФС відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16 березня 2017 року, про що доведено до ТОВ «Кронас-Трейд» листом від 31 травня 2017 року № 2036/10/15-70-61.

В свою чергу, 27 червня 2017 року ТОВ «Кронас-Трейд» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 59/юр про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету згідно МД № UA500030/2017/000009/2 від 16 березня 2017 року.

Листом від 12 липня 2017 року № 2597/10/15-70-19-01 Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ «Кронас-Трейд», що йому правомірно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товару із врахуванням додаткових документів та повідомлено про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA500030/2017/000009/2 від 16 березня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за першим методом, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 МК України, відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Згідно ст. 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16 березня 2017 року.

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що до митного оформлення на підтвердження митної вартості товарів товариством надано зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14 грудня 2016 року № 14-12/2016, рахунок-фактуру (інвойс) від 18 січня 2017 року № IF170106, а також інші документи, що містили розбіжності.

В даному випадку, митним органом встановлено наступні зауваження, а саме: 1), інвойсом від 18 січня 2017 року № IF170106 передбачено 100% передоплата, проте оплату здійснено лише 14 березня 2017 року. Сума в платіжному дорученні відмінна від суми в інвойсі та декларації країни відправлення. 2) первинні документи не мають обов’язкових реквізитів, таих як як посада та прізвище осіб відповідальних за здійснення господарської операції, особистий або електронний підпис, або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу. 3) розділом 4 договору про перевезення від 19 січня 2017 року № UA00187318 передбачено оплату послуг на протязі 3 днів. Рахунок датований 10 березня 2017 року, проте доказів оплати рахунку не надано. В транспортному документів від 24 січня 2017 року № JHB901241 вказані умови поставки EXW, проте в інвойсі інші умови поставки. 4) згідно п.4 контракту вартість пакування включена у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару.

Внаслідок чого, митним органом запропоновано товариству протягом 10 днів надати додаткові докази, якими можливо підтвердити заявлену митну вартість товару.

В свою чергу, з метою усунення виявлених недоліків товариством направлено 16 березня 2017 лист № 16-03/2017 разом з новими транспортними документами та платіжним дорученням по оплаті фрахту.

Між тим, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна поставка товару здійснювалася позивачем саме на умовах FOB, що відображено в зовнішньоекономічному контракті від 14 грудня 2016 року № 14-12/2016, інвойсі від 18 січня 2017 року № IF170106 та коносаменті від 24 січня 2017 року № JHB9012341.

При цьому в коносаменті від 24 січня 2017 року № JHB9012341 зазначено «EXW», відповідно до якого продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Проте нижче в коносаменті зазначено «Shipped on board», що з огляду на деталі поставки (перевезення за рахунок ТОВ «Кронас-Трейд», надання продавцем оригіналів документів після внесення обумовленої контрактом передоплати) свідчить про перевезення на умовах FOB, тобто поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

При цьому, факт передбаченої інвойсом 100% передоплати, з урахуванням здійснення оплати 14 березня 2017 року, підтверджується належними доказами. Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб’єктів, які питання оплати можуть вирішувати на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей. Сторони, укладаючи контракт, мають право діяти на власний розсуд та власний ризик, та укладати і виконувати контракт на будь-яких умовах, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджено, що оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті на загальну суму 29843,30 дол. США. Сума, яка була сплачена згідно із вищевказаним платіжним дорученням, співпадає з загальною вартістю імпортованого товару, зазначеною у інвойсі. Також встановлено, що платіжне доручення містить посилання на номер контракту, номер інвойсу, реквізити покупця та продавця, а отже в повній мірі ідентифікують господарську операцію з поставки товару та дозволяє визначити митну вартість поставлено товару.

Допущені в документах постачальника та перевізника неточності усунуті шляхом надання ТОВ «Кронас-Трейд» належних документів. При цьому вказані недоліки жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.

Вказаний порядок поставки товару - FOB, а в коносаменті EXW, жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідно до контракту сторони досягли згоди про поставку товару саме на умовах FOB, про що свідчать документи, які надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про необхідність витребування додаткових документів на підтвердження вартості пакування товару.

Так, відповідно до розділу А.9 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до п. 4.1. контракту від 14 грудня 2016 року № 14-12/2016 вартість упаковки та маркування входить у ціну товару.

За вказаних обставин, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно зазначено, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14.

При цьому, заявлена позивачем вимога щодо повернення надмірно сплачених митних платежів не переглядається колегією суддів, з огляду на наступне.

В даному випадку, рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої митним органом апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині правомірності задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю Державної фіскальної служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_1