Постанова № 71263540, 21.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10444/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Торкот Д. О.;

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

представника відповідача - ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року в справі № 809/942/17 (головуючий суддя Григорук О. Б., м. Івано-Франківськ, повний текс постанови складено 25 вересня 2017 року) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Партнер» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2017 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Партнер» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС в Івано-Франківській області, а саме: податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток на 4 296 537,00 грн., у тому числі за податковим зобовязанням з податку на прибуток 3 746 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 549 870,00 грн.; податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на 78 192,00 грн., у тому числі за податковим зобовязанням з податку на додану вартість 52 128,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 064,00 грн., податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу протиправно визначено суму податкових зобов'язань, так як джерело походження товарів у власність позивача підтверджується господарськими договорами від фізичних осіб-підприємців, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, тобто належним чином оформленими первинними документами. Крім цього вказано, що суми, які були витрачені з метою підтримки об'єкта основних засобів у робочому стані, на технічне обслуговування та ремонт, відповідачем визначено необґрунтовано та безпідставно. Також позивачем зазначено, що відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою, яка ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій. Крім того, вказано, що позивач не згоден із нарахуванням штрафних санкцій за невірне заповнення податкових розрахунків (форма № 1-ДФ), оскільки в січні 2017 року підприємство подало уточнюючі розрахунки та від кореговано показники по виплачених сумах на користь фізичних осіб-підприємців з ознакою доходу «157».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 03 квітня 2017 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема згідно норм Податкового кодексу України, а судом першої інстанції не враховано того, що до перевірки податковому органу не було представлено документів щодо походження товару (лісоматеріалів), а саме товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс). Також вказано, що в деяких контрагентів немає найманих працівників і за даними Інформаційно-аналітичної системи ДФС України стан таких платників 0, що свідчить про нереальність отримання лісопродукції ТзОВ «ТС-Партнер» протягом 2014 року 3 кварталів 2016 року, тобто мало місце використання в господарській діяльності позивача товарів, джерело походження яких невідоме. Також зазначено, що позивачем було допущено порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а саме невірне заповнення податкових розрахунків (форма № 1-ДФ), а уточнюючи розрахунки сум доходу, помилки не виправлено.

Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в задоволенні такої.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-Партнер» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт за №143/09-19-14-01/37042732 від 13.03.2017 (том 1, а.с.28-103), згідно з висновками якого товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Партнер» серед іншого порушено: підпункти 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статі 135, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункти 138.2, 138.6, 138.8 статі 138, підпункти 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 146.12 статті 146 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та пункти 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, пункти 5, 6, 7, 10, 11, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3746667,00 грн., в тому числі по періодах: 2014 рік - в сумі 1492608,00 грн., 2015 рік - в сумі 1547189,00 грн., І квартал 2016 року - 71511,00 грн., півріччя 2016 року - 403267,00 грн., три квартали 2016 року - в сумі 706870,00 грн. (пункт 1 висновку Акту); пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19-1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 Декларації), всього в сумі 52128,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2016 року - 27128,00 грн., липень 2016 року - 25000,00 грн. (пункт 2 висновків Акту); пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, в частині відображення недостовірних та не у повному обсязі нарахованих та виплачених доходів окремим фізичним особам у поданих розрахунках форми 1-ДФ за І-ІІ квартали 2014 року та І-ІІІ квартали 2016 року, а саме включено в розрахунки форми 1-ДФ (графи 3 та 3а) недостовірні дані про суми нарахованого та виплаченого доходу суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам (ознака доходу - 157) за надані послуги та придбані товарно-матеріальні цінності (пункт 5 висновків Акту) (том1, а.с.65-66).

На підставі вищевказаного акту перевірки, зокрема у зв'язку з зафіксованими порушеннями в пункті 1 висновку Акту, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області 03 квітня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002251401, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 4296537,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 3746667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 549870,00 грн. (том 1, а.с.21, 22); у зв'язку з зафіксованими порушеннями в пункті 2 висновку Акту, 03.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002261401, яким визначено податкове зобов'язання відповідно до пункту 123.1. статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі в сумі 52128,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26064,00 грн. (том 1, а.с.23-24); у зв'язку з зафіксованими порушеннями в пункті 5 висновку Акту, 03.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002341401, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510,00 грн. (том 1, а.с.25-26).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Встановлено, що серед видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (код 16.23. КВЕД), лісопильне та стругальне виробництво (код 16.10. КВЕД), електромонтажні роботи (код 43.21. КВЕД), однак, відповідачем не наведено жодних мотивів та законних підстав включення ревізорами загальновиробничих витрат (рахунок №809 Плану) , списаних згідно актів №№1, 2 від 31.03.2014, №№3, 4 від 30.06.2014, №№16, 17 від 31.07.2014, №№14, 18 від 31.08.2014, №№15, 19 від 30.09.2014, №28 від 30.11.2014, №№37, 38 від 31.12.2014 до витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (рахунок №806 Плану) (том1, а.с.102, 149-161). При цьому, відповідачем не враховано види діяльності товариства.

Також, згідно актів списання товарів №13 від 31.03.2014, №21 від 30.06.2014, №25 від 30.09.2014, №35 від 31.10.2014 підтверджено здійснення витрат на поліпшення і ремонт основних засобів (рахунок №806 "Витрати запасних частин" Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999) (том 1, а.с.145-148). Розмір витрат згідно з вищевказаними актами списання витрат на поліпшення і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, а отже, вказана сума витрат була віднесена позивачем до складу витрат пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів обґрунтовано. Інших доказів, які б підтверджували віднесення позивачем сум витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, відповідачем не надано.

Щодо висновку відповідача про порушення підпунків 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статі 135, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункти 138.2, 138.6, 138.8 статі 138, підпункти 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та пункти 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, пункти 5, 6, 7, 10, 11, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, суд зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 44.2 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають обєкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає ОСОБА_3 України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Щодо непредставлення товарно-транспортних накладних-ліс, виписаних державними лісогосподарськими підприємствами, суд зазначає, що згідно пункту 3 наказу Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України №961/707 від 29.11.2013 "Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс)" встановлено, що товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обовязковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

З вказаного вбачається, що товарно-транспортні накладні-ліс є обовязковими саме для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи), водночас, законодавством України не покладено обов'язку на фізичну особу-підприємця щодо заповнення чи надання товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом.

Відтак, висновки про нереальність отримання лісоматеріалів та пиломатеріалів від фізичних осіб-підприємців, серед іншого, у зв'язку з ненаданням товарно-транспортних накладних-ліс по операціях із фізичними особами-підприємцями є необґрунтованими.

Щодо товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом, отриманих від фізичних осіб-підприємців суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

На спростування тверджень відповідача позивачем надано суду копії первинних документів, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, у тому числі, зокрема видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки, звіти, баланси, обороти по рахунках, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні на передачу готової продукції за 2014, 2015, 9 місяців 2016 року, зведені таблиці вантажно-митних декларацій та сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів по реалізації експортованої готової продукції (том 2, а.с.8-154, 198-263, том 3, а.с.1-90, том 4, а.с.1-219, том 5, а.с.1-227, том 6, а.с.1-278, том 7, а.с.1-152, том 8, а.с.1-138, том 9, а.с.1-147, том 10, а.с.1-226, том 11, а.с.1-215, том 12, а.с.1-270, том 13, а.с.1-230, том 14, а.с.1-269, том 15, а.с.1-149).

Разом з цим, представником позивача надано суду письмові докази і листування, якими контрагенти підтверджують здійснення даних господарських операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 Євг. (том.13, а.с.1-103), ОСОБА_6 (том 2, а.с.8-121, том.12, а.с.1-270), ОСОБА_7 (том.13, а.с.104-125), ОСОБА_8 (том.13, а.с.126-230), ОСОБА_9 (том.14, а.с.1-141), ОСОБА_10 (том.14, а.с.142-162), ОСОБА_11 (том.14, а.с.163-170), ОСОБА_12 (том.14, а.с.171-183), ОСОБА_13 Євг. (том 2, а.с.122-145, том.14, а.с.184-247), ОСОБА_14 (том.14, 248-253), ОСОБА_15 (том 2, а.с.146-154, том.14, а.с.254-269), ОСОБА_16 (том.15, а.с.1-13), ОСОБА_17 (том.15, а.с.14-59), ОСОБА_18 (том.15, а.с.60-70), ОСОБА_19 (том.15, а.с.71-74), ОСОБА_20 (том.15, а.с.75-85), ОСОБА_21 (том.15, а.с.86-94), ОСОБА_22 (том.15, а.с.95-98), ОСОБА_23 (том.15, а.с.99-109), ОСОБА_24 (том.15, а.с.110-118), ОСОБА_25 (том.15, а.с.119-136), ОСОБА_26 (том.15, а.с.137-141), ОСОБА_27 (том.15, а.с.142-144), ОСОБА_28 (том.15, а.с.145-149).

Натомість доказів проведення зустрічних перевірок, які б спростовували вказані доводи позивача відповідачем не надано. При цьому, щодо листування з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_22 контролюючим органом мотивовано неможливість проведення звірки листом вказаної особи про неукладення договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_22 та позивачем за період з січня по грудень 2015 року, однак, відповідачем не враховано наявність накладних та квитанцій щодо правовідносин позивача з цим конрагентом (том.2, а.с.158-160, том.15, а.с.95-98).

Дослідження наданих доказів свідчить, що вищеописані господарські операції товариством з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" були фактично здійсненими, зокрема ці документи спричинили реальні зміни майнового стану товариства.

Щодо правомірності визначення грошового зобов'язання за податком на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішення №0002261401 від 03.04.2017, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6.статті 198 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, суми податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування платником податку формується правильно, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт поставки лісопродукції позивачу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 у період з червня по липень 2016 року позивач підтверджує договором №6-2016 від 01.06.2016, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та накладними (том14, а.с.6-7, 124-133, 139-141).

Крім цього встановлено, що під час перевірки виписані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 5.1. договору №6-2016 від 01.06.2016 на підставі рахунку про оплату покупець (товариство з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер") проводить попередню оплату кожної замовленої партії лісопродукції шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (фізичної особи-підприємця ОСОБА_9П.) (том14, а.с.6). Попередня оплата позивачем замовленої партії лісопродукції у період з червня по липень 2016 року була здійснена згідно платіжних доручень №6531 від 17.06.2016 на суму 40000,00 грн., №6549 від 21.06.2016 на суму 15650,00 грн., №6565 від 22.06.2016 на суму 40000,00 грн., №6570 від 22.06.2016 на суму 10000,00 грн., №6589 від 25.06.2016 на суму 30000,00 грн., №6590 від 27.06.2016 на суму 15000,00 грн., №6599 від 29.06.2016 на суму 40000,00 грн., №6640 від 05.07.2016 на суму 30000,00 грн., №6669 від 07.07.2016 на суму 40000,00 грн., №6709 від 14.07.2016 на суму 40000,00 грн., №6771 від 26.07.2016 на суму 40000,00 грн. (том14, а.с.139-141).

Таким чином, позивачем правомірно включено до бюджетного відшкодування витрати з податку на додану вартість в сумі 52128,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2016 року - 27128,00 грн., липень 2016 року - 25000,00 грн.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0002341401 від 03.04.2017 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для прийняття цього рішення були висновки контролюючого органу про порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, в частині відображення недостовірних та не у повному обсязі нарахованих та виплачених доходів окремим фізичним особам у поданих розрахунках форми 1-ДФ за І-ІІ квартали 2014 року та І-ІІІ квартали 2016 року, а саме включено в розрахунки форми 1-ДФ (графи 3 та 3а) недостовірні дані про суми нарахованого та виплаченого доходу суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам (ознака доходу - 157) за надані послуги та придбані товарно-матеріальні цінності (том1, а.с.60).

При цьому, позивач позовну вимогу мотивує тим, що контролюючим органом протиправно було застосовано штрафні санкції, оскільки подання уточнюючої форми 1-ДФ пов'язане з дотриманням рядків щодо виплачених доходів, які не включають до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та які не призводять до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку. Вказує, що відображена в графах форми 1-ДФ нарахованого і виплаченого доходу сума з ознакою доходу - 157 не є в розумінні Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковим зобов'язанням і штрафні санкції до такого агента не повинні застосовуватися.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Вказаним оскаржуваним рішенням застосовано до позивача відповідальність на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З наведеного вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань у нормативно визначених випадках.

Порядком заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015, №4, визначено порядок заповнення податкового розрахунку та порядок проведення коригувань (3, 4 розділи Порядку).

Позивачем було уточнено зокрема суми, визначені у вказаних графах при тому, що подання уточнюючого розрахунку визначене цим Порядком, а поняття "недостовірні дані" не міститься в цьому Порядку.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку.

Відповідно до даних акту перевірки позивач своєчасно сплачував самостійно нарахований податок на доходи фізичних осіб, водночас відповідачем не встановлено порушень з визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб (том 1, а.с.60).

Разом з цим, відповідачем не заперечується відсутність факту зменшення та збільшення податкових зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" з податку на доходи фізичних осіб.

Отже, у вказаних правовідносин не встановлено порушень, визначених пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки критерієм застосування даної норми є наявність факту зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 03 квітня 2017 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та вірно скасовані судом першої інстанції.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року в справі № 809/942/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_29 судді ОСОБА_30 ОСОБА_31 Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2017 року.