Постанова № 71263492, 27.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного управління пенсійного Фонду України Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року (прийняту у м. Камінь-Каширському суддею Гордійчуком В.М.) в адміністративній справі № 157/3142/17 за позовом Камінь-Каширського об’єднаного управління пенсійного Фонду України Волинської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року Камінь-Каширське об’єднане управління пенсійного Фонду України Волинської області (далі – Камінь-Каширське ОПФУ) звернулося до Камінь-Ка-ширського районного суду Волинської області із зазначеним позовом та просило визнати дії щодо прийняття постанови ВП № 55037407 від 01.11.2017 про відкриття виконавчого провадження неправомірними та скасувати цю постанову.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що постанову винесено в порушення приписів Законів України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, вимогами яких передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також зазначило, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, до яких відноситься пенсія, виплата якої, за загальним правилом, не обмежується у часі.

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило Камінь-Каширське ОПФУ, яке вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж аргументами і обставинами, що й вимоги позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) ОСОБА_2 від 01.11.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55037407 по виконанню виконавчого листа № 2-а-2039/11, виданого 25.07.2017 Камінь-Каширським районним судом про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та як особі, яка віднесена до 3 категорії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно до статтей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.07.2010, з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Вказаною постановою надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду. Разом з тим, у цій же постанові постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в цьому випадку, положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до спірних відносин не застосовуються, оскільки виконавчий лист у справі містить вимоги зобов’язального характеру виконання, а не про стягнення коштів.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

За правилами статті 27 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01січня 2013 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі – юридична особа).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 з метою реалізації Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до цього Порядку виконанню підлягають рішення – виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб’єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що боржником є Камінь-Каширське ОПФУ, тобто державний орган, вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов’язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи, що виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця і пункт 3 частини п’ятої статті 27 цього Закону не може бути застосований.

Щодо посилання Камінь-Каширського ОПФУ на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, колегія суддів зазначає, що виконавчий лист у справі носить немайновий зобов’язальний характер та ним не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період, тобто на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного управління пенсійного Фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року в адміністративній справі № 157/3142/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.