Постанова № 71263471, 20.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, ухваленої під головуванням судді Могили А.Б. у м. Івано-Франківськ, повний текст якої складено 18.09.2017, у справі за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортними засобами,

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася в суд з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 5189,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Краз 65055, що належить ПАТ «Будівельні матеріали», внаслідок чого складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано спірну плату за проїзд. Оскільки ПАТ «Будівельні матеріали» в добровільному порядку не сплачено вказану плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, така підлягає до стягнення в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що з наданих позивачем доказів суд прийшов до висновку про не підтвердження перевезення відповідачем вантажу поза межами допустимих вагових норм, і як наслідок, відсутності обов'язку для справляння спірної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з’ясуванням обставини справи, також за невідповідності висновків суду обставинам справи, тому підлягає до скасування. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що посадовими особами Укртрансбезпеки рейдова перевірки була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, дотримано порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, з'ясовано всі обставини для винесення розрахунку плати за проїзд, який є законним та обґрунтованим відповідно до вимог законодавства, тому в суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволені позову, оскільки порушення вагових обмежень було очевидним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом встановлено, що 08.09.2016 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області у пункті габаритно-вагового контролю в м. Галич Івано-Франківської області, автодороги Н-09 Мукачево-Львів км 337+900 м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу Краз 65055, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПАТ «Будівельні матеріали» , (чек зважування № 02784 від 08.09.2016). За результатами проведення зважування складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт № 0001663 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.09.2016, на підставі яких проведено Розрахунок № 47 від 08.09.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 172,80 євро, яка за курсом Національного банку України станом на 08.09.2016 становить 5189,20 грн. Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 001150 від 08.09.2016, складеного старшим державним інспектором ВДК ОСОБА_4 перевірку проведено о 13 год. 07 хв. 08 вересня 2016 року відповідно до направлення на перевірку від 07.09.2016 №023496.

В ході перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке проявилось в тому, що ПАТ «Будівельні матеріали» здійснювало перевезення вантажу з перевищення допустимих вагових параметрів, навантаження на здвоєну вісь становило 21,95 тонн при допустимих 16 тонн, передбаченими пунктом 22,5 Правил дорожнього руху.

Спірні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про автомобільний транспорт», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов’язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті, згідно постанови Кабінету Міністрів України за №103 від 11.02.2015, є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (зі змінами)).

Пунктом 4 вказаних Правил визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об’єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 (зі змінами) «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).

За визначенням пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п. 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктами 15-25 Порядку №879 закріплені особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього.

Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль (пункт16 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку №879).

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Згідно п. 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку №879 визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є факт перевищення одного або кількох нормативів вагових або габаритних параметрів, а також документальна доведеність зазначених вище перевищень.

Матеріалами справи встановлено, що доказами порушень ПАТ "Будівельні матеріалами" є матеріали габаритно-вагового контролю, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001663 від 08.09.2016, у якому зазначено дані суб’єкта, що перевіряється, маршрут по якому здійснює вантажні перевезення, зокрема, згідно товарно-транспортної накладної № 1590 від 08.09.2016 водій ПАТ "Будівельні матеріалами" ОСОБА_4 перевозив п’ятнадцять тон піску з с. Стратин Рогатинського району до м. Івано-Франківськ; довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.09.2016, відповідно до якої позивачем складено результати вагового контролю: навантаження на осі, тонн: 1) 5,2; 2) 10,8; 3) 11,5. Повна маса транспортного засобу 27,15; чек зважування №02784 від 08.09.2016, яким зафіксовано перевищення нормативно допустимих параметрів на здвоєну вісь 21,95 тонн в той час, як норма становить 16 тонн.

У розрахунку № 47 від 08.09.2016 зазначено маршрут руху с. Стратин Рогатинського району - м. Івано-Франківськ, а також номер товарно-транспортної накладної № 1590 від 08.09.2016.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 001150 від 08.09.2016 зазначено місце проведення перевірки, дата і час перевірки, завдання на перевірку, марка транспортного засобу та номерний знак, серія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого транспортний засіб належить перевізнику ПАТ «Будівельні матеріали», дані водія - ОСОБА_5, документ, що посвідчує особу водія ОСОБА_5 Також є його підпис.

Суду надано направлення на перевірку, сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21.11.2007, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, інформацію про результати періодичної повірки, сертифікат про проходження навчання та тестування по роботі з ваговим комплексом оператора вагового комплексу, який проводив зважування.

Згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-00/1575, виданого 15 квітня 2016 року Державним підприємством Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захист прав споживачів, яке є чинним до 15.04.2017, вага пересувна автомобільна «CHEKLODE FREEWEIGH», заводський №008238, визнано, що вказаний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ГОСТ 29329-92.

Сертифікатом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА- МI/1-2195-2007 від 21.11.2007 затверджено тип засобів вимірювальної техніки «ОСОБА_2 пересувні автомобільні «CHEKLODE FREEWEIGH», який зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.

Зазначені документи, на переконання судової колегії, повною мірою підтверджують той факт, що зважування вагового транспорту проводилось позивачем належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстав для сумніву у достовірності результатів зважування не вбачається.

Також суд враховує, що програмний комплекс ваги за результатами зважування роздруковує квитанцію на англійській мові, однак оператори цього комплексу, які пройшли відповідний курс навчання роботи з вагою, за результатами зважування склали відповідний акт з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю українською мовою, відомості яких не суперечать і дублюють відомості з квитанції.

Посилання відповідача, що пересувні автомобільні ваги «CHEKLODE FREEWEIGH» не проходили державну метрологічну атестацію, не відповідають вимогам Технологічного регламенту проведення габаритно-вагового контролю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно по п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Як встановлено судом, повірка здійснювалась вагами пересувними автомобільними типу «CHEKLODE FREEWEIGH» (Англія), які визнані придатними до застосування, що підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної, яке станом на час проведення повірки було чинним. Згідно сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2195-2007 від 21.11.2007, який не встановлює обмежень на використання даних ваг для зважування в русі чи в статичному режимі.

Таким чином, проходження повірки пересувними автомобільними вагами «СHEKLODE FREEWEIGH» свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам, встановленим у технічній документації фірми-виробника «Central Weighing LTD», згідно якої конструкція ваг забезпечує визначення навантажень на осі та загальної маси автотранспортного засобу як у статичному режимі так і в режимі зважування в русі.

Судом береться до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.

Очевидно, що плата за проїзд великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів п. 23 Порядку, згідно якого власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

В даному випадку відповідачем не доведено приведення вагових параметрів транспортного засобу з установленими нормативами та підтверджено прохід маршруту транспортним засобом від місця навантаження в с. Стратин, Рогатинський район Івано-Франківська область до місця розвантаження у м. Івано-Франківськ. Отже взята за розрахунком відстань співробітником контролюючого органу є обґрунтованою та вірно визначеною.

Колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що працівники Укртрансбезпеки повинні були затримати транспортний засіб після встановлення факту перевищення вагових параметрів з врахуванням того, що габаритно-ваговий контроль відповідно до Правил №879 здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами, та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Наказом Міністерства інфраструктури України Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, який визначає повноваження Укртрансбезпеки, Національної поліції, та Служби автомобільних доріг України під час здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно до цього Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю посадові особи Укртрансінспекції: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку №879 здійснення габаритно-вагового контролю. До повноважень працівників Укртрансбезпеки не віднесено обов’язок затримувати транспортний засіб.

Крім того, судом зроблено невірний висновок, що при габаритно-ваговому контролі транспортного засобу ПАТ «Будівельні матеріали» не підлягала до застосування ОСОБА_4 виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів в русі, оскільки її положення не розповсюджуються на транспортні засоби з рідким вантажем.

Однак, вказана ОСОБА_4 не є обов’язковою для використання, так як розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом і не є обов’язковим нормативно-правовим документом, а має рекомендаційний характер.

Також висновки суду першої інстанції з приводу того, що в автомобілі Краз 65055 задня підвіска є балансирного типу на двох продольних полуеліптичних ресорах, при цьому для визначення навантаження на задню підвіску транспортного засобу рекомендується заїжджати на ваговий пристрій обома мостами для більш достовірного визначення навантаження, не відповідають обставинам справи, оскільки згідно Наказу міністерства інфраструктури України № 255 від 28.07.2016 затверджено вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

В п.9 цього наказу зазначено, що вагове обладнання забезпечує поосьове зважування у русі і визначає повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 %.

Також відповідно до Керівництва з експлуатації пересувних автоматичних ваг «CHEKLODE FREEWEIGH», якими проводилося зважування, конструкція ваги забезпечує можливість визначення навантаження на колесо, на вісь і визначення загальної маси транспортного засобу.

При зважуванні пересувними автоматичними вагами «CHEKLODE FREEWEIGH» зафіксовано, що загальна маса становила 27,15 тонн. Навантаження на одиничну вісь - 5,2 тонн, а на здвоєну вісь 21,95 тонн.

Згідно відповіді «Авто Краз» № 270/64-П від 11.09.2017 на запит позивача повідомлено, що на автомобіль-самоскид КРАЗ - 65055 встановлена задня підвіска балансирного типу на двох полуеліптичних ресорах. Під час визначення навантаження на кожну із осей заднього візка на пересувних вагах «CHEKLODE FREEWEIGH» перерозподілу ваги по осях не відбувається , тому що обидві осі знаходяться в одній площині (на одному рівні) одна - на вагах, інша - на вирівнювальній доріжці.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що суду першої інстанції було надано товарно-транспортну накладну №1590 від 08.09.2017, згідно якої ПАТ «Будівельні метеріали» перевозило пісок масою 15 тонн. Взявши до уваги технічні характеристики транспортного засобу Кразу самоскиду 65055, у яких вказано споряджену масу автомобіля (масу автомобіля без вантажу), яка складає 12300 кг, на одиничну вісь припадає 4200 кг, а на здвоєну вісь ( тележку) 8100 кг. Також вказано повну масу автомобіля, яка складає 28350 кг, на одиничну вісь буде припадати 5900 кг, на здвоєну вісь (візок) 22450 кг. За матеріалами справи на автомобіль було навантажено 15 тонн піску. Тобто, якщо додати до маси транспортного засобу без вантажу масу вантажу 15 тонн, то слід зробити висновок, що на здвоєну вісь (візок) буде передаватись значення, яке відповідає значенню, встановленому працівниками Укртрансбезпеки при габаритно-ваговому контролі.

Дана обставина судом першої інстанції не була взята до уваги.

Незважаючи на те, що відповідно до п.31-1 Порядку № 879 перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, у визначений вище термін ПАТ «Будівельні матеріали» дані кошти добровільно не сплатив.

Як передбачено пунктом 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що складений позивачем розрахунок плати за проїзд у сумі 172,80 євро, що станом на день проведення розрахунку відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ, еквівалентно 5189,20 грн, на підставі зафіксованого у встановленому законодавством порядку перевищення нормативних вагових параметрів, а саме, меж допустимої ваги на здоєну вісь при перевезенні перевізником ПАТ «Будівельні матеріали» піску є правомірним, підтвердженим належними та допустимими доказами і доводи відповідача не спростовують обставин, які встановлені Державною службою України з безпеки на транспорті, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За визначенням частин 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною першою ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і це порушення призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 242, 243 ч. 3, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі № 809/905/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) 5189 (п’ять тисяч сто вісімдесят дев’ять) грн 20 коп, що еквівалентно 172,80 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 08.09.2016, в дохід Державного бюджету України (Отримувач: УК у м. Івано-Франківську, 22160100 р/р 31315309700002, УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО 836014, код ЄДРПОУ 37952250, призначення платежу 22160100).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс виготовлено 27.12.2017.