Постанова № 71263325, 27.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/15312/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року (повний текст ухвали складено 30 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни, в якому просить визнати протиправними дії державного реєстратора Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевської Ірини Валентинівни щодо державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кремінь-1»; визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис за №10731020000031757 від 16.06.2016, внесений державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Петрушевською Іриною Валентинівною в Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кремінь-1».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам положень ст. 106 КАС України та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до канцелярії суду із супровідним листом: доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань оскаржуваного запису; належним чином оформленого документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалене рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що твердження суду про те, що матеріали позовної заяви не містять доказів внесення до ЄДР оскаржуваного запису не відповідають дійсності. Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що заявлене нею клопотання про звільнення від сплати судового збору суд не вирішив, оскільки не відмовив у його задоволенні, але і не задовольнив його.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1,2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали), до позовної заяви, крім іншого, додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ст. 106 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.

Порядок та розміри сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат законодавцем передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які б свідчили про складний майновий стан.

Якщо майновий стан особи не дає можливості сплатити судові витрати, суд, відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, може прийняти рішення, яким звільнити особу від оплати судових витрат повністю або частково.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізаці права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Так, позивач, звернувшись до суду першої інстанції з позовом, просила звільнити її від сплати судового збору через незадовільний майновий стан, зазначивши, що є особою непрацездатного віку та отримую пенсію за віком при повному стажі у розмірі 1569,99 грн., яка для неї є єдиним джерелом існування, та перебуває на обліку в органі соціального захисту як отримувач житлової субсидії. На підтвердження вищевказаного ОСОБА_2 додано до адміністративного позову довідку з Правобережного ОУПФУ в м. Києві від 09.11.2017 року про розмір пенсії позивача, повідомлення управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.10.2017 р. про призначення житлової субсидії з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

Отже, позивачем надано належні докази на підтвердження свого незадовільного майнового стану станом на дату звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були наявні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору або зменшення його розміру до помірного.

Крім того, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не взято до уваги те, що відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність залишення адміністративного позову без руху через ненадання доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань оскаржуваного запису, враховуючи доводи позивача в адміністративному позові та положення частини сьомої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, оскільки адміністративним судом ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року- скасувати, справу №826/15312/17 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст ухвали складено 27.12.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Н.М. Літвіна

І.В. Федотов