Постанова № 71263177, 26.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 754/479/17 Прізвище судді першої інстанції: Шевчук Олексій Петрович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Бєлової Л.В., Парінова А.Б.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати пенсії за віком у розмірі відповідно до чинного законодавства; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та індексацію пенсію за віком з урахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат відповідно до ст. ст. 27, 28, 40, 42, 43, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.06.1991 року №1282-XII, на підставі наданих документів про загальний трудовий стаж за період роботи з 01.09.1951 року по 10.01.1994 року, довідки про заробітну плату за період 1983-1987 роки, із застосуванням показника середньої зарабітної плати по Україні для признчення пенсії у сумі 3661,41 грн. (показник за 2015 рік), у розмірі визначеним законодавством на момент проведення пенсії, не меншому прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з виплатою компенсації втраченої частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії і підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 29.03.2015 року по день фактичної виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати і індексувати пенсію у подальшому, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, пожиттєво, на визначений бпнківський рахунок, починаючи з 29.03.2015 року; допустити постанову до негайного виконання виплати пенсії у поній сумі; покласти обов'язок по виконанню судового рішення на начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві; зобов'язати начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у строк до 15 днів пред'явити до суду звіт про виконання судового рішення; постановити окрему ухвалу про визнання незаконним листа-відповіді Пенсійного фонду України від 17.02.2015 року №4626/02-40 та притягнути до відповідальності осіб, рішення, дії або бездіяльність яких визнається протиправною; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на сплату судового збору у сумі 1560,00 грн.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_3 пенсію за віком з дати поновлення виплати - 29.03.2015 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним законодавством та здійснювати в подальшому перерахунок розміру пенсії відповідно змін в чинному законодавстві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль у зв'язку з чим нарахування та виплату пенсії їй було припинено.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 755/18359/15-а, які набрали законної сили, поновлено виплату раніше призначеної пенсії за віком за межами України ОСОБА_3, починаючи з 29 березня 2015 року.

Листом відповідача позивача було повідомлено про поновлення виплати їй пенсії з 29.03.2015 року у розмірі 0,48 грн. на місяць, тобто у розмірі, зазначеному у пенсійній справі на час припинення виплати пенсії.

30.06.2016 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про усунення порушень пенсійного законодавства та з проханням здійснити розрахунок поновленої пенсії згідно чинного законодавства, провести її індексацію, а також виплату компенсації за прострочення виплати.

Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №7157/15/ф-555/1 від 14.07.2016 року позивачку було повідомлено, що розпорядженням управління від 17.05.2016 року проведено поновлення раніше призначеної пенсії у розмірі 0,48 грн. визначеному на дату припинення її виплати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи порушеними свої права з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо розміру пенсії за віком з розрахунку 0,48 грн., виходячи з її розміру, розрахованому на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, позивачка, якій була призначена пенсія за віком, згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», має право на отримання пенсії за віком, згідно з Законом України «Про загальнообо'вязкове державне пенсійне страхування», а тому твердження відповідача, щодо не можливості застосування норми цього Закону до правовідносин, що виникли між сторонами, на думку суду, безпідставні.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування" виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За нормами ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування" пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з абзацом 3 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.1, 2 ст.42 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Позивачка є громадянкою України, а тому її розмір пенсії не повинен бути меншим, аніж установлено діючим законодавством, зокрема Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено належним чином правомірність свого рішення, в той час як позивачка довела обґрунтованість позову.

Виходячи з вимог Конституції України, норми якої мають найвищу юридичну силу і пряму дію, а також положень законів України про Державний бюджет України на 2015 - 2017 роки, пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про порушення відповідачем гарантованого основним Законом права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, а відтак поновлення виплати пенсії у розмірі 0,48 грн., який є значно нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є протиправними.

Оскільки відповідачем порушено законні права позивача, вони підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо поновлення позивачу виплати пенсії у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 29.03.2015 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги відносно проведення індексації пенсійного забезпечення позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Зазначений Закон України визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Таким чином, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» спрямований на підтримку купівельної спроможності населення України у зв'язку з подорожчанням споживчих товарів і послуг.

Згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %, пенсія підлягає обов'язковій індексації.

Одже, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» поширюється на позивача, оскільки вона є громадянкою України і користується тими ж самими правами, що й інші громадяни, оскільки обмежувати права особи за місцем її проживання заборонено законодавством.

Відповідно до Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь- ку країну, включаючи свою власну.

У зв'язку з зазначеним, не має правових підстав не проводити індексацію пенсійного забезпечення позивачці.

Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовую інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення відповідачем гарантованого основним Законом права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, а відтак поновлення виплати пенсії у розмірі 0,48 грн., який є значно нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є протиправними, оскільки відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 315, 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Із резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що судом задоволено частину позовних вимог, проте, не зазначено форму вирішення інших вимог, зазначених в заяві про зміну позовних вимог, а саме: не вирішено частину позовних вимог, які стосуються допущення рішення до негайного виконання, надання звіту про виконання судового рішення, контролю за виконанням судового рішення, винесення окремої ухвали щодо посадових осіб Пенсійного фонду України, розподілу судових витрат.

У відповідності до п. 10 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.

Щодо вимог про встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов'язання протягом 15 днів, з дня набрання рішенням суду законної сили подати звіт про виконання рішення суду, колегія суддів зазначає натупне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для зобов»язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення.

Щодо вимог про винесення окремої ухвали щодо посадових осіб Пенсійного фонду України, то колегія суддів не знаходить підстав для такого реагування. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що винесення окремої ухвали є правом, а не обов»язком суду.

Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторони звільнені від сплати судових втират,ь вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки за поданий позивачем позов немайнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. та за апеляційну скаргу судовий збір у розмірі 606,32 грн., то такий підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Державного бюджету України, оскільки відповідач у справі звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому постанова Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 139, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, п. 10 Перехідних положень КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 28 вересня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві при проведенні розрахунку поновленої згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 755/18359/15-а пенсії ОСОБА_3 з 29.03.2015 року у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, без нарахування втрати частини доводу, індексації доходу, підвищень, надбавок та доплат.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, які передбачені чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, а також з урахуванням підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 29.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1, поспорт громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_2, номер катрки/рахунку: НОМЕР_3) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1560 грн. (тисяча п'ятсот шістдесят гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Бєлова Л.В.

Парінов А.Б.

Повний текст виготовлено: 26 грудня 2017 року.