Постанова № 71263174, 26.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя, дата складання у повному обсязі 19.09.2017 року) у справі № 808/933/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Автотранс» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року ТОВ «Азов-Автотранс» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 27.02.2017 року №0001811401 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток; форми «Р» від 27.02.2017 року №0001821401 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість; форми «В4» від 27.02.2017 року №0001831401 про зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість, прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області за результатами документальної виїзної перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року позовні вимоги ТОВ «Азов-Автотранс» задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано, прийняті 27 лютого 2017 року Мелітопольською об’єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, податкові повідомлення-рішення №0001811401, №0001821401, №0001831401.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2017 року виправлено описку у тексті постанови від 19.09.2017 року, у вступній та резолютивній частинах постанови слова «Мелітопольська об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках замінено словами «Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб’єкти господарювання ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора», які є контрагентами позивача, у своїй діяльності не створюють реальних дій по купівлі-продажу товарів, та метою діяльності яких є проведення фіктивних господарських операцій, товари які були передані контрагентами ТОВ «Азов-Автотранс» не були у власності контрагентів, не прослідковуються ланцюги поставок та придбання контрагентами товарно-матеріальних цінностей. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїми контрагентами, які не пов’язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання товарів, відсутні сертифікати на поставлений товар, відсутність товарно-транспортних накладних у якості доказів транспортування товару. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні, зокрема відсутні акти прийому-передачі товарів. Апелянт зазначив, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та використані у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що вони і не були поставлені покупцю.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що показники від’ємного значення сформовані на підставі взаємовідносин з контрагентами, які є платниками податків та спроможні здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначав, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Як встановлено з матеріалів справи, Мелітопольською об’єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області, з 24.10.2016 року по 27.12.2016 року, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Азов-Автотранс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року. За результатами перевірки 04.01.2017 року складено акт № 1/08-32-14-01/37648803. Згідно висновків перевірки, викладених у акті - ТОВ «Азов-Автотранс» порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України та п. 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 146653 грн., встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого, занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153991 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Азов-Автотранс» з ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора», відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ «Азов-Автотранс» звернулось до Мелітопольської об’єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області з запереченнями. Відповідно до відповіді, наданої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на заперечення від 22.02.2017 року № 1032/10/08-01-14-01-08, висновки акту від 04.01.2017 року № 1/08-32-14-01/37648803 залишено без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 27.02.2017 року винесено податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0001811401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 219978,75 грн., в тому числі 175983 грн. за основним зобов’язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43995,75 грн.; форми «Р» №0001821401 про збільшення ТОВ «Азов-Автотранс» суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 192488,75 грн., з яких за основним платежем 153991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38497,75 грн.; форми «В4» №0001831401 про зменшення ТОВ «Азов-Автотранс» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8956 грн. за січень 2016 року.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Азов-Автотранс» (покупець) та ТОВ «Гестора» (постачальник) укладено 18.01.2016 року договір № 1801, згідно умов якого постачальник передав, а покупець прийняв та оплатив товар (плівку пакувальну), характеристика товару повинна відповідати характеристикам зазначеним у накладних, які підписуються сторонами договору при прийомі-передачі товару. За результатами виконання договору ТОВ «Гестора» видало ТОВ «Азов-Автотранс» податкову накладну № 96 від 18012016 року, яка має необхідні реквізити, складена відповідно до Податкового кодексу України. Позивач сплатив за отриманий товар відповідно до рахунку-фактури № СФ-000078 від 18.01.2016 року та видаткової накладної № РН-0000066 від 18.01.2016 року. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 524 від 03.02.2016 року на суму 700000,13 грн.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування вантажу здійснювалось покупцем ТОВ «Азов-Автотранс», вантажовідправник ТОВ «Гестора», отримувач товару, замовник перевезення ТОВ «Азов-Автотранс», перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93, до пункту розвантаження: вул. Східна, 10-В, смт. Приазовське, Запорізька область.

Встановлено, що між ТОВ «Азов-Автотранс» (покупець) та ТОВ «Сінкер» (постачальник) укладено 21.01.2016 року договір № 2001, згідно умов якого постачальник зобов’язувався передати а покупець прийняти та оплатити товар (олива). За результатами виконання договору ТОВ «Сінкер» видало ТОВ «Азов-Автотранс» податкові накладні № 204 від 20.01.2016 року, № 257 від 25.01.2016 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Позивач сплатив за отриманий товар відповідно до рахунків-фактур № СФ-000058 від 20.01.2016 року, № СФ-0000063 від 25.01.2016 року та видаткових накладних № РН-0000204 від 20.01.2016 року, № РН-0000257 від 25.01.2016 року. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 526 від 03.02.2016 року на суму 277683,26 грн.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось покупцем, замовником перевезення вказано ТОВ «Азов-Автотранс», вантажовідправником ТОВ «Сінкер», вантажоодержувач ТОВ «Азов-Автотранс», пункт навантаження товару: вул. Берегового, 34-В, смт. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область, пункт розвантаження: вул. Східна, 10-В, смт. Приазовське, Запорізька область.

Відповідно до листа ТОВ «Гестора» від 29.12.2016 року № 241, товариство повідомило позивача, що у період часу з 09.10.2015 року перебувало за адресою у Київській області, м. Біла Церква, вул. Б.Хмельницького, 9, оплату від ТОВ «Азов-Автотранс» отримало згідно платіжного доручення № 524 від 03.02.2016 року на суму 700000,13 грн. за отриманий товар.

Відповідно до листа ТОВ «Сінкер» від 29.12.2016 року № 036, повідомило позивача, що у період часу з 09.10.2015 року перебувало за адресою у Київській області, м. Біла Церква, вул. Б.Хмельницького, 9, оплату від ТОВ «Азов-Автотранс» отримало згідно платіжного доручення на суму 277683,26 грн. за отриманий товар, який поставлений 20.01.2016 року та 25.01.2016 року.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Азов-Автотранс» зареєстроване як юридична особа та діє з 29.06.2011 року, основним видом діяльності є транспортні послуги.

Встановлено, що товари, які були придбані у ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора» були використані у власній господарській діяльності при наданні транспортних послуг.

Представником ТОВ «Азов-Автотранс» надано до суду та оглянуто у судовому засіданні оригінали товарно-транспортних накладних та акти списання дизельного палива та пакувального полотна, належним чином оформлені. Згідно оглянутих документів, ТОВ «Азов-Автотранс» надавало послуги з навантаження, розвантаження, перевезення вантажів різним суб’єктам господарювання. При наданні послуг використовувало оливу для автомобілів як змащуючий матеріал та плівку пакувальну(пакувальний матеріал) для вантажів.

Відповідно до наказу № 18 від 31.12.2015 року директора ТОВ «Азов-Автотранс», на підприємстві встановлено норми витрат палива для автомобілів, норми витрат паливно-мастильних матеріалів (масел, смазок, рідин). Відповідно до наказу № 1 від 03.01.2016 року директора ТОВ «Азов-Автотранс», на підприємстві встановлено норми використання пакувального полотна при перевезенні сипучих вантажів.

Згідно актів списання основних засобів, придбані матеріали олива та пакувальна плівка були поставлені на облік у ТОВ «Азов-Автотранс» та після використання списані.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 – 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов’язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що від’ємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з контрагентами, визначене вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від’ємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Азов-Автотранс» правомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів та послуг до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало від’ємне значення. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Азов-Автотранс» з ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора» у зв’язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які діяли між позивачем та ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора» визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є отримання придбаних товарів та оплата за них, ТОВ «Азов-Автотранс» отримало у свою власність придбані у постачальників оливу та пакувальну плівку, поставило їх на облік, здійснило за них оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки постачальників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Азов-Автотранс» правомірно віднесено суми сплачені при отримані товарів до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит.

Отже, аналізуючи викладені обставини та матеріали справи, встановлено підтвердження реальності здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 808/933/17 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова