Постанова № 71263093, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 804/4993/16 (прийнята в письмовому провадженні 19 липня 2017 року, суддя: Гончарова І.А.) за позовом Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" (далі – відповідач), в якому просила стягнути з рахунків Комунального підприємства "Царичанське виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" в обслуговуючих банках кошти в сумі 471477,32 грн. податкового боргу з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року адміністративний позов Кам`янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства “Царичанське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства” про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто кошти Комунального підприємства “Царичанське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства” з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство “Царичанське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства”, у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 471477 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 32 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство “Царичанське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства” звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем було надано майно у податкову заставу відповідачу, яке на час виникнення заборгованості повністю забезпечувало податковий борг, про що свідчить експертна оцінка майна на загальну суму 1 699 060 грн. Зазначено, що їх підприємство забезпечує життєдіяльність Царичанського району, а у разі задоволення позовних вимог підприємство змушене буде призупинити свою діяльність та не зможе задовольняти потреби населення у питній воді та житлово-комунальних послугах.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство “Царичанське виробниче об’єднання житлово-комунального господарства” 22.07.1997р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 51000, Дніпропетровська обл., смт. Царичанка, вул. Театральна, буд. 17 та перебуває на обліку у Кам'янській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно наданої довідки про суми податкового боргу, відповідач має податковий борг у загальній сумі 471477,32 грн.

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошових зобов’язань з податку на додану вартість, визначених платником самостійно відповідно до податкових декларацій та в результаті несплати в установлені строки сум грошових зобов’язань, визначених контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень, а саме:

- 30.08.2015 р. -16351,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_1 від 19.08.2015 р.

- 30.09.2015 р. - 14632,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_2 від 17.09.2015 р.

- 30.10.2015 р. - 14961,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_3 від 19.10.2015 р.

- 30.11.2015 р.-3205,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_4 від 19.11.2015 р.

- 30.12.2015 р. - 3273,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_5 від 21.12.2015 р.

- 30.01.2016 р. - 29271,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_6 від 20.01.2016 р.

- 01.03.2016 р. - 22178,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_7 від 18.02.2016 р.

- 30.03.2016 р. - 28078,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_8 від 17.03.2016 р.

- 03.01.2016 р. - 45469,92 грн. - згідно податкового повідомлення рішення № 000549433 від 24.12.2015 р.

- 25.03.2016 р. - 11715,2 грн. - згідно податкового повідомлення рішення № 000024433 від 15.03.2016 р.

- 30.04.2016 р. -23509,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_9 від 19.04.2016 р.

- 30.05.2016 р. - 21628,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_10 від 20.05.2016 р.

- 30.06.2016 р. - 39018,00 грн. - згідно декларації № НОМЕР_11 від 17.06.2016 р.

Також на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов’язань позивачем відповідно до п. 129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу було нараховано пеню у розмірі 198188,20 грн.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 р. на адресу відповідача були направлені перша податкова вимога форми “Ю” від 07.12.2007 р. № 1/331 та друга податкова вимога форми “Ю2” від 21.01.2008 р. № 2/18, які були отримані відповідачем, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Стягнення узгодженої, але добровільно не сплаченої суми податкового боргу і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання, внаслідок чого податковий борг з податку на додану вартість в сумі 471477,32 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, за приписами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому у відповідності до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

В свою чергу порядок подання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом, передбачені статтею 203 ПК України, за приписами якої платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При цьому у п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, за приписами Податкового кодексу України узгодження сум грошових зобов'язань з певного податку відбувається шляхом самостійного декларування платником податків сум у податковій звітності, які підлягають сплаті останнім.

Разом з тим, у п. 87.9 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статі 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Тобто, реалізація податковим органом приписів п. 87.9. ст. 87 ПК України (фактичні дії щодо розподілу коштів та зміни призначення платежу, визначеному платником податків), може мати місце лише у випадку наявності у платника податкового боргу, в погашення саме якого податковим органом спрямовуються (зараховуються) кошти.

При цьому визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу, а зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було за період з липня 2015 року по вересень 2016 року поповнено електронний рахунок платника податку з поточного рахунку та сплачено ПДВ на загальну суму 354 490,94 грн.

В той же час, на виконання приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України позивачем у зв'язку з відсутністю у Комунального підприємства "Царичанське виробниче об`єднання житлово-комунального господарства" заборгованості по ПДВ, відповідні кошти були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що якщо позивач перераховує кошти на спеціальний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, то кошти у такому разі перераховуються за звітний період лише у випадку відсутності заборгованості з ПДВ. У випадку наявності заборгованості, кошти сплачуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що податковий борг у сумі 471 477, 32 грн. відповідачем у встановленому законом порядку погашено не було.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за Комунальним підприємством "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" рахується податковий борг у розмірі 471 477, 32 грн. та вказаний борг має узгоджений характер, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

При цьому, факт перебування майна відповідача у податковій заставі не впливає на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, тому як зазначені обставини, в тому числі порядок виконання відповідних процедур, мають бути враховані при примусовому виконанні оскаржуваного рішення державною виконавчою службою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 804/4993/16 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 20 грудня 2017 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Постанову підписано складом суду 20 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко