Постанова № 71263069, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванова С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1 (довір. від 17.11.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (повний текст складено 11 серпня 2017 року, суддя: Турлакова Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Преса" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Преса" (далі – позивач) звернулося з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рітейл-Преса” до Криворізької північної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Криворізькою північною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.09.2016 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що надані до перевірки акти приймання-здачі виконаних робіт по взаємовідносинам з ПП «Орім» не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг. Анкети споживачів за наслідками досліджень є анонімними та не можуть підтвердити реальність проведених досліджень. Зазначено, що позивачем не надано документів, що відображають результати вивчення дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об’єму продажу товарів у торгівельних точках, а також вплив таких результатів за умови договорів, укладених позивачем з ТОВ «АТБ-Маркет», тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП «Орім».

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача, в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останнього.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу Криворізької північної ОДПІ від 08.08.2016 р. № 548 та направлення на перевірку № 217 від 08.08.2016 р., згідно абз. 1, 4, 5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ “Рітейл-Преса”, з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин із ПП “Орім” за січень-березень 2015р., за результатами якої складено акт № 968/04-83-14-03/38797848 від 18.08.2016 р.

Відповідно до висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ “Рітейл-Преса”:

1) п.44.1 ст.44, п.п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ “Рітейл-Преса” з ПП “Орім” за січень-березень 2015р., внаслідок чого “Рітейл-Преса” завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 12373,10грн.

В Акті перевірки (п.2.7) зазначено, що відповідно даним 1-ДФ за ІІ квартал 2016 р., чисельність працюючих на ТОВ “Рітейл-Преса” складала 33 особи.

Згідно даних 1-ДФ за І квартал 2015р., чисельність працюючих ПП “Орім” складала 20 осіб.

На підставі Акту перевірки № 968/04-83-14-03/38797848 від 18.08.2016 р. Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 02.09.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9083,75грн. (за основним платежем – 7267 грн., за штрафними санкціями – 1816,75грн.);

- № НОМЕР_2 від 02.09.2016 р., яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість у розмірі 5106 грн.

Скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи, якими зафіксовано факт, суть та зміст здійснених господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі – Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП «Орім».

Так, 01.01.2015 р. між позивачем (Замовник) та ПП “Орім” було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 400, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується надати замовнику послуги, а замовник зобов’язується прийняти належно надані виконавцем послуги й сплатити їх на умовах та в порядку, зазначених в цьому Договорі. Також були складені Додатки до вказаного Договору від 01.01.2015 р., 01.02.2015 р., 01.03.2015 р.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору були складені наступні документи: Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 011295 від 31.01.2015 р., № 018478 від 28.02.2015 р., № 029004 від 31.03.2015 р.; звіти про надані маркетингові дослідження, банківські виписки про оплату отриманих маркетингових послуг.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, відносно відсутності у наданих до суду актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) обов’язкових реквізитів, а саме відсутності інформації щодо найменування робіт та послуг, одиниць виміру останніх, колегія суддів апеляційної інстанції визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (стаття 9 Закону № 996-XIV), як:

- назву документа (форми);

- дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) містять найменування робіт (послуг), зокрема «Проведення телефонного опитування», «Визначення відносної динаміки продажу продукції в торгівельній мережі», «Проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання)», «Визначення об’єму продажу товарів у торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні», тощо, крім того, вказані акти містять графу одиниця виміру та кількість.

Таким чином, зазначені первинні документи в повній мірі відображають зміст та обсяг господарської операції із зазначенням одиниці виміру. При цьому надання таких послуг відображено і у відповідних звітах, до яких у податкового органу зауважень та претензій не виникало.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а тому відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю таких документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, та інші зазначені первинні документи у їх сукупності, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Відносно не подання доказів, на думку відповідача, досягнення розумної економічної мети позивачем по взаємовідносинам з ПП «Орім», колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Дана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину, що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Таким чином, з огляду на вищевикладені правові норми суб’єкту господарювання законом надано вільний вибір щодо обрання шляхів досягнення ним певних результатів економічної діяльності, при цьому саме на суб’єкта владних повноважень покладається обов’язок щодо доказування відсутності в укладених правочинах розумної економічної мети, чого в даному випадку податковим органом здійснено не було.

Щодо кримінального провадження № 22012000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200 КК України, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вказане кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.12.2012 року у відношенні невстановлених осіб КП «Київкомунтранс», ТОВ «Селтік», в той час як державна реєстрація контрагента позивача ПП «Орім» відбулася лише 19 серпня 2014 року, тобто майже через два роки після порушення вказаного кримінального провадження. При цьому слід зазначити, що жоден з працівників ПП «Орім», у тому числі керівники останнього, не були притягнуті до кримінальної відповідальності та щодо них не було винесено вироків за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200 КК України, що відповідачем спростовано не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі № 804/260/17– залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко