Рішення № 71263066, 27.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2017 року № 826/13116/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доКиївського міського центру медико-соціальної експертизипро скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в якому просить, з урахуванням заяви від 06.11.2017, відмінити (визнати нечинним) рішення МСЕК від 31.05.2017 року №0654495 про зняття 2 групи інвалідності з дитинства та встановлення 3 групи інвалідності з дитинства, та зобов'язати відповідача прийняти рішення про повернення 2 групу інвалідності з дитинства у зв'язку з тим, що стан здоров'я позивача не поліпшився.

Позивач зазначає, що 01.06.2017 Київський міський центр МСЕК, комісія встановила 3 гр. інвалідності з дитинства № 0654495. Позивач вважає таке рішення протиправним. Позивач зазначає, що є переселенцем з Криму, перевівся в КНЕУ ім. В.Гетьмана, тоді ж переїхав до Києва у 2014 році. Позивач звертає увагу, що є інвалідом з дитинства від 2008 року внаслідок ДТП згідно епікризу № 7032, № 3510, де вказано, що перенесена важка ЧМТ (2007) - дифузного аксонального пошкодження головного мозку з масивним субарахноідальним крововиливом, двосторонній декомпресіонною трепанацією черепа у вигляді гиперкініческого синдрома у правій руці поліфонними гіперкінезами, значно ускладнюють рухову функцію руки та самообслуговування, прослідковується тремор в дії.

У позові зазначається також, що у 18 років 20.04.2011 номер довідки 002654 згідно виписного епікризу № 4694 отримав 2 гр. інвалідності з дитинства. У 19 років 17.05.2012 довідка № 033296 згідно виписного епікризу № 15 повторно продовжено 2 гр. інвалідності. У 20 років 05.06.2012 номер довідки 014661 повторно проходив МСЕК де знов встановили 2 гр. інвалідності з дитинства згідно виписного епікризу № 34 та № 8507. У 21 рік 29.05.2014 номер довідки 0088419 згідно виписного епікризу № 3100671 продовжено групу інвалідності з дитинства. У 22 роки 16.06.2015 номер довідки 0431341 згідно виписного епікризу № 310009 та 310101128 продовжено групу інвалідності з дитинства. У 23 роки пройшов МСЕК згідно виписного епікризу № 31021098 № 3100671 продовжено групу інвалідності з дитинства.

У 24 роки 31.05.2017 номер довідки 0654495 згідно виписного епікризу Олександрівської клінічної лікарні «Клініка нервових хвороб ім. Б.М.Манківського у відділенні неврології зняли 2 гр. інвалідності з дитинства та встановили 3 грн. інвалідності з дитинства.

Позивач зазначає, що звернувся 01.06.2017 із заявою № 25/15 про незгоду з висновками МСЕК про зняття 2 гр. інвалідності з дитинства та встановлення 3 грн. інвалідності з дитинства.

Позивач також зазначає, що 14.06.2017 проходив перекомісію у міському МСЕК, нічого не пояснюючи залишили 3 гр. інвалідності з дитинства. Позивач звернувся 14.06.2017 із заявою № 258 про незгоду з рішенням цієї комісії, однак, ніяких відповідей та висновків не отримував, тим самим, як вважає позивач, було порушене його право на інформацію про стан здоров'я. Позивач звертає увагу, що на протязі 10 років його стан здоров'я не поліпшувався, а згідно з рішенням МСЕК 31.05.2017 за номером «стан здоров'я поліпшився» тим самим, як вважає позивач, МСЕК своїм рішенням погіршив соціальне становище позивача, що суперечить Конституції України та Закону України «Про охорону здоров'я».

Ухвалою судді від 18.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2017.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач у запереченнях від 13.11.2017 зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши по суті, що позивач визнавався інвалідом 2 групи з дитинства щорічними переоглядами на період навчання та набуття професії.

31.05.2017 позивач був переоглянутий МСЕК, яка визнала його інвалідом 3 групи з дитинства довічно. Дане рішення було підтверджено Центральною МСЕК № 1 м. Києва, яка оглядала позивача 14.06.2017 року в порядку оскарження. Позивачу, крім іншого, було запропоновано також звернутися до Центральної ИСЕК МОЗ України.

У судовому засіданні 16.11.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід заначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Надалі, 20.11.2017 позивачем надано пояснення на заперечення відповідача, а 24.11.2017 - відповідачем надано доповнення до заперечення.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Києві спостерігався на спеціалізованій нейроофтальмологічній МСЕК з 2014 року.

При цьому, відповідно до довідки МСЕК від 17.05.2012, висновок про умови та характер праці - непрацездатний на період навчання.

29.05.2014 року ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності, причина «інвалід з дитинства», строком на 1 рік. Відповідно до довідки МСЕК висновок про умови та характер праці - навчання. Як зазначає МСЕК інвалідність встановлена на період навчання та набуття професії згідно з п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМ України від 3 грудня 2009 р. № 1317, відповідно до якого II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

16.06.2015 у зв'язку з продовженням навчання позивачу знову встановлена 2 група інвалідності, як зазначає МСЕК - на період навчання та набуття професії. Відповідно до довідки МСЕК висновок про умови та характер праці - навчання.

07.06.2016 ОСОБА_1 у зв'язку з продовженням навчання, як зазначає МСЕК, була знов. У встановлена 2 група інвалідності, причина «інвалід з дитинства» строком на 1 рік

31.05.2017 року ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням навчання та працевлаштуванням було встановлено 3 групу інвалідності.

Позивачем не спростовуються факти закінчення навчання та працевлаштування.

Під час дослідження не було встановлено патології центральної нервової системи, ступінь функціональних порушень, що носять незворотній характер, за висновком МСЕК, відповідають 3 групі інвалідності.

14.06.2017 позивача оглядала в порядку оскарження Центральна МСЕК № 1 м. Києва. Рішення спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК було підтверджено Центральною МСЕК № 1 м. Києва.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 не можуть розглядатися судами заяви про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання.

Враховуючи юрисдикцію адміністративних судів, судом досліджується та оцінюється дотримання відповідачем правил та процедур у сфері публічної адміністрації у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачено, що медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; Факти проведення необхідних досліджень позивачем у даному випадку не спростовуються.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.3 Закону України №875-ХІІ від 21.03.1991 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

У п.1 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України №1317, зазначено, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

За змістом розділу І Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05 вересня 2011 року, передбачено, що відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно з п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Згідно з п. 27 зазначеного Положення, II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

У даному випадку, аналізуючи наведені вище положення законодавства та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимоги вищезгаданих Законів, Положення та Інструкції, зокрема, проведено переогляд, дослідження та відповідними фахівцями у медичній сфері складено висновок відносно позивача, який надалі переглянутий та залишений без змін вищестоящою МСЕК, та прийнято рішення з урахуванням наведеного та того, що інвалідність була встановлена на період навчання.

В контексті наведених норм законодавства, судом не встановлено порушень норм цих актів з боку відповідача, порядку розгляду відповідачем питання та прийняття рішення, та, відповідно, прав чи інтересів позивача з боку відповідача.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене у сукупності та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін