Рішення № 71262803, 26.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2017 року № 826/4967/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищого адміністративного суду України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження листа від 24.03.2017 року №П-705, прийнятого за результатом розгляду заяви від 03.03.2017 року;

- зобов'язати Вищий адміністративний суд України надати ОСОБА_1 письмове роз'яснення порядку оскарження листа від 24.03.2017 року №п-705.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення положень ч. 4 ст. 15 та п. 8 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» відповідачем в листі від 24.03.2017 року не роз'яснено порядку оскарження прийнято рішення.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні, посилаючись на те, що заява ОСОБА_1 розглянута об'єктивно і вчасно. Так листом від 24.03.2017 року №П-705 позивачу роз'яснено загальний порядок застосування законодавства та порядок оскарження рішень прийнятих судами (суддями) і в відповідно дотримано вимоги Закону України «Про звернення громадян». Оскільки позивачеві на його заяву було надано роз'яснення, то ВАС України не повинен був надавати роз'яснення про порядок його оскарження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою від 03.03.2017 року, в якій зазначив про необхідність реагування ВАСУ відповідним чином на бездіяльність суду.

Листом Вищого адміністративного суду України 24.03.2017 року №П-705 повідомлено позивача, що вимога про необхідність реагування Вищим адміністративним судом України відповідним чином на дії суддів щодо усунення недоліків у розгляді адміністративних справ є неприйнятною, оскільки це може бути розцінено як посягання на незалежність суддів шляхом поза процесуального впливу на розгляд ними конкретних справ.

Вважаючи вищевказані дії (бездіяльність) Вищого адміністративного суду України щодо ненадання ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження листа від 24.03.2017 року №П-705 протиправними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР (надалі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з частини 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 3 статті 15 зазначеного Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Враховуючи те, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем надано відповідь, а не рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, вимоги частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" не підлягали застосуванню.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Законом не визначено обов'язкової форми та наповнення змісту. Заявнику не було відмовлено у розгляді звернення та його звернення не було залишено без розгляду.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач діяв правомірно та в межах повноважень, а тому підстави вважати права позивача порушеними, відсутні.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись вимогами статей 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа