Постанова № 71262758, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/5828/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови, зобов'язати вчинити дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Відповідач), в якому просить суд: визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 без прийняття до виконання неправомірними; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 до виконання та здійснити примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 р. по справі №826/6981/14.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач в порушення вимог законодавства повернув без виконання Виконавчий лист виданий Окружним адміністративним судом міста Києва від 06.08.2014 р. по справі №826/6981/14.

Представник Відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та надав суду матеріали виконавчої справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2014 р. Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято Постанову по справі №826/6981/14, якою позовну заяву ТОВ ВФ «Астейс» задоволено та зобов'язано ДВС України здійснити примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини №27617/06, яке прийнято 21.02.13 р. у справі ПМП «Фея» та інші проти України, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Астейс» в частині застосування додаткових заходів індивідуального характеру, а саме: виконати постанову Господарського суду м. Києва від 03.11.2005 по справі №30/11.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 04.11.2014 року по справі №826/6981/14 залишено без змін Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 р.

Окружним адміністративним судом міста Києва 10.10.2016 року видано виконавчий лист по справі №826/6981/14 в якому зазначено, що виконавчий лист, згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», може бути пред'явлено до виконання лише до 03.12.2015 року.

В подальшому 13.11.2016р. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 задоволено заявою ТОВ ВФ «Астейс» та поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Новий строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 13 листопада 2017р.

Позивач 27.03.2017 р. звернувся до Відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач надіслав на адресу Позивача повідомлення від 18.04.2017 р. за №53783228 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Підставою для повернення виконавчого документа без виконання, Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 зазначено, що у поданому виконавчому документі не дотримано вимоги пункту 1 частини першої статті 4 Закону, а саме не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист.

Не погоджуючись з прийняттям Відповідачем спірного рішення, Позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 без прийняття до виконання неправомірними, Суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, чинний на момент вчинення спірних правовідносин (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 4 вказаного Закону №1404-VIII передбачені вимоги до виконавчого документу.

Зокрема, у виконавчому документі зазначаються, в тому числі, назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Як вбачається з виконавчого листа №826/6981/14, виданого 06 серпня 2016р., Окружним адміністративним судом міста Києва, в ньому чітко зазначені посада посадової особи, яка видала виконавчий лист (судді та секретаря судового засідання), а також прізвище та ініціали цих осіб (суддя - В.М. Данилишин; секретар судового засідань - О.Ю. Остапчук), у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання Відповідача щодо зазначення у виконавчому листі повністю прізвища, ім'я та по батькові посадової особи, яка видала виконавчий лист Суд вважає необґрунтованими, оскільки це по суті є формальною підставою щодо відмови Позивачу у виконанні судового рішення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у Постанові від 21.05.2014 року по справі № 6-45цс14, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Аналогічні положення передбачені також в положеннях Закону №1404-VIII, а саме, в п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, де зазначено про те, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі, конфіденційну.

Таким чином, Суд вважає, що відсутність у виконавчому листі, в тому числі, певних даних про особу, яка його видала, не є підставою для прийняття рішення про повернення без виконання стягувачу виконавчого листа та по суті відмови у відкритті виконавчого провадження, тим більше, що у виконавчому листі зазначено прізвище особи, яка його видала.

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що в даному випадку дії Відповідача щодо прийняття повідомлення від 18.04.2017 р. за №53783228 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, вчиненні з формальних підстав.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 без прийняття до виконання неправомірними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для відновлення порушених прав Позивача, Суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог шляхом скасування повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.04.2017 р. за №53783228 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 до виконання, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 статті 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 КАС України: виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 4 статті 257 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як встановив Суд, підставою для повідомлення Позивача про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.04.2017 року слугував висновок державного виконавця про те, що виконавчий документ - виконавчий лист № 826/6981/14 видано без зазначення у ньому прізвища, ім'я та по батькові посадової особи, яка його видала.

Суд зазначає, що згідно з нормами КАС України, за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно видається виконавчий лист. Виконавчий лист є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскільки виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, відтак головним державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України безпідставно направлено Позивачу повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа за № 826/6981/14 від 10.10.2016 року стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Згідно вимог діючого законодавства саме Відповідач повинен виконувати вказаний вище виконавчий лист за судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 до виконання, а отже підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 р. по справі №826/6981/14 не підлягає задоволенню, оскільки є передчасним.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 11, 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 без прийняття до виконання неправомірними.

3. Скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.04.2017 р. за №53783228 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/6981/14 до виконання.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс" (код ЄДРПОУ 21460289) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді І.А. Качур

В.І. Келеберда