Рішення № 71262733, 22.12.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/2010/17

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретарі Роговець М.О.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області та просить визнати неправомірним та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.11.2017 за № 25-01-006/0615/266, що винесена начальником Управління держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не обґрунтовано та безпідставно встановив, що 7.09.2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допущені позивачкою до роботи в кафе «Ель сад», без укладання трудового договору.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачка є підприємцем і для ведення господарської діяльності використовує найману працю.

В жовтні 2017 року відповідачем було здійснено перевірку додержання позивачкою законодавства про працю, за наслідками якої було складено акт № 25-01-006/0615 від 18.10.2017, в якому зроблено висновок, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження власником або уповноваженого ним органу.

На підставі вище згаданого акту перевірки було винесено постанову від 10.11.2017 за № 25-01-006/0615/266 (надалі - Постанова), якою на позивачку було накладено штраф в розмірі 192 000 гривень.

Нормою частини 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена абзацом 2 ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою притягнення позивачки до відповідальності є виявленні контролюючим органом факту фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Закон не містить відповідальності за не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема не утворює складу правопорушення відповідальність й абзац 2 ч.2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Факт допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, відповідач має довести за допомогою доказів.

Позивачка здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні кафе «Ель сад» з 12:00 год. по 24:00 год.

З пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 судом встановлено, що 7 вересня 2017 року, після обіду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийшли до позивачки з проханням працевлаштовуватися.

З ними була проведена співбесіда та було запропоновано продемонструвати свої професійні вміння та навички.

Така демонстрація здійснювалась кандидатами у присутності уповноваженої особи позивачки, яка їх оцінювала.

При демонстрації професійних вмінь та навичок обслуговування клієнтів, вказані особи обслуговування відвідувачів кафе на здійснювали.

Доказів того, що 7.09.2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обслуговували відвідувачів кафе суду не представлено.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи необізнаним в галузі трудового права, вважали, що співбесіда та перевірка їх професійних вмінь та навичок є формою стажування.

Тому вони і застосували такий термін у своїх поясненнях при опитуванні уповноваженими співробітниками відповідача.

Стажування працівника є формою трудових відносин між ним та роботодавцем, яка характеризується фактичним допущенням працівника до виконання ним трудових обов’язків.

Співбесіда кандидата на зайняття вакантної посади та перевірка його професійних навичок і вмінь, без допущення до виробничої діяльності, в даному випадку до обслуговування клієнтів, не є формою трудових відносин, не свідчить про виникнення трудових відносин між працівником та роботодавцем і не потребує жодного оформлення.

Як встановлено судом, 07.09.2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у позивачки не виконували роботу, визначену трудовою угодою, внутрішньому трудовому розпорядку не підпорядковувалися, облік їх робочого часу не вівся, заробітна плата їм не нараховувалась та не виплачувалась.

Факт допуску ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи 07.09.2017 також не підтверджується і їх письмовими поясненнями, оскільки самі пояснення не містять інформацію про те, що вони 07.09.2017 виконували роботу, по обслуговуванню відвідувачів кафе.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні факт допущення позивачкою 07.09.2017 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до виконання ними трудових обов’язків без оформлення трудових відносин, свого підтвердження не знайшов, постанова про накладання від 10.11.2017 за № 25-01-006/0615/266, є неправомірною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 необхідно задовольнити.

Судові витрати позивачки в сумі 5 400 грн. необхідно стягнути на її користь.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.11.2017 за № 25-01-006/0615/266, що винесена начальником Управління держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5

Стягнути з Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (вул.Шевченка,59, м.Чернігів,14000, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок державних асигнувань 5 400 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот