Рішення № 71261822, 26.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5670/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження 68600, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (місцезнаходження 68600, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. «Про розгляд клопотання», про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту);

зобов’язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.03.2017р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Однак, рішенням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеного у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. «Про розгляд клопотання» позивачу було надано відмову у наданні вказано дозволу. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення, стало те, що у клопотанні адреса об’єкта нерухомого майна зазначена через тире « 26-в», в той час як відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адреса об’єкта нерухомого майна під бажаною земельною ділянкою є « 26 в», та те, що об’єкт нерухомого майна знаходиться у співвісності позивача та його родича. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки співвласник об’єкта нерухомого майна надав нотаріальну посвідчену згоду позивачу на тримання земельної ділянки. При цьому, зазначив, що адреса « 26 в», « 26-в» та « 26в» є тотожними (однаковими), що підтверджується довідками ДРРП.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові.

Представник відповідача був повідомлений про дату та час розгляду справи, однак у судове засідання не з’явився. У поданих до суду 04.12.2017р. за вхід. №33284/17 запереченнях на позов (а.с.29-33), представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) на думку представника відповідача є правомірним.

Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка або експерта, та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд вирішив за доцільне розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

30.03.2017р. ОСОБА_1 звернулась до управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (на без конкурсних засадах) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с.74-75).

За результатами розгляду вказаного клопотання позивача від 30.03.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. надано відповідь, у якій зазначено, що при розгляді зазначеного клопотання з’ясовано, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель і споруд зерноскладу знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Колгоспна, буд. 26 в, що не відповідає даним зазначеним у клопотанні. При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 належить на праві власності тільки ? частина нерухомого майна. Враховуючи викладене, Головне управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (а.с.78)

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. б ч. 1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих положень у системному їх зв'язку, для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається одне з відповідних рішень, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні. При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як зазначено у клопотанні, ОСОБА_1 30.03.2017р. звернулась до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (на без конкурсних засадах) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту). Заявником разом з клопотанням надані такі документи: копія паспорту громадянина України; копія ідентифікаційного номера; викопіювання з плану землекористування Бросківської сільської ради; графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; нотаріально посвідчені копії технічного паспорта та витяг про держреєстрацію нерухомого майна; нотаріальна засвідчена згода співвласника господарських будівель з додатками.

Згідно до рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р., підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу стало те, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель і споруд зерноскладу знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Колгоспна, буд. 26 в, що не відповідає даним зазначеним у клопотанні. Також, зазначено, що ОСОБА_1 належить на праві власності тільки ? частина нерухомого майна.

При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать ? частки на нежитлові будівлі (тваринницький комплекс) на праві приватної власності, загальною площею 2256, 1 кв.м., адреса: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с.Броска, вул. Колгоспна, буд.26в, на підставі рішення Ізмальського міськрайонного суду Одеської області від 15.11.2011р. по справі №2-4761/11.

Проте, суду не надана копія нотаріальної посвідченої згоди, а надано згоду засвідчену головою Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської – ОСОБА_4 Так, 24.03.2017р. ОСОБА_3В надала згоду ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію земельної ділянки під нежитловими будівлями (тваринницького комплексу), розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Колгоспна, буд.26в із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів). Зазначену згоду, головою Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської – ОСОБА_4 засвідчено на дійсність підпису ОСОБА_3 (встановлено особу та дієздатність), про що зареєстровано у реєстрі №21. (а.с.80)

Відповідно до наказів Міністерства юстиції України №1150/21462 від 09.07.2012р. та №1151/21463 від 09.07.2012р. адреса « 26 в», « 26-в» та « 26в» є тотожними (однаковими), що підтверджується також довідками з ДРРП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу за вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р., з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі за вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. «Про розгляд клопотання», про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), судом встановлено наступне.

Відповідності до ч.2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Відповідно до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2010 у справі №1-9/2009, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження, це повноваження суб'єкта владних повноважень, закріплені у законодавстві, обирати у конкретній ситуації між альтернативами управлінськими рішеннями, кожне з яких є правомірним.

Проаналізувавши зазначені приписи суд дійшов висновку, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов: відповідності клопотання та доданих документів вимогам законодавства, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути клопотання позивача у порядку та строки визначені законом та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення із клопотанням про видачу дозволу, з урахуванням фактичних обставин, існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.

Підстави для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені в ст. 118 ЗК України.

Відповідачем ні у відповіді ОСОБА_1 №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р., ані у запереченнях на адміністративний позов не зазначено жодної з підстав для відмови у видачі дозволу з визначених в ст. 118 ЗК України.

Статтею 244-2 КАС України зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_2 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005р.).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Також, суд зауважує, що ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено правомірність його рішення, зазначеного у листі №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р., суд вважає за необхідне зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) з урахування встановлених у судовому засіданні обставин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіли відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 68600, АДРЕСА_2) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. «Про розгляд клопотання», про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту); зобов’язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р. «Про розгляд клопотання», про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту);

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса:68600, АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.

.