Рішення № 71261475, 20.12.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2017 р. справа № 809/1571/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 20 440,48 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 20 440,48 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57, підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України не сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосованого податковим повідомленням-рішенням №11194-13 від 30.06.2016 року в розмірі 20 440,48 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Суду пояснив, що заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 20 440,48 гривень, станом на момент розгляду адміністративної справи не сплачена до бюджету. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача в дохід бюджету податковий борг в сумі 20 440,48 гривень.

Відповідач в судове засідання не зявився. Поштове повідомлення-виклик 18.12.2017 відділенням поштового звязку повернуто на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання". Однак, відповідно даних Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області станом на 17.11.2017 місце проживання відповідача значиться: вул. Сонячна, 18, с. Новичка, Долинський район, Івано-Франківська область, 77509 (а.с. 19), тобто адреса, за якою відправлено судову повістку.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 126 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог пункту 2 частини 4 статті 124, частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 1, пункту 1 частини 3 статі 205 вказаного Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 06.07.2006 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.10.2017 року (а.с. 12-13), та взятий на облік Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

28.12.2016 року, за власним рішенням ОСОБА_2, внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності вказаної фізичної особи-підприємця (а.с. 13).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно, серед іншого, складається в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

З приводу заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла у відповідача внаслідок несплати податкових зобовязань, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Кодексу визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа обєкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 266.3.2. пункту 266.3 коментованої статті Кодексу база оподаткування обєктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 Кодексу обчислення суми податку з обєкта/обєктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з обєктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1. пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 коментованого Кодексу податок сплачується за місцем розташування обєкта/обєктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Нормами підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобовязання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, серед іншого, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за ОСОБА_2, в період нарахування податкового зобовязання, числилися нежитлові приміщення загальною площею 1 678,2 м 2 по вул. Обліски, 36, м. Долина, Долинського району Івано-Франківської області (літера Б, приміщення №№140а, 140).

Враховуючи положення рішення Долинської міської ради №1876-57/2015 від 29.01.2015 Про встановлення ставки податку на майно та наявне у відповідача майно, Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податковим повідомленням-рішенням за №11194-13 від 30.06.2016 визначено відповідачу податкове зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості за 2015 рік в розмірі 20 440,48 гривень. Вказане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, однак повернулося на адресу позивача із відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання", копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 7).

Згідно абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що направлене відповідачу податкове повідомлення-рішення за №11194-13 від 30.06.2016 є врученим ОСОБА_2

Оскільки, відповідачем у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням за №11194-13 від 30.06.2016, суд приходить до переконання, що визначена ОСОБА_2 сума податкового зобовязання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в розмірі 20 440,48 гривень є узгодженою.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи 15.09.2016 Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" за №2229-17 від 05.09.2016. Вказана кореспонденція разом із податковою вимогою 18.10.2016 повернулися на адресу Долинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області із відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання", копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 8).

Враховуючи норми пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що направлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 05.09.2016 за №2229-17 є врученою ОСОБА_2 Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи наділені, зокрема, правом стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобовязання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно податкового повідомлення-рішення за №11194-13 від 30.06.2016 на суму 20 440,48 гривень, являється податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 11194-13 від 30.06.2016, витягом із облікової картки платника податку; податковою вимогою форми "Ф" за №2229-17 від 05.09.2016, довідкою про борг за платежами від 11.10.2017, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7-10).

Підпунктом 65.10.8. пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

За змістом пункту 97.3 статті 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Підпунктом 97.4.3. пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Як наслідок, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку погасити податковий борг, який виник за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобовязання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом на стягнення 20 440,48 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу 20 440,48 гривень, є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Сонячна, 18, с. Новичка, Долинський район, Івано-Франківська область, 77509) в дохід бюджету податковий борг в сумі 20 440 (двадцять тисяч чотириста сорок) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), вул. Сонячна, 18, с. Новичка, Долинський район, Івано-Франківська область, 77509.

Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.

Рішення складена в повному обсязі 26 грудня 2017.