Рішення № 71261313, 19.12.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 рокум. Ужгород№ 807/928/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 19 грудня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду у повному обсязі було складено 27 грудня 2017 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

01 серпня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, якою просить суд: "1. Визнати протиправними дії Відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відмові наданні дозволу при розгляді клопотання та зобовязати вчинити дії, порядок який передбачений Земельним Кодексом України, а саме надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області відповідно до поданого мною клопотання; 2. Стягнути з відповідача 640 грн. на мою користь суми судового збору".

11 вересня 2017 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залучення Турє-Пасічанської сільської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 38).

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у звязку з існуванням на те обєктивних причин.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про залучення Турє-Пасічанської сільської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 травня 2017 року позивач у порядку, що встановлений Земельним кодексом України, звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області. Розглянувши клопотання позивача відповідачем листом від відповідача від 26 червня 2017 року за № О-1191/1-4564/6-17 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем було відмовлено у наданні відповідного дозволу не з підстав, що зазначені у Земельному кодексі України і які є вичерпними. Таким чином позивач зазначає, що відповідач діяв не на підставах, що визначені Конституцією та законами України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів наведених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Зокрема зазначив, що 26 травня 2017 року позивач звернувся із відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області. З метою належного виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року та доручення Віце-премєр-міністра України Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4 від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 щодо забезпечення прозорості земельних відносин та розширення повноважень місцевих рад, Головне управління надіслало відповідний лист до Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області. Станом на 23 червня 2017 року відповідь Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у клопотанні земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не надходила. За результатом розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надано вичерпну відповідь за № О-1191/1-4564/6-17 від 26 червня 2017 року. Крім того, відповідач зазначає, що листом № 315/02-26/1 від 11 серпня 2017 року Турє-Пасічанська сільська рада Перечинського району Закарпатської області повідомила ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, що така не підтримує клопотання громадянина ОСОБА_1. Також у запереченнях відповідач звертає увагу суду на недотриманням позивачем вимог статті 106 КАС України (у редакції, що діяла станом на час звернення до суду).

Під час розгляду справи по суті позивачем були підтримані позовні вимог, що зазначені в прохальній частині позовної заяви з мотивів, що наведені у самій позовній заяві.

Представником відповідача позовні вимоги позивача під час розгляду справи по суті заперечувалися повністю. Крім того, представник відповідача на запитання суду додатково вказав на те, що позивачем були подані всі законодавчо передбачені документи для розгляду його клопотання щодо надання відповідного дозволу. Також представник зазначив, що відмовлено позивачеві не з підстав, що встановлені, зокрема, Земельним кодексом України. Представник зазначив, що надана позивачеві відмова саме 26 червня 2017 року (дата відмови) зумовлена саме місячним терміном розгляду клопотання.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішні переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачем 26 травня 2017 року до відповідача було подано два клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25 травня 2017 року: - орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області, що зареєстрована відповідачем за № О-1191/2/5-17 від 26 травня 2017 року ; - орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області, що зареєстрована відповідачем за № О-1191/3/5-17 від 26 травня 2017 року, до якого позивачем додано викопіювання з кадастрової карти (плану, або інші графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду (а.с.а.с. 32, 33, 66-72).

Відповідно до відмови, що міститься у листі відповідача від 26 червня 2017 року за № О-1191/1-4564/6-17 (а.с. 8), позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області.

Мотивуючи свою відмову відповідачем зазначено наступне. Відповідно до доручення від 08 жовтня 2014 року за № 37732/0/1-14, наданого Держземагенству України Віце-премєр-міністром Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_4, Головним управлінням враховується позиція органів місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Станом на 23 червня 2017 року відповідь Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області не надходила.

Таким чином, з аналізу листа, що адресований позивачеві від 26 червня 2017 року за № О-1191/1-4564/6-17, який містить рішення відповідача щодо відмови позивачеві, відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області саме у звязку з тим, що відповідь із Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області щодо висловлення позиції стосовно надання такого дозволу на адресу відповідача не надходила.

У відповідності до статті 81 частини 1 пункту "б" Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України, її частин 1-3 пункту "в", частини 4, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

У відповідності до статті 121 частини 1 пункту "в" Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.

У відповідності до статті 122 Земельного кодексу України, її частини 4, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2017 року за № 308 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру", затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області" (далі по тексту Положення).

У відповідності до пунктів 1-4 підпунктів 13 та 19 Положення, головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_5 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

У відповідності до статті 118 частини 6 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як було зазначено вище, представник відповідача на запитання суду додатково вказав на те, що позивачем були подані всі законодавчо передбачені документи для можливості розгляду його клопотання щодо надання відповідного дозволу. Пояснення представника знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті (а.с.а.с. 66-71).

У відповідності до статті 118 частини 7 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином суд резюмує, що підстави для відмови у наданні відповідних дозволів зазначені у статті 118 частини 7 Земельного кодексу України є вичерпними.

Відповідно до статей 6 частини 2, 19 частини 2 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пунктів 1, 3, 5, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Відмовляючи позивачеві не з підстав, що визначені Земельним кодексом України, відповідачем були порушені (недотримані) вищезазначені у статті 2 КАС України критерії.

Таким чином відповідач не мав права відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише з підстав відсутності станом на 23 червня 2017 року відповіді із Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області щодо висловлення позиції стосовно надання такого дозволу.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року, що ухвалене у справі № 21-1465а15, ОСОБА_5 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач звертався до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність для індивідуального садівництва та отримав формальну відмову, не з підстав, що зазначені у статті 118 частині 7 Земельного кодексу України, в його наданні, то суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є правильним. Таким чином відповідача необхідно зобовязати у відповідності до вимог Земельного кодексу України надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га відповідно до поданого 26 травня 2017 року клопотання за № О-1191/3/5-17.

У відповідності до статті 2 частини 3 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності наданої позивачеві відмови не з підстав передбачених Земельним кодексом України.

Зазначені відповідачем аргументи щодо відношення до його відмови у наданні відповідного дозволу позивачеві судом не до уваги не беруться, оскільки такі стали відомі відповідачеві після прийняття оскарженого рішення, а також не є підставою для відмови у наданні дозволу позивачеві про надання якого останній просив у поданому клопотанні.

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїс Торіха проти Іспанії" (заява № 18390/91) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевказане, зважаючи на вказані норми Земельного кодексу України, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (90564, Закарпатська область, Тячівський район с. Тересва, вул. Чайковського, 3, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) у відповідності до вимог Земельного кодексу України надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га відповідно до поданого 26 травня 2017 року клопотання за № О-1191/3/5-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_6