Постанова № 71261122, 20.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р. Справа №805/3273/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., суддів Шувалової Т.О., Арестової Л.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до 1) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, 2) Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 02.06.2017р.

від відповідачів: не зявились

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» заявлено позов до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання дій першого відповідача щодо відмови у наданні позивачу відстрочення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. протиправними, зобовязання прийняти рішення про відстрочення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. Суд зазначає, що ухвалою суду від 27 листопада 2017 року суд залучив у якості другого відповідача ОСОБА_2 фіскальну службу України.

Позивач вважає, що відмова відповідача у відстроченні податкового боргу є незаконною, посилаючись на наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили та на наявність усіх необхідних доказів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235.

Перший відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає відмову у наданні відстрочки грошових зобовязань цілком законною та такою, що відповідає нормам діючого законодавства, посилаючись на недотримання позивачем вимог встановлених діючим законодавстом України.

Другий відповідач по справі у судове засідання 20 грудня 2017 року не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, жодних заяв клопотань, заперечень, тощо до суду не надав. Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 12 грудня 2017 року суд витребовував у другого відповідача докази розгляду звернення позивача від 25 квітня 2017 року за № 17/487, письмові заперечення, лист від 16 серпня 2017 року № 21928/7/99-99-17-04-17, проте станом на 20 грудня 2017 року другий відповідач не надав жодних документів, як і будь-яких пояснень щодо неможливості їх надання.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 листопада 2016 року.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що 25 квітня 2017 року за вихідним № 17/486 позивач на адресу другого відповідача разом з економічним обґрунтуванням від 25 квітня 2017 року за № 17/487 направив заяву щодо надання відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8806651 грн. 26 коп. строком до закінчення антитерористичної операції. У відповідь на вказане звернення листом від 1 червня 2017 року № 11838/6/99-99-17-04-15 другим відповідачем було підтверджено можливість відстрочення податкового боргу, зокрема при наявності обставин непереборної вили, а також повідомлено про необхідність звернення позивача до територіального орану ДФС.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до першого відповідача із заявою від 9 червня 2017 року за вихідним № 17/655 разом з економічним обґрунтуванням від 9 червня 2017 року № 17/656 про надання відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8806651 грн. 26 коп. на строк до закінчення антитерористичної операції на території України з періодами сплати 30 числа кожного місяця після закінчення антитерористичної операції на території України.

У відповідь на звернення позивача від 9 червня 2017 року, перший відповідач 30 серпня 2017 року за вихідним № 45667/10/28-10-46-22-14 направив до позивача лист щодо відмови у надання відстрочення, в якому зазначив, що позивачем не дотримано вимог статті 100 Податкового кодексу України, Переліку обставин, та Порядку, тому у податкового органу відсутні підстави для надання відстрочення податкового боргу.

Крім того, суд зазначає, що відповідь першого відповідача на звернення позивача від 9 червня 2017 року ґрунтувалась на листі другого відповідача від 16 серпня 2017 року № 21928/7/99-99-17-04-17, оскільки до повноважень першого відповідача не входить питання надання розстрочення (відстрочення) платнику податків сум боргу, по заявленій позивачем сумі. Зазначеним листом другий відповідач зазначив, що заявником не дотримано вимог Переліку обставин та Порядку, ОСОБА_2 фіскальна служба України не вбачає підстав для надання розстрочення податкового боргу. Суд зазначає, другий відповідач у листі від 16 серпня 2017 року відмовив у розстроченні податкового боргу, хоча позивач просив про відстрочення податкового боргу, а отже, фактично заява позивача про відстрочення податкового боргу ДФС України не розглянута по суті.

Відповідно до пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобовязань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобовязань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобовязань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобовязань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобовязань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, враховуючи зазначену норму, суд приходить до висновку, що право щодо розгляду питання про відстрочення чи розстрочення податкового боргу на суму 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто саме ОСОБА_2 фіскальною службою України, а, отже, повноваження у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо розгляду звернень позивача про відстрочення розгляду податкового боргу на суму 8806651 грн. 26 коп. відсутні, внаслідок чого під час судового розгляду справи не знайшли підтвердження неправомірність дій першого відповідача відносно позивача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до податкового органу разом із зверненням про надання відстрочення податкового боргу від 9 червня 2017 року були надані документи, а саме копія сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 1735, № 1736, балансу (звіт про фінансовий стан) від 31 грудня 2016 року, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2016 рік, звіту про власний капітал за 2016 рік, примітки до річної фінансової звітності за 2016 рік.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 100.5 статті 100 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до розділу ІІ Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2016 року № 1235 обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Відповідно до норм вищевказаного переліку доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України. У разі підтвердження наявності обставин непереборної сили рішеннями Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затвердженими Верховною Радою України, заявник додатково подає довідку, видану відповідним місцевим органом, що має право підтверджувати наявність обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 14-1 цього Закону, Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Як встановлено судом, другий відповідач направив позивачу лист від 30 серпня 2017 року № 45667/10/28-10-46-22-14 про відмову у відстроченні податкового боргу, враховуючи лист другого відповідача від 16 серпня 2017 року № 21928/7/99-99-17-04-17, посилаючись на недотримання позивачем вимог статті 100 Податкового кодексу України, Переліку обставин та Порядку. В той же час, відповідь ДФС України є необґрунтованою, оскільки не було зазначено, які саме норми Податкового кодексу України чи постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2016 року № 1235 порушені позивачем та які саме докази не були надані позивачем для задоволення заяви позивача про відстрочення.

Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобовязати відповідача - субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобовязує субєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що єдиним органом, уповноваженим розглядати питання про розстрочення та відстрочення податкового боргу у спірних правовідносинах, є центральний орган виконавчої влади (другий відповідач у справі) та суд не може підміняти субєкта владних повноважень у його дискреційних повноваженнях, зобовязуючи відповідача прийняти рішення про відстрочення податкового боргу на певний строк, з урахуванням також тієї обставини, що, як встановлено судом вище, відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у відстроченні податкового боргу без всебічного дослідження наданих доказів та належного правового обґрунтування з урахуванням дослідження саме документів, наданих позивачем, а не узагальнений перелік норм діючого законодавства.

Таким чином, з урахуванням норм статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобовязати ОСОБА_2 фіскальну службу України повторно розглянути питання про надання відстрочення Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету спору і норм Податкового кодексу України, які підлягають застосуванню в межах даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Судовий збір сплачений відповідно до платіжного доручення від 5 жовтня 2017 року № 2787 у сумі 3200 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська (К.Лібкнехта), 177а, код ЄДРПОУ 00191678) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996), Державної фіскальної служби України (04653, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання дій щодо відмови у наданні позивачу відстрочення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. протиправними, зобовязання прийняти рішення про відстрочення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 фіскальну службу України повторно розглянути питання про надання відстрочення Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2017 року. Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Смагар С.В.

Судді Шувалова Т.О.

ОСОБА_3