Ухвала суду № 71257906, 14.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5675/17

Номер справи місцевого суду: 522/1251/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

26.01.2015 року ОСОБА_3 звернулась із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Українська страхова група» (далі СК) про відшкодування шкоди, зокрема просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 57 147,76 гривень, зі СК - 17 430,84 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди солідарно 10 000 гривень і з ОСОБА_2 франшизу у розмірі 510 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 15.04.2014 року о 16 годині 48 хвилин, рухаючись по вул. Пушкінській біля будинку №7 в м. Одесі автомобіль «Mitsubishi Pajero» № НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «BMW Z4» № НОМЕР_5 під керуванням позивачки ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. На місці дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) працівники ДАІ склали протокол про порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху (далі-Правила), а також зафіксували пошкодження, яких зазнав автомобіль позивачки.

Оскільки автомобіль, на якому ОСОБА_2 скоїв ДТП пройшов обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, 29.04.2014 року позивачка звернулась до СК із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

СК нарахувала суму матеріальних збитків з урахуванням коефіциенту фізичного зносу та ПДВ на запчастини у розмірі 32 903,39 гривень.

Разом з тим, у зв'язку зі значним ростом вартості запчастин на автомобілі іноземного виробництва, які визначається по курсу долара США, за висновком спеціаліста дійсні матеріальні збитки позивачки становлять 43 984,78 гривень, СК 09.10.2014 року відшкодувала лише збитки у розмірі26 553,18 гривень, у зв'язку з чим повинна доплатити 17 430,84 гривень.

Відповідно до висновку спеціаліста від 12.11.2014 року дійсна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки внаслідок його пошкодження під час ДТП 15.04.2014 року, без урахуванням коефіціенту фізичного зносу з ПДВ на запчастини іноземного виробництва, становить 101 131,78 гривень.

Посилаючись на те, що сума страхового відшкодування (43 984,02 гривень) є недостатньою для відшкодування дійсно завданої шкоди (101 131,78-43 984,02), позивачка просила стягнути зі СК 17 430,84 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку різницю, яка не відшкодовується СК у розмірі 57 147,75 гривень, оскільки ОСОБА_4 є власником автомобіля «Mitsubishi Pajero» № НОМЕР_4, а ОСОБА_2 керував зазначеним автомобілем під час ДТП. Крім того, просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку моральну шкоду через те, що під час ДТП вона отримала тілесні ушкодження і зазнала моральних страждань.

Представник позивачки підтримала позов у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Представник СК не визнав позов у судовому засіданні в суді першої інстанції, подав заперечення на позов.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 22.04.2015 року позов задоволено частково: суд стягнув зі СК на користь позивачки на відшкодування матеріальної шкоди 17 430,84 гривень і з ОСОБА_2 на користь позивачки на відшкодування матеріальної шкоди 57 147,76 гривень та 510 гривень франшизи, а також 3 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки суд стягнув витрати на правову допомогу у розмірі 2 923,20 гривень і судові витрати у вигляді судового збору. В решті вимог позивачці відмовлено.

СК не погодилась із рішенням суду від 22.04.2015 року і подала апеляційну скаргу.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2015 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2015 року у частині стягнення матеріальної шкоди зі СК скасовано і прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_3 у позові до СК (а.с.111-119).

ОСОБА_2 також не погодився із рішенням суду від 22.04.2015 року і 04.04.2016 року подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, розгляд справи за його відсутності без належного сповіщення, невідповідність висновків суду обставинам справи і недоведеність вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.04.2017 року скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 17.08.2016 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.216-213 т.1, а.с.27030 т.2).

У засіданні колегії суддів: ОСОБА_2 і його представник скаргу підтримали; представник позивачки скаргу не визнала.

Відповідачі: представник СК і ОСОБА_4 не з'явились у засідання колегії суддів, сповіщались про розгляд справи 14.12.2017 року.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивачка, зокрема просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку різницю, яка не відшкодовується СК у розмірі 57 147,75 гривень, оскільки ОСОБА_4 є власником автомобіля «Mitsubishi Pajero» № НОМЕР_4, а ОСОБА_2 керував зазначеним автомобілем під час ДТП. Крім того, просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку моральну шкоду через те, що під час ДТП вона отримала тілесні ушкодження, через що зазнала моральних страждань (а.с.3-7 т.1).

Суд, задовольняючи позов у цій частині частково і покладаючи на ОСОБА_2 обов'язок відшкодувати спричинену внаслідок ДТП матеріальну та моральну шкоду виходив з того, що шкоду завдано з вини відповідача ОСОБА_2 (а.с.77-80 т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України, Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , затвердженої наказом Міністерством юстиції України і Фондом державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092 , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395(далі-Методика).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 1166 ч.1, 1167 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ч.1 п.1 ЦК України).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (ст. 3 Закону) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) , ст. 1194 ч. 1 ЦК України.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (правовий висновок Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808 цс15).

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2014 року о 16 годині 48 хвилин, рухаючись по вул. Пушкінській біля будинку №7 в м. Одесі автомобіль «Mitsubishi Pajero» № НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення з автомобілем «BMW Z4» № НОМЕР_5 під керуванням позивачки ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. На місці дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) працівники ДАІ склали протокол про порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху (далі-Правила), а також зафіксували пошкодження, яких зазнав автомобіль позивачки. Крім того, позивачка внаслідок ДТП зазнала тілесних ушкоджень

(а.с.10-12 т,1).

Власник автомобіля «Mitsubishi Pajero» № НОМЕР_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що підтверджується полісом страхування на період з 19.04.2013

року по 18.04.2014 року(а.с.13 т.1) .

Згідно висновку спеціаліста від 17.05.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW Z4» № НОМЕР_5 внаслідок ДТП з коефіциентом фізичного зносу (0,63) становить 27 047,37 гривень (а.с.43-57 т.1).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєння ДТП, яка мала місце 15.04.2014 року (а.с.88,89 т.1).

Відповідно до висновку спеціаліста від 14.11.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW Z4» № НОМЕР_5 внаслідок ДТП без урахуванням коефіціенту фізичного зносу з ПДВ на запчастини іноземного виробництва становить 101 131,78 гривень, а з врахуванням коефіціенту фізичного зносу з ПДВ на запчастини іноземного виробництва становить 43 984,02 гривень (а.с.15-22 т.1).

Зважаючи на те, що позивачці завдана матеріальна та моральна шкода внаслідок ДТП з вини відповідача ОСОБА_2, майнова і моральна шкода, завдана фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідач не довів того, що шкоду позиваці завдано не з його вини, належним і допустимими доказами доведено дійсні збитки, яких зазнала позивачка з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2

Витрати позивачки на правову допомогу і судові витрати документально підтверджені (а.с.1,2,67-71 т.1).

Доводи відповідача ОСОБА_2 у скарзі про те, що: справу розглянуто за його відсутності без належного сповіщення: висновок спеціаліста від 12.11.2014 року є неналежним доказом; суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки він не є винним у скоєнні ДТП не заслуговують на увагу з таких підстав.

Матеріали справи містять відомості про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 у судове засідання на 22.04.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судупершої інстанції від 03.04.2015 року (а.с.73 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що висновок спеціаліста від 17.05.2014 року складено на вимогу представника СК, страхове відшкодування СК виплатила позивачці 09.10.2014 року.

Разом з тим, у зв'язку із значним коливанням курсу гривні до долара США у 2014 році, у зазначений період зросли ціни на запасні частини на автомобілі іноземного виробництва.

Посилаючись на зазначені обставини, у листопаді 2014 року позивачка звернулась до спеціалістів ТОВ «Феміда та Немезіда» з приводу встановлення дійсного розміру матеріальних збитків, завданих їй внаслідок ДТП з вини відповідача ОСОБА_2

Так, у разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Суд, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, має враховувати положення ст. 1192 ЦК України, зокрем, з урахуванням обставин справи, за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. 8.6.1. Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Величина ВТВ КТЗ не нараховується: якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ; якщо легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше двічі більший за нормативний), а строк експлуатації перевищує: 3,5 роки - для КТЗ виробництва країн СНД; 5 років - для інших КТЗ; якщо строк експлуатації вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ; якщо строк експлуатації мототехніки перевищує 5 років; ґ) у разі заміни кузова до оцінюваних пошкоджень; якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування; у разі заміни окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Якщо, крім зазначених складників, пошкоджені складові кузова та оперення, розрахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі; якщо КТЗ був виданий громадянинові безкоштовно через органи соціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здійснюється за завданням особи або органу, які призначили експертизу); у разі визначення коефіцієнта фізичного зносу для його складників відповідно до вимог пункту 7.44 Методики; якщо КТЗ раніше був перефарбований зовні (п.п. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики).

Відповідач ОСОБА_2, всупереч ст.ст. 57-60 ЦПК України, належними і допустимими доказами не спростував висновок спеціаліста від 12.11.2014 року, який відповідно до ст.ст. 57,58 ЦПК України, є належним доказом у даній справі для встановлення розміру спричиненої позивачці матеріальної шкоди.

Допущена технічна помилка у висновку спеціаліста від 12.11.2014 року стосовно номера транспортного засобу (а.с.54 т.2) не є підставою для висновку про недопустимість зазначеного письмового доказу.

Зважаючи на викладене, позивачка, як власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, має право на відшкодування у повному обсязі завданої їй шкоди.

Вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яке мало місце 15.04.2014 року встановлена на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2014 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєння ДТП.

В силу ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені постановою суду від 13.06.2014 року в адміністративній справі не підлягають доведенню у даній справі.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення на відповідача ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати позивачці завдану матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду у частині залишає без змін з підстав, які викладені в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року у частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, витрат на правову допомогу і судових витрат - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова