Постанова № 71255810, 26.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1275/17 26.12.2017

Провадження №22-ц/784/2498/17 Єдиний унікальний номер справи 473/1275/17

Номер провадження 22-ц/784/2498/17 Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Шагай О.А.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

на заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2017 року, яке ухвалено під головуванням судді Ротар М.М., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и л а

У квітні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного 08 листопада 2008 року договору № б/н (далі - Договір) відповідач отримала кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконувала свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 31 березня 2017 року складає 32857 грн.12 коп., з яких: 3676 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом, 24 576 грн. 14 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи, відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг (250 грн. фіксована частина, 1552 грн. 72 коп. процентна складова), позивач просив стягнути зазначену заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2017 р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08 листопада 2008 року станом на 31 березня 2017 року в розмірі 10 116 грн.17 коп., яка складається з: 3676 грн.26 коп. - заборгованість за кредитом, 3639 грню91 коп. - заборгованість за процентами та 2800 грн. - заборгованість за пенею та 394 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача вказує, що рішення суду в частині зменшення заборгованості по процентам ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його в цій частині скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В решті рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 08 листопада 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зі сплатою за користування кредитом 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості (30.00 % на рік), обов'язковим щомісячним платежем 7 % від заборгованості (але неменше 50,00 грн.), з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свою згоду ОСОБА_2 висловила у своїй анкеті-заяві про приєднання до умов 3 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яку власноручно підписала (а.с. 8).

Сторони також домовились, що заява позичальника разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між позивачем та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» було укладено кредитний договір, на виконання якого Банк надав відповідачці грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

Факт укладання кредитного договору, отримання кредитної картки, використання кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір відповідачкою не оспорюється.

Як встановлено судом, відповідач використовувала кредитні кошти та здійснювала часткове погашення заборгованості, але умови договору щодо погашення кредиту та відсотків по ньому виконувались неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

За такого суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-7) станом на 31 березня 2017 року складає 32857 грн.12 коп., з яких: 3676 грн. 26 коп.- заборгованість за кредитом, 24 576 грн. 14 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи, відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг (250 грн. фіксована частина, 1552 грн. 72 коп. процентна складова).

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України).

Як було встановлено судом, сторони домовились, що позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві 30.00 % річних за користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку, витягу з особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що після укладання сторонами договору позивачем було змінено процентну ставку: з 01 вересня 2014 року на 34.80 %, а з 01 квітня 2015 р. ставка становила 43.2% річних.

Відповідно до п.5.3 правил надання банківських послуг позивач має право проводити зміну тарифів, при цьому він повинен не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати позичальника, зокрема у виписці по картковому рахунку згідно п.4.9 договору.

За приписами вказаного пункту, позивач зобов'язаний не рідше одного разу на місяць надавати відповідачці виписки про стан карткового рахунку та проведені за минулий місяць операції.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові по справі №6-2315цс16 вказано, що у випадку досягнення сторонами кредитного договору згоди щодо всіх його умов, в тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. Наведена правова позиція згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Частково задовольняючи позов, суд вважав, що слід виходити зі ставки процентів за користування кредитом у розмірі 30.00%, яка діяла на час укладання договору, і такий висновок суду є правильним.

Будь-яких належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, а саме зміну відсоткової ставки, погодження її, позивачем до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення відповідача про зміну тарифного плану відбулося шляхом направлення на телефон останньої SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами щодо отримання відповідачем такого повідомлення. Умовами встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять ( а.с.74,75).

Посилання представника банку в апеляційній скарзі на те, що позичальник після підвищення процентної ставки й надалі користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості не може свідчити як про те, що процентна ставка була збільшена у визначеному договором порядку, так і про те, що відповідач прийняла пропозицію Банку і погодилася із збільшенням відсоткової ставки, адже позичальник в попередній період не дотримувалася графіку погашення кредитної заборгованості і тому для погашення поточної заборгованості вносила кошти.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що до правовідносин, які склалися між сторонами, застосовується змінювана процентна ставка не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України визначено умови при яких можливе застосування змінюваної процентної ставки, яка має ряд особливостей, а саме: визначена періодичність змінювання, як збільшення, так і зменшення, порядок розрахунку зміни процентної ставки, який би дозволяв точно встановити розмір процентної ставки на будь-який момент часу, про що зазначається в договорі.

Таким чином, виходячи з ч.3 ст. 1056-1 ЦКУ, умови даного договору про зміну процентної ставки є нікчемними (недійсними), оскільки вони не відповідають принципу формування змінюваної процентної ставки.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання на те, що розрахунок зроблений судом без застосування висновків експерта. Адже розрахунок наведений судом містить прості арифметичні дії, що відповідно до роз'яснень, які містяться у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», не виходить за межі компетенції суду та не потребує застосування спеціальних знань за правилами ст.143 ЦПК України.

За такого суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору щодо процентної ставки, наявній у відповідача заборгованості за кредитом та порядку нарахування процентів, і здійснив перерахунок, виходячи з процентної ставки 30.00 % на рік відповідно до умов укладеного сторонами договору.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України ( в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення), а також встановивши обставини справи, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом та пені не оскаржується і предметом апеляційного перегляду не було.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а

Заочне рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

________________

Повний текст постанови складено 27 грудня 2017 ркоу