Рішення № 71255069, 12.12.2017, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/273/17

Справа № 470/635/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року смт Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Міщенка Г.В.,

при секретарі Шелестюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2017 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначив, що на підставі договору б/н від 02 лютого 2006 року відповідачка отримала кредит в розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов договору, він складається із заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку. Відповідачка зобов'язань по сплаті кредиту, з урахуванням розміру відсотків, не виконала, платежі у визначеному розмірі та у встановлений термін не вносила, внаслідок чого станом на 31 травня 2017 року його заборгованість склала 100218,82 грн.

На підставі викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання направив заяву про слухання справи у його відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязі та не заперечення проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідачка в судове засідання не зявилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Судом, за згоди представника позивача, ухвалено про заочний розгляд справи у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів, у відповідності до ст.224 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н про отримання кредиту, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зазначений договір складається із заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку (а.с.9-15).

Згідно п.п.4.9 та 5.3 Умов і правил надання банківських послуг, клієнт надає право банку в будь-який момент змінювати тарифи та інші умови обслуговування карткового рахунку, про що останній зобов'язаний не рідше ніж раз на місяць надавати клієнту виписки про стан рахунку та проведенні по ним опереції за останній місяць.

У відповідності до п.6.5 зазначених Умов, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, перевитрату платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

На виконання вищевказаних умов кредитного договору банк передав відповідачці кредитну картку, однак остання не виконала взятих на себе зобовязань, не сплатила у встановлений строк суму щомісячних платежів та проценти за користування кредитом.

ОСОБА_1 на 31 травня 2017 року їй нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 100218,82 грн., з яких 10813,17 грн. - заборгованість за кредитом, 81057,13 грн. - заборгованість за відсотками, 3100 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 4748,52 грн. штраф (процентна складова) (а.с.3-8).

При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що відсоткова ставка за кредитом з 01 квітня 2015 року збільшена до 43,2 %, а відповідачка з 30 листопада 2014 року операцій по картрахунку та погашення кредиту не здійснювала.

Суму заборгованості відповідачка перед позивачем в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобовязального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.1054 зазначеного Кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору та не в повному обсязі розраховувалася з позивачем за кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 10813,17 грн. є обґрунтованими i підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає що позивач збільшив розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати, визначаються в кредитному договорі.

Будь-яких доказів повідомлення відповідачки про зміну відсоткової ставки позивачем суду не надано, що не відповідає п.4.9 вказаних Умов і правил, а тому з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за відсотками за період з 14 лютого 2006 року по 30 листопада 2014 року у сумі 2397,27 грн., згідно розрахунку позивача, а за період з 30 листопада 2014 року по 31 травня 2017 року в розмірі 9405 грн. за відсотковою ставкою 34,8 %, помноженою на заборгованість відповідача за кредитом, розділену на 360 днів у році, на які згідно договору нараховуються відсотки, та помножену на кількість прострочених днів, а саме 900 днів, зазначених у розрахунку позивача.

Тобто, загальний розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача, становить 11802,27 грн.

Стосовно стягнення пені та штрафів суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі № 6-2003цс15 і в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язком для судів при застосуванні цих норм права.

Тарифами банку передбачено стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобовязань, тобто за одне й те саме порушення зобовязання, а тому їх одночасне стягнення є неприпустимим.

За такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів 500 грн. (фіксована частина) та 1130,77 грн. - 5 % від суми заборгованості (процентна складова), виходячи з розрахунку суми 10813,17 грн. (заборгованість за кредитом) та 11802,27 грн. (заборгованість за відсотками) помноженої на 5 %, підлягають задоволенню.

Вимога банку про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд покладає на відповідача обовязок по відшкодуванню позивачу судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 02 лютого 2006 року станом на 31 травня 2017 року, в розмірі 24246,21 (двадцять чотири тисячі двісті сорок шість грн. двадцять одна коп.) грн., яка складається з: 10813,17 грн. - заборгованість за кредитом, 11802,27 грн. - заборгованість за відсотками, 500 грн.- штраф (фіксована частина) та 1130,77 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 387,09 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Г. В. Міщенко