Рішення № 71254085, 19.12.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/732/2017

130/1179/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря Бондар С.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши по суті справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, ОСОБА_3 місцевої прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 - про відшкодування моральної шкоди, заподіяної керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 наданням відповіді на заяву про злочин в порядку та всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», визнання відповідності заяви про злочин вимогам закону, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Держави України в особі Державної казначейської служби України, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, в якій вказав, що його заяву про вчинення злочину прокурором направлено до поліції в порядку Закону України «Про звернення громадян» замість того, щоб внести її до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати досудове слідство, про що надав йому відповідь. Вважає, що йому такими діями спричинено моральну шкоду, а тому просить визнати бездіяльність прокурора неправомірною та стягнути на його користь у відшкодування спричиненої моральної шкоди 3000 гривень.

Ухвалою суду від 16 червня 2017 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено прокуратуру Вінницької області (а.с. 22)

Ухвалою суду від 10 липня 2017 року за клопотанням позивача позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду в частині вимог до прокуратури Вінницької області та керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 та продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 невнесенням відомостей про злочин, вчинений судово-медичним експертом Барського відділення СМЕ, до Єдиного реєстру досудових розслідувань. (а.с. 39)

25 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та збільшив їх. Зокрема, просив: визнати, що відповідно до рішення суду незаконність дій зазначається в мотивувальній частині рішення; визнати, що його заява про злочин відповідає вимогам закону; визнати незаконною бездіяльність посадової особи Держава Україна щодо невнесення відомостей по його заяві про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань; визнати незаконним рішення посадової особи прокуратури надати йому відповідь на його заяву в порядку та в всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», та просить залучити до участі в справі в якості співвідповідачів Жмеринську місцеву прокуратуру та прокуратуру Вінницької області.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Прокуратуру Вінницької області та Жмеринську місцеву прокуратуру та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 (а.с. 49)

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року за клопотанням позивача позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, ОСОБА_3 місцевої прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 - про відшкодування моральної шкоди, заподіяної керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 невнесенням відомостей про злочин, вчинений судово-медичним експертом Барського відділення СМЕ, до Єдиного реєстру досудових розслідувань; визнання зазначення незаконності дій в мотивувальній частині рішення; визнання відповідності заяви про злочин вимогам закону; визнання незаконною бездіяльність посадової особи Держава Україна щодо невнесення відомостей по його заяві про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань; визнання незаконним рішення посадової особи прокуратури щодо надання відповіді на заяву в порядку та всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», - залишено без розгляду в частині визнання зазначення незаконності дій в мотивувальній частині рішення та визнання незаконною бездіяльність посадової особи Держава Україна щодо невнесення відомостей по його заяві про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань. (а.с. 64)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтував тим, що звернувся до ОСОБА_3 місцевої прокуратури із заявою, оформленою за змістом та формою у відповідності до нормативно-правових актів. Однак прокурором ця заява була направлено до поліції для перевірки, про що позивач отримав відповіді. Вважає, що наданням таких відповідей прокурором було порушено вимоги статті 214 КПК України та статті 12 Закону України «Про звернення громадян». В результаті таких дій прокурора він вимушений змінити свій уклад життя, постійно ходити по судах та оскаржувати бездіяльність прокурора, і все це має негативні наслідки у його 70-річному віці. А також звертався до лікаря-окуліста у зв'язку з погіршенням зору та лікаря-невролога. Просив також визнати, що ці його заяви про злочин відповідають вимогам закону. Подальший розгляд справи просив проводити у його відсутність і покинув залу судових засідань.

Представник відповідача - прокуратури Вінницької області - ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано рішення суду, яким було визнано дії прокуратури незаконними. Підтримала подані раніше заперечення та просила відмовити у задоволенні позову. Щодо подальшого розгляду справи у відсутність позивача поклалась на розсуд суду, а тому з урахуванням думки представника відповідача, судом ухвалено продовжувати розгляд справи у відсутність позивача ОСОБА_1

Представники відповідачів – ОСОБА_3 місцевої прокуратури та Державної Казначейської служби України в судове засідання не з’явилися, однак належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову та заяв про розгляд справи у їх відсутність суду не надали.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, керівник ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини його неявки суду невідомі. Заперечень до суду не надав. Заяви про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевказані положення закону, за згодою з позивачем та представником відповідача суд розглянув справу у відсутність представників відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 місцевої прокуратури та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4

Заслухавши позивача, представника відповідача - прокуратури Вінницької області, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, як на підставу позову він вказав, що його права були порушені тим, що керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 за його зверненнями про злочин, вчинений експертом, надані відповіді про спрямування цих заяв до ОСОБА_3 для перевірки та прийняття рішення. Предмет позову – відшкодування моральної шкоди, завданої такими діями керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4

Позов в цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підстави позову — це обставини, що вказуються позивачем, з якими позивач, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріально-правову вимогу або правовідносини в цілому, що складають предмет позову.

Позивачем вказано, що заподіяння моральної шкоди, яку він просить стягнути з Держави Україна, пов’язане з діями керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4, який надавав позивачу відомості про направлення його заяв про злочин до ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_1 у зв’язку з цим просить стягнути моральну шкоду.

У судовому засіданні установлено, що позивач 9 березня 2017 року направив «ОСОБА_3 прокурору» заяву, в якій повідомляв про завідомо неправдивий висновок експерта, на підставі якого ОСОБА_1 отримав обвинувальний акт, і проханням «порушити кримінальну справу» (а.с.16).

Позивач також 13 березня 2017 року направив на ту ж адресу уточнюючу заяву про вчинення злочину, в якій виклав своє особисте бачення обставин справи та висновку експерта, який він вважає неправдивим (а.с.3).

Ці заяви позивача відповідно до супровідних листів № 74-72-17 від 10 березня 2017 року та №74-72-16 від 16 березня 2017 року керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 направлені начальнику ОСОБА_3 для перевірки та розгляду в межах компетенції (а.с.4, 17).

ОСОБА_1 21 березня 2017 року звернувся до «ОСОБА_3 прокурора» з заявою, в якій вказав, що експерт зробив свій висновок на підставі записів карети «швидкої допомоги», не звернувши увагу на розбіжності у фіксації тілесних ушкоджень у його колишньої дружини ОСОБА_5 (а.с.18).

Ця заява відповідно до довідки № 76-1671 вих-17 від 22 травня 2017 року заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_6 прийнята та зареєстрована у ЄРДР за № 42017021130000020 за фактом надання експертом у кримінальному провадженні № 12016020130000212 завідомо неправдивого висновку, розпочато досудове розслідування (а.с.19).

Останній факт підтверджується також наданою представником відповідача – прокуратури Вінницької області – копією витягу з кримінального провадження № 42017021130000020, з якого вбачається, що 21 березня 2017 року було внесено до ЄРДР відомості про те, що експертом у кримінальному провадженні № 120160201300002012 надано завідомо неправдивий висновок – за частиною першою статті 384 КК України.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, установлено, що позивач звернувся до прокуратури з заявою 9 березня, 13 березня та 21 березня 2017 року, а рішення про внесення відомостей про злочин до ЄРДР по його заявам прийняте 21 березня 2017 року, тобто через дванадцять днів після першого подання заяви.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як передбачено пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, на що посилається позивач як на підставу заподіяння йому моральної шкоди, регулюється частиною першою статті 1167 ЦК України, частиною шостою статті 1176 ЦК України.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, обов'язковою умовою застосування цієї норми закону є завдання посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування шкоди при здійсненні нею своїх повноважень.

Для настання відповідальності за вказаними нормами необхідно, щоб дії або бездіяльність керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури були незаконними.

Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Одночасно суд зазначає, що направлення керівником прокуратури заяв позивача до відділу поліції для проведення перевірки та надання у зв’язку з цим відповідей позивачу про такі дії не є законодавчо закріпленими підставами для відшкодування моральної шкоди та не доводить незаконності дій керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги надані позивачем такі докази :

- копію рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2017 року, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 5-6). У цьому рішенні колегія суддів наголошувала, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми в обґрунтування свого позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору;

- копію ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду від 10 серпня 2016 року, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого інспектора Жмеринського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7, тимчасово виконувача обов'язків начальника ОСОБА_3 відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 та заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_6 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – задоволено частково; зобов'язано керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 на підставі заяв ОСОБА_1 про ухилення від сплати аліментів на його користь ОСОБА_9 та про незаконне вторгнення до житла ОСОБА_5 внести відомості про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань; в іншій частині скарги відмовлено (а.с. 7-8). Цим рішенням констатується факт звернення позивача до суду в порядку іншого судочинства по іншим фактам;

- копію інформації голови Жмеринського міськрайонного суду від 13 жовтня 2017 року про кількість звернень ОСОБА_1 до суду на протязі 2016-2017 років на дії працівників ОСОБА_3 ГУНП у Вінницькій області та прокурорів Жмеринської місцевої прокуратури (а.с.57). У цій відповіді вказується про реалізацію позивачем свого права на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів;

- копію медичної карти № 2679 амбулаторного хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яких вбачається, що він відвідував 24 травня 2017 року та 15 червня 2017 року лікаря окуліста, а 15 червня 2017 року невролога, а також копію реоенцефалографії від 15 червня 2017 року (а.с. 58, 59, 60, 61).

Вищеперераховані докази не підтверджують факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та не підтверджують наявність моральної шкоди та її розміру, не підтверджують причинний зв’язок між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, а свідчать про факти, які не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено протиправність дій чи бездіяльності заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв’язку з чим в позові слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання відповідності заяви про злочин вимогам закону, оскільки при зверненні позивача до керівника місцевої прокуратури із відповідною заявою йому не було відмовлено в її прийнятті через невідповідність вимогам закону, тобто судом не вбачається порушення відповідачем прав, свобод та законних інтересів позивача в розумінні статті 4 ЦПК України.

Керуючись статтями 55, 56 Конституції України; статтями 4, 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Вінницької області, ОСОБА_3 місцевої прокуратури, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 - про відшкодування моральної шкоди, заподіяної керівником ОСОБА_3 місцевої прокуратури ОСОБА_4 наданням відповіді на заяву про злочин в порядку та всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», визнання відповідності заяви про злочин вимогам закону - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Головуючий К.Шепель