Рішення № 71253285, 19.12.2017, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2882/17

Провадження № 2-а/723/3464/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Антофій О.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3»ї Володимирівни, від імені якої діє представник за довіреністю ОСОБА_1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов»язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, в інтересах та від імені якої діє представник - адвокат ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 23.10.2017 року, звернулася до суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому посилається на те, що 19.06.2014 року по досягненню 56 років 6 місяців набула право на пенсію за віком, маючи загальний страховий (трудовий) стаж 15 років 0 місяців та 28 днів, до якого увійшов період з 24.01.2001 року по 25.10.2004 року, під час якого вона доглядала за пенсіонером ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була паралізована та в зазначений період потребувала постійного стороннього догляду і померла 25.10.2004 року у віці 84 років.

21 грудня 2016 року вона звернувся до відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії за віком. Листом від 10.03.2017 року за №124/С-12 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило її про те, що період з 01 січня 2004 року по 25 жовтня 2004 року зарахований до її стажу як час здійснення догляду за особою, яка досягла 80-річного віку. Також в листі зазначено, що період догляду з 24 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року може бути зарахований до стажу лише за умови наявності висновку ЛКК про те, що ОСОБА_4 потребувала постійного стороннього догляду у звязку з чим вони направили запит до ОСОБА_5 ЦРЛ щодо видачі висновку ЛКК про те, чи потребувала ОСОБА_4 постійного стороннього догляду.

Вказує на те, що листом №18933/24 від 12.10.2017 року Сторожинецьке управління обслуговування громадян ГУПФ України в Чернівецькій області повідомило її про те, що період з 24 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року не може бути зарахований до її загального стажу роботи, оскільки ОСОБА_4 в період з 24 січня 2001 року по 25 жовтня 2004 року не освідчувалась медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Вважає вказану відмову незаконною з тих підстав, що відповідно до пункту «є» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною- інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Вказує, що відповідний акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду органами Пенсійного фонду був складений 12 жовтня 2017 року і цим актом був підтверджений факт догляду ОСОБА_3 за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка потребувала постійного стороннього догляду з 24 січня 2001 року по 25 жовтня 2004 року.

Висновок медичного закладу був позивачем наданий відповідачу, а саме - видане Тисовецькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини заключения з амбулаторної картки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 02 лютого 2017 року, яким підтверджено, що ОСОБА_4 була паралізованою та в період з 24 січня 2001 року по 25 жовтня 2004 року потребувала постійного стороннього догляду.

Зазначає, що діючим в період з 24 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року включно законодавством України не було передбачено, що факт потреби в постійному сторонньому догляді підтверджується виключно висновком J1KK або МСЕК, Закон передбачав «висновок медичного закладу», який позивачем був наданий, а тому ця вимога відповідача не відповідає положенням ч.1 ст.19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Просить зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_5 районі призначити їй пенсію за віком, починаючи з 21.12.2016 року із зарахуванням до її загального страхового (трудового) стажу періоду догляду за пенсіонером ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка за висновком медичного закладу потребувала постійного стороннього догляду, з 24 січня 2001 року по 31 грудня 2003 року включно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини, викладені в позові.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, в обґрунтування заперечень надала пояснення, аналогічні, викладеним в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) жінки, які народилися з 01.01.1957 року по 31.03.1958 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 56 років 6 місяців та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно статті 24 Закону №1058-ІV до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 11 Закону №1058-ІV передбачає, що загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавки або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно діючого до 01.01.2004 року Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу зараховувався час догляду за інвалідом І групи, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (стаття 56).

Відносно наведених норм законів судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 народилася 19.12.1957 року, і відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV досягла віку, що дає їй право на пенсію за віком. Згідно даних відмовної пенсійної справи за заявою про призначення пенсії від 21.12.2016 року її загальний стаж складає 12 років 1 місяць 21 день. В зарахуванні до стажу роботи періоду з 24.01.2001 року по 31.12.2003 року, протягом якого позивач здійснювала догляд за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачем було відмовлено з тих підстав, що зарахування даного періоду до загального стажу роботи здійснюється відповідно до норм чинного в той період Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаття 56 якого передбачала, що до стажу зараховується час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду. Однак, на звернення ГУ ПФУ в Чернівецькій області ні ЛКК ОСОБА_5 ЦРЛ, ні ОКМУ «ЦЕНТР МСЕК» не підтвердили потребу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в постійному догляді.

Як вбачається з довідки Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 РДА від 13.02.17 р. №561 ОСОБА_3 знаходилася на обліку та отримувала компенсацію за пристарілим 80 і більше років з 24.01.2001 по 31.10.2004.

Тобто, позивач ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду перебувала на обліку в органі соціального захисту, так як здійснювала догляд за пристарілим, який досяг 80-річного віку, а не за особою, яка потребувала постійного стороннього догляду.

Згідно акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду від 12.10.2017 р., складеного заступником начальника управління начальником відділу звернення громадян ОСОБА_5 управління обслуговування громадян ГУПФУ в Чернівецькій області ОСОБА_6 за участю голови та депутата Великокучурівської сільської ради, сусідів-свідків, проведено зустрічну перевірку факту догляду ОСОБА_3, яка дійсно здійснювала догляд за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25.10.2004 року, в період з 24.01.2001 року по 25.10.2004 року потребувала постійного стороннього догляду.

На думку суду, хоча й даним актом встановлено, що позивач здійснювала догляд за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка потребувала стороннього догляду, однак він не може замінити висновку медичного закладу, як того вимагає п. «є» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підтвердження потреби постійного стороннього догляду.

Відповідно до заключення з амбулаторної картки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого Тисовецькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини 02.02.2017 р., хвора з 24.01.2001 року по 25.10.2004 року була паралізованою і у важкому стані та в зазначений період потребувала постійного стороннього догляду.

Згідно листа ОСОБА_5 ЦРЛ від 22.03.2017 року №472 на звернення ГУПФУ в Чернівецькій області факт встановлення постійного стороннього догляду належить до компетенції Медико-соціальної експертної комісії.

Листом від 17.08.2017 року №317 ОКМУ «Центр МСУ» Департаменту охорони здоров»я Чернівецької ОДА повідомила ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відсутність відомостей, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, освідчувалась на МСЕК області в період з 24.01.2001 року по 25.10.2004 року щодо потребування постійного стороннього догляду.

Позивач вважає незаконною відмову відповідача в зарахуванні до загального трудового стажу періоду з 24.01.2001 року по 31.12.2003 року та призначенні пенсії за віком, оскільки на підтвердження потреби ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в постійному сторонньому догляді було надане заключення з амбулаторної картки, видане Тисовецькою амбулаторією ЗПСМ. Крім того, вказує, що діючим в зазначений період законодавством не було передбачено, що факт потреби в постійному сторонньому догляді підтверджується виключно висновком ЛКК або МСЕК.

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно переліку закладів охорони здоров»я, затвердженого наказом МОЗ 28.10.2002 №385 амбулаторія загальної практики сімейної медицини є лікувально-профілактичним закладом, який в межах своєї діяльності забезпечує проведення комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, раннього виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров»я.

Наказом МОЗ України №303 від 23.07.2001 року затверджено Примірне положення про амбулаторію загальної практики сімейної медицини, в якому не передбачено повноважень даного закладу на видачу медичних висновків, в тому числі на підтвердження потреби осіб в постійному сторонньому догляді.

Крім того, наказами МОЗ України «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в стаціонарах і поліклініках (амбулаторіях) №369 від 29.12.2000 р., «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» №302 від 27.12.1999 р., «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в закладах охорони здоров»я» №197 від 05.08.1999 року, «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров»я незалежно від форми власності та підпорядкування» №110 від 14.02.2012 року, затверджено форми медичної облікової документації, якими не передбачено такого медичного документа як заключення з амбулаторної картки хворого.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заключення з амбулаторної картки, видане завідуючим Тисовецької амбулаторії ЗПСМ від 02.02.2017 року, не належить до медичного документа, яким підтверджується факт потреби особи хворого в постійному сторонньому догляді. Окрім того, не надано доказів на підтвердження повноважності Тисовецької амбулаторії ЗПСМ у видачі медичного висновку про потребу постійного стороннього догляду за особою.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком, починаючи з 21.12.2016 року (дня звернення), через відсутність встановленого Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхового стажу не менше 15 років, до якого не підлягає зарахуванню у відповідності до вимог ст.24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», та п. «є» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період з 21.12.2001 по 31.12.2003 р.р., протягом якого вона здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, однак потреба даної особи у постійному сторонньому догляді не підтверджена медичним висновком повноважного медичного закладу (органу). Отже, позовні вимоги, на думку суду, є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6,7,9,72-77,244-246 КАС України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3»ї Володимирівни (місце проживання с.Тисовець, Сторожинецького району, Чернівецької області, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження м.Чернівці, вул..Оренбурзька, 7А, код ЄДРПОУ 40329345) про призначення пенсії за віком, починаючи з 21 грудня 2016 року, із зарахуванням до загального страхового (трудового) стажу періоду догляду за пенсіонером, що потребував постійного стороннього догляду, з 24.01.2001 року по 31.12.2003 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складено 26 грудня 2017 року.

СУДДЯ