Рішення № 71251903, 14.12.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4189/17

Провадження №2/442/1695/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

14 грудня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, повязаних з регламентною виплатою,

в с т а н о в и в:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулося Моторне (транспортне) страхове бюро України з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього на його користь кошти в розмірі понесених витрат: 7 497,40 грн основний борг, 2 000 грн витрат на правову допомогу та витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позову посилається на те, що 26.02.2014 в м. Дрогобич на вул. ОСОБА_2 з вини громадянина ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ з державними номерними знаками ВС 7002 АВ, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Дрогобицького Міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2014. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль ВАЗ з номерними знаками ВС 3834 СВ, який на дату ДТП належав ОСОБА_3 обласному музично-драматичному театрові ім. Ю. Дрогобича.Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 118 від 16.03.2014, складеного ТзОВ Фірма „Експертиза, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ з номерними знаками ВС 3834 СВ, становить 6057,40 грн.Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7317649 терміном дії з 23.10.2013 до 22 10.2014.У звязку з настанням події, передбаченої п. п. „а п. 41.1 ст. 41 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 6057,40 грн. 11.06.2014 МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, несених у звязку з проведенням регламентної виплати потерпілому, а також витрат, понесених МТСБУ для встановлення розміру збитку та збору документів (1440,00 грн). На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати МТСБУ.Оскільки МТСБУ здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, вважає, що відповідач зобовязаний відшкодувати такі витрати МТСБУ.

Позивач в судове засідання не зявився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обовязки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частково задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.02.2014 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_1 в м. Дрогобич по вул. В.Великого, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21140 д. н. з. ВС7002АВ, в стані алкогольного спяніння та виконуючи розворот поза перехрестям, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу ВАЗ 211140 д. н. з. ВС3834СВ під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого відбулось зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Огляд на стан алкогольного сп?яніння проводився у встановленому порядку із застосуванням приладу Алкотест Драгер 6810. Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АБ2 № 328064 від 26.02.2014 та іншими матеріалами справи. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2014 № 442/1582/14-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку № 118 експертного авто товарознавчого дослідження від 16.03.2104, складеного ТзОВ „Експертиза, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ 211140, легковий універсал, бензиновий з робочим обємом 1596 см3, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження у ДТП, з врахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду 14.03.2014, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ, становить 6057, 00 грн.

На виконання умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс від 08.10.2013 № АС/7317649 МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 обласному музично-драматичному театрові ім. Ю. Дрогобича у розмірі 6057 грн 40 к. згідно з платіжним дорученням від 11.06.2014 № 11-23089.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівзазначено, що забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Підпунктом „а підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Звертаючись з даним позовом до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позивач заявив до стягнення з відповідача 7497,40 грн в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобовязання перед потерпілим.

2. Регрес має місце після припиненні зобовязання з відшкодування шкоди.

Правові відносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації (перехід до страховика, який виплатив страхувальнику компенсацію за завдану шкоду, права вимоги до винної особи. При чому такий перехід права вимоги заміна кредитора у зобовязанні відбувається на підставі закону, а не договору) регулюються наступними правовими нормами.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобовязання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобовязанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обовязків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобовязання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обовязок із відшкодування шкоди не виконала.

Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:

1. Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди.

2. У звязку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобовязанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування) слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування, регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України, виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_3 обласному музично-драматичному театрові ім. Ю. Дрогобича на підставі заяви від 14.03.2013, полісу від 08.10.2013 № АС/7317649 згідно платіжного доручення від 11.06.2014 № 11-23089 отримало право регресу до відповідача ОСОБА_1

Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15 (№ 910/22731/14).

Відтак, згідно вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України, від 11.06.2014 вбачається, що останнє звернулося з такою до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, оскільки МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 обласному музично-драматичному театрові ім. Ю. Дрогобича та витрати по збору документів у розмірі 1440,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у добровільному порядку затрати по виплаті страхового відшкодування не відшкодував.

Таким чином, суд приходить до висновків, що МТСБУ має всі законні підстави для подання регресного позову до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

Згідно копії платіжного доручення від 29.05.2014 № 6383 МТЧБУ здійснило оплату ТОВ „ЕАК „Довіра у розмірі 1440,00 грн, за послуги аварійного комісара.

Щодо стягнення 1440,00 грн витрат, понесених для встановлення розміру збитку та збору документів, суд вважає, що такі витрати позивача не входять до суми виплаченого позивачем страхового відшкодування, а є витратами, повязаними з господарською діяльністю МТСБУ. З огляду на викладене, підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача в порядку підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відсутні.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 05.04.2017 зі справи № 447/2157/15-ц.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази підтвердження даних витрат, а саме: відсутній договір між МТСБУ та ТОВ „ЕАК „Довіра, акт про надані послуги, у яких було б зазначено, що витрати повязані саме із збором документів для страхового відшкодування ОСОБА_3 обласному музично-драматичному театрові ім. Ю. Дрогобича.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

За змістом ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивач надав додаткову угоду № 143 від 17.03.2016 до контракту про надання правової допомоги № 80 від 19.12.2012. Самого ж контракту про надання правової допомоги страхове бюро не надало і в матеріалах справи такий відсутній.

Із матеріалів справи випливає, що представник позивача у судовому засіданні участі не брав і суд не постановляв ухвалу про допуск до участі у справі представника позивача, як особи, яка надає правову допомогу.

За умовами додаткової угоди оплата послуг виконавця здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок виконавця винагороди у розмірі 1500 грн. протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту про виконані роботи (п. 2).

Як випливає із матеріалів справи, позивач не надав акту про виконану виконавцем роботу, а також документу, який би свідчив про оплату позивачем винагороди та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги.

Так як позивач не надав докази фактичного понесення ним витрат на правову допомогу, а наявна в матеріалах справи додаткова угода до контракту про надання правової допомоги не свідчить про понесені позивачем витрати на правову допомогу, то правових підстав для стягнення цих витрат немає.

Поряд з цим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1020 грн 47 к.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (82100, АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України (02002, м. Київ, вул. Русановський бульвар, 8, ідентифікаційний код: 21647131) суму страхового відшкодування в розмірі 6057 (шість тисяч пятдесят сім) грн 40к. та судовий збір у розмірі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 47 к.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.С. Кучаковський