Постанова № 71251731, 20.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3877/15-ц Номер провадження 22-ц/775/2038/2017

Номер провадження 22-ц/775/2038/2017

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів Груіцької Л.О., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року (суддя першої інстанції Пирогова Л.В., повний текст ухвали складений 25 грудня 2015 року в м. Селидове) у цивільній справі №242/3877/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2015 року позивач публічне акціонерне товариство «Дочірній банк «Сбербанку Росії» (далі ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії») правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (далі ПАТ «Сбербанк») звернулось у Селидівський міський суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним.

24 червня 2010 року між ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» та публічним акціонерним товариством «Одеський коровай» (далі ПАТ «Одеський коровай») (третя особа у даній справі) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10, за умовами якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях, в межах якої позичальнику було надано кредитні кошти, а позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та виконати інші його умови (п.1.1. кредитного договору).

Згідно з п.8.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у п.1.2 цього договору. В остаточній редакції п.1.2 кредитного договору викладено в договорі про внесення змін №13 від 03 грудня 2013 року.

Розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим відповідно до кредитного договору визначено в п.1.3 договору (в редакції договору про внесення змін №8 від 21 березня 2012 року). Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором боржником не виконанні в зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед банком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Одеський коровай» за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір поруки від 06 березня 2012 року із змінами та доповненнями. За умовами п.4.1 договору поруки поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель зобов'язався виконати за боржника зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості, вказаної банком, в рахунок погашення такої заборгованості (п.5.4.1 договору).

У зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору станом на 30 червня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 257 418 178, 57 російських рублів, яка складається з: заборгованості за кредитною лінією - 226 333 682 російських рублів, процентів за користування кредитною лінією 31 084 496,57 російських рублів. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 та вирішити питання про судові витрати у судовому порядку (а.с.1-120 Т.1).

06 листопада 2015 року заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» заборгованість за кредитним договором №17-/В/10 від 24 червня 2010 року у сумі 257 418 178, 57 російських рублів, яка складається з: заборгованості за кредитною лінією - 226 333 682 російських рублів, процентів за користування кредитною лінією 31 084 496,57 російських рублів та судові витрати у сумі 3 654 гривень (а.с.164-165 Т.1).

09 грудня 2015 року до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеській коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувся представник відповідача ОСОБА_1. - ОСОБА_2, посилаючись на наступні обставини.

Відповідач, не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Неявка до суду відповідача ОСОБА_1 була з поважних причин, оскільки за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання у позовній заяві позивачем було зазначено, АДРЕСА_1.

Але, з 12 серпня 2015 року по 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, а з 17 вересня 2015 року зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорту відповідача. Судом першої інстанції відповідач за вказаними адресами жодного разу про слухання справи не повідомлявся. Про ухвалення заочного рішення відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскільки, судом першої інстанції порушені норми процесуального права стосовно територіальної підсудності, ст.109 ЦПК України, даній спір зобов'язаний бути розглянутий районним судом м. Києва, а тому це є підставою для перегляду заочного рішення, його скасування та направлення відповідно до ст.116 ЦПК України для розгляду до м. Києва за встановленою територіальною підсудністю (а.с. 171-236 Т.1).

25 грудня 2015 року ухвалою Селидівського міського суду Донецької області заяву представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Скасоване заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с.7 Т.2).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, третя особа ПАТ «Одеський коровай» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати справу на розгляд до Селидівського міського суду Донецької області, мотивуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, з матеріалів справи вбачається, що справа до 25 грудня 2015 року (дата оскаржуваної ухвали) вже була розпочата по суті, оскільки 06 листопада 2015 року Селидівським судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по цій справі, отже підстави для застосування ст.116 ЦПК України взагалі відсутні.

У Розділі 2 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40 - 42, ст. 492), якій викладений в новій редакції та набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 9 статті 353 ЦПК передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19,37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Сторони були повідомлені про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явились, тому виходячи з положень п.9 ст. 1 Перехідних положень Кодексу, ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за відсутністю сторін.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи.

24 червня 2010 року між ПАТ «Дочірній банк «Сбербанку Росії» та ПАТ «Одеський коровай») (третя особа у даній справі) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10 (а.с.3-87 Т.1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Одеський коровай» за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір поруки від 06 березня 2012 року.

Зі змісту договору поруки вбачається, що адреса місця проживання відповідача ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_3.

10 вересня 2015 року позивач звернувся з даним позовом до Селидівського міського суду зазначаючи адресу місця проживання відповідача ОСОБА_3 АДРЕСА_3.

06 листопада 2015 року заочним рішенням Селидівського міського суду позов був задоволений (а.с.164-165 Т.1).

Звертаючись із заявою про скасування заочного рішення представник відповідача надав анкетні дані згідно паспорту, якій належать відповідачеві, з якого вбачається, що ОСОБА_1:

- з 12 серпня 2015 року (позивач звернувся до суду з позовом 10 вересня 2015 року) був зареєстрований за адресою; АДРЕСА_4;

- з 17 вересня 2015 року здійснив перереєстрацію за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.233-235 Т.1).

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про передачу цивільної справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва обґрунтовано виходив з вимог ст.116 ЦПК України (в редакції діючої на час постановлення ухвали), зазначивши, що на час звернення позивача до суду та ухвалення заочного рішення по справі відповідач був зареєстрований у м. Києві, тому при постановленні заочного рішення справа була вирішена із порушенням правил територіальної підсудності. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про передачу справи на розгляд до іншого суду, оскільки після відкриття провадження по справі і до початку судового розгляду з'ясувалось, що заяву прийнято з порушенням правил підсудності.

Частиною 1 статті 109 ЦПК України (в редакції станом на 25 грудня 2015 року) передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від01 березня 2013 року, питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження. Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України за № 15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року, встановлено, що інститут реєстрації місця проживання носить повідомний, а не дозвільний характер, а інститут прописки є неконституційним.

Конституційний Суд України, виходив з того, що в Україні права і свободи людини і громадянина визначають зміст і спрямованість діяльності держави та її органів. Відповідно до статті 33 Конституції України кожний, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України. Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13) ( 995_015 ), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12) ( 995_043 ), Протоколом N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (стаття 2) (995_004) та іншими міжнародно-правовими актами. Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (стаття 21 Конституції України).

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування це - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

Відповідно до ст. 116 ЦПК України (яка діяла в редакції на час постановлення ухвали) передбачено, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Пунктом 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від01 березня 2013 року, передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача.

Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

25 грудня 2015 року ухвалою Селидівського міського суду Донецької області заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанку Росії» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сбербанк» до ОСОБА_1, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 листопада 2015 року скасоване, оскільки після відкриття провадження по справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, що є підставою передачі справи до іншого суду для розгляду.

Як випливає з п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПК у разі скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, призначається дата розгляду справи в загальному порядку.

Зі змісту ст. 232 ЦПК випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не з'явився в судове засідання Селидівського міського суду 06 листопада 2015 року, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин, оскільки як на час звернення позивача з даним позовом до суду, так і під час ухвалення заочного рішення, відповідач перебував/проживав за іншою адресою не у м. Донецьку, а в м. Києві.

Виходячи з встановлених обставин та вимог закону, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що при ухваленні заочного рішення були порушені правила підсудності, а тому після скасування заочного рішення, справу необхідно передати на розгляд в загальному порядку до іншого суду, а саме Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки провадження по справі відкрито і справа підлягає розгляду у загальному порядку.

Крім цього, третя особа публічне акціонерне товариство «Одеський коровай» при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року просив апеляційний суд відстрочити сплату судового збору.

11 грудня 2017 року ухвалою апеляційного суду Донецької області публічному акціонерному товариству «Одеський коровай» було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі у сумі 1 600 гривень (а.с.6-7 Т.4).

У зв'язку з чим, необхідно стягнути з публічного акціонерного товариства «Одеський коровай», судовий збір, не сплачений при подачі апеляційної скарги, на користь держави в сумі 1 600 гривень, за наступними реквізитами отримувач - Бахмутське УК/м. Бахмут, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача - 31212206780015, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, МФО 834016, призначення платежу - *; 101; судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, позивача, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384, п. 9 ч. 1 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» залишити без задоволення,

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» судовий збір, за подання апеляційної скарги на користь держави в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, за наступними реквізитами отримувач - Бахмутське УК/м. Бахмут, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача - 31212206780015, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, МФО 834016, призначення платежу - *; 101; судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, позивача, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Повний текст постанови буде виготовлено до 26 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Г.Г.Новосьолова

Л.О.Груіцька

В.М.Новосядла

Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2017 року.

Суддя - доповідач Г.Г.Новосьолова