Рішення № 71251599, 27.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 752/13941/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/368/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 150 000,00 доларів США зі сплатою 14,00 процентів річних, строком до 18 вересня 2017 року. З урахуванням додаткового договору № 1 до кредитного договору позичальник з 20 жовтня 2008 року зобов'язувався сплачувати щомісячно нараховану комісію за управління кредитом. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 19 вересня 2007 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель і боржник несуть перед банком солідарну відповідальність. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному.

04 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ПАТ «Автокразбанк» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями, укладеним з ОСОБА_4 За цим договором новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення, зокрема іпотекою нерухомого майна та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та порукою фізичної особи ОСОБА_5

Посилаючись на наявність заборгованості внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, новий кредитор просив у рахунок погашення заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у сумі 808 381,62 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі незалежної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» (ідентифікаційний код 20046323, індекс 39631, м.Кременчук Полтавської області, вул.Київська,8) заборгованість за кредитним договором в розмірі 69355 ( шістдесят дев`ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) доларів США 69 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 808381 (вісімсот вісім тисяч триста вісімдесят одна тисяча) грн.. 62 коп., з яких строкова заборгованість за основним боргом - 53332 (п'ятдесят три тисячі триста тридцять два) долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 621616 (шістсот двадцять одна тисяча шістсот шістнадцять) грн 03 коп, прострочена заборгованість за основним боргом - 9617 (дев`ять тисяч шістсот сімнадцять) доларів США 07 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 112092 грн. 64 коп., поточна заборгованість по процентах - 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) долари 01 цент, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 14266 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн.. 56 коп., прострочена заборгованість по процентах - 4242 (чотири тисячі двісті сорок два) долари 88 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 49453 грн. 28 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 634 (шістсот тридцять чотири) долари США 63 центи, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 7396 грн 99 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 305 (триста п'ять) доларів США 10 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 року становить 3556 грн. 12 коп.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» за кредитним договором в розмірі 69355 (шістдесят дев`ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) доларів США 69 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.07.2014 становить 808381 (вісімсот вісім тисяч триста вісімдесят одна тисяча) грн.. 62 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 19.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим номером 2682, право вимоги за яким належить Публічному акціонерному товариству «АКБ Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги, посвідченого 05.11.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим № 968, а саме:

приватний будинок, що знаходиться за адресою: . АДРЕСА_1, до складу якого згідно довідки-характеристики №1261156 від 12.07.2007 входить дерев`яний житловий будинок (літ. «А»), сарай (літ. «Б»), погріб (літ. «В»), вбиральня ( літ. «Г»), вбиральня (літ. «Д»), спорудження №1-№3, спорудження № І-ІІ, який належить іпотекодавцям ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на праві спільної часткової власності ( по Ѕ частині кожному);

земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, 1/2 частина якої належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 а Ѕ частина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі незалежної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно в рахунок погашення його недоведеної заборгованості перед ПАТ «АКБ Банк» звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (приватний будинок та земельна ділянка до нього з господарськими будівлями і спорудами), що належать його колишній дружині ОСОБА_5 і її синові ОСОБА_6, що по вартості значно перевищують суму позову. Просив врахувати, що він не заперечує щодо сплати кредитних зобов'язань, але не згоден із сумою нарахувань заборгованості. Ним останній раз здійснено платіж за кредитом в грудні 2013 року, але з'ясувалось, що банк всі платежі, всупереч умовам договору і графіку погашення платежу, перераховував лише на погашення процентів за кредитним договором, а на погашення «тіла» кредиту кошти не відраховувались. Вважає, що без проведення бухгалтерської ревізії (або навіть і експертизи) неможливо дійти об'єктивної істини щодо заборгованості, а саме конкретний перерозподіл погашення «тіла» кредиту і процентів за кредитним договором. Разом з тим, суд, залишивши без уваги заперечення по заборгованості, ухвалив рішення у справі без належного аналізу матеріалів справи, не отримавши пояснення сторін по суті справи. Також просив врахувати, що він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., віднесений до категорії - 2, відповідно до ч. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільняється від обов'язку сплати судового збору, однак суд поклав на нього такий обов'язок, стягнувши з нього судовий збір.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та відповідач ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги. Представник позивача та відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. До суду апеляційної інстанції позивач надіслав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника ПАТ «Автокразбанк» (а.с. 219 том 2). У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника позивача та відповідача ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №78/КВ-07, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 150 000,00 доларів США зі сплатою 14,00 процентів річних, строком до 18 вересня 2017 року. З урахуванням додаткового договору № 1 до кредитного договору позичальник з 20 жовтня 2008 року зобов'язувався сплачувати щомісячно нараховану комісію за управління кредитом. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 19 вересня 2007 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель і боржник несуть перед банком солідарну відповідальність. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному.

04 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ПАТ «Автокразбанк» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями, укладеним з ОСОБА_4 За цим договором новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення, зокрема іпотекою нерухомого майна та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та порукою фізичної особи ОСОБА_5

05 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ПАТ «Автокразбанк» укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 19 вересня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 Того ж дня проведена державна реєстрація договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором іпотеки та до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку, за відомості якого іпотекодержателем є ПАТ «Автокразбанк» (а.с.40 том 1).

12 червня 2013 року між новим кредитором ПАТ «Автокразбанк та ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 19 вересня 2007 року, за умовами якого сторони домовились викласти кредитний договір на відкриття відкличної не відновлювальної кредитної лінії від 19 вересня 2007 року в новій редакції. Відповідно до умов укладеного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 71 142,00 доларів США, з фіксованою процентною ставкою, строком повернення кредиту до 18 вересня 2017 року. Пунктом 2.3. кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 1370 доларів США правом дострокового погашення у випадках, передбачених договором.

За умовами п.2.5.2 договору сторони визначили, що нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому внутрішніми положеннями банку, але не рідше одного разу на місяць та в день строку погашення. Позичальник сплачує нараховані проценти щомісячно, до 30 числа кожного місяця.

Відповідальність позичальника за неналежне виконання умов кредитних договорів передбачена у пункті 6.2. Кредитного договору. Так, у випадку порушення строків повернення кредиту (частини кредиту), сплати нарахованих процентів за користування ним, інших строкових платежів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 2.10 цього договору передбачена відповідальність позичальника у разі невиконання (неналежного виконання) останнім обов'язків щодо своєчасного повернення кредиту, процентів та сум штрафних санкцій. Так, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту, процентів та сум штрафних санкцій банк згідно ст.ст. 212, 1050, 1052 ЦК України має право вимагати від позичальника, а позичальник повинен повернути заборгованість достроково. В разі настання обставин, визначених п. 2.10 договору банк надсилає позичальнику письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити заборгованість за цим договором у повному обсязі протягом 60 календарних днів з дня отримання ним письмової вимоги - п.п.2.10.11, п. 2.11.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що за пред'явленими вимогами ПАТ «Автокразбанк» станом на 21 липня 2014 року заборгованість позичальника ОСОБА_4 становить 808 381,62 грн., з яких: строкова заборгованість за основним боргом (залишок) - 53 332,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить - 621 616,03 грн.; прострочена заборгованість за основним боргом - 9 617, 07 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 112 092,64 грн.; поточна заборгованість по процентах - 1 224,01 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 14 266,56 грн.; прострочена заборгованість по процентах - 4 242,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 49 453,28 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період 01 серпня 2013 року по 20 липня 2014 року - 634,63 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 7 396,99 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за період 01 серпня 2013 року по 20 липня 2014 року - 305,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 3 556,12 грн..

Відповідач ОСОБА_4 як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо сплати кредитних зобов'язань, але не згоден із сумою нарахуваної заборгованості.

Досліджені у суді першої інстанції докази свідчать про те, що позичальник ОСОБА_4 згідно договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у передбачені в договорі термін грошові кошти не повернув, що призвело до утворення заборгованості.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк у відповідності до п. 2.10 умов договору та частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 22 квітня 2014 року вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів (а.с. 60-61 том 1), яку боржник отримав 02 червня 2014 року.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому за визначенням пункту 2.11 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів з дня отримання боржником письмової вимоги про повне дострокове погашення кредитної заборгованості, тобто з 02 серпня 2014 року.

Вимога про дострокове повернення заборгованості позичальником та фінансовим поручителем ОСОБА_5 залишена без задоволення.

Умовами договору іпотеки сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами договору: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що містяться в договорі у розділі 4. Пунктом 4.4. розділу 4 договору іпотеки сторонами визначено, що у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків за цим договором та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушень, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань , вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання умов договору банк (іпотекодержатель) вручив 10 липня 2014 року майновому поручителю ОСОБА_5 та для передачі іпотекодавцю ОСОБА_6 вимогу про усунення порушень у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», яка залишена без задоволення (а.с. 54 том 1).

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК суди повинні розглядати питання можливості застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Обравши судовий спосіб захисту порушених прав щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, банк ПАТ «Автокразбанк» 26 серпня 2014 року звернувся в суд, пред′явивши позов про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 808 381,62 грн., а також про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі незалежної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» за кредитним договором № 78/КВ-07 від 19.09.2007 в сумі 800 383,25 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Автокразбанк», суд першої інстанції, виходив з того, що боржник не виконав узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги як шляхом стягнення кредитної заборгованості, так і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статей 12, 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку». При цьому суд звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах за ціною, не нижчою за визначену в процесі виконавчого провадження згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Дійшовши правильного висновку про порушення позичальником виконання зобов'язання за кредитним договором та поширення Закону України «Про іпотеку» на спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором, оскільки одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог ПАТ «Автокразбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення у солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 808 381,62 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» за кредитним договором № 78/КВ-07 від 19.09.2007 із змінами та доповненнями, колегія суддів також не може визнати обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції припустився помилки в застосуванні статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною першою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні статті 39 цього Закону суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції не врахував вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» та не визначив і не зазначив у рішенні початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні для його подальшої реалізації на прилюдних торгах.

На стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не погодився вартістю предмета іпотеки визначену у договорі іпотеки за згодою між іпотекодавцями і іпотекодержателем та заявив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи оцінки будинку, земельної ділянки, на якій розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами для визначення їх вартості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та є предметом іпотеки. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку Незалежного інституту судових експертиз № 8803 від 17 травня 2017 року дійсна (ринкова) вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 в цінах на дату дослідження становить 2 499 600,00 грн., в тому числі: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - 931 600,00 грн.; земельна ділянка, площею 0,0475 га, кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 1 568 000,00 грн. (а.с. 175-205 том 2).

Визначаючи загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, перевіряючи заперечення відповідача ОСОБА_4 щодо нарахованої заборгованості, на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції між ПАТ «Автокразбанк» та ОСОБА_4 проведено звіряння платежів, внесених останнім на погашення кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором №78/КВ-07 від 19 вересня 2007 року.

За результатом перевірки складено акт звірення платежів від 20 жовтня 2016 року, з якого вбачається, що на погашення кредиту із суми отриманого кредиту 71 142,00 доларів США позичальником сплачено 8 192,93 доларів США. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснено позичальником 21 листопада 2013 року. Залишок частини позики становить суму 62 949,07 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить суму 733 708,67 грн. Такий розмір вимоги в частині заборгованості за кредитом зазначений позивачем у розрахунку заборгованості.

На погашення процентів, в тому числі прострочених, за період з 12 червня 2013 року по 03 лютого 2015 року сплачено позичальником 5 757,58 доларів США (а.с. 148 том 2). Останній платіж на погашення процентів здійснено позичальником 03 лютого 2015 року. Перераховані позичальником платежі з 05 травня 2014 року по 03 лютого 2015 року зараховувались банком на погашення прострочених процентів.

Перевіряючи наданий розрахунок заборгованості кредитора на підтвердження вимог в частині простроченої заборгованості по процентам, який визначений станом на 21 липня 2014 року ( а.с. 10-11 том 1) та акт звіряння платежів, колегією суддів встановлено, що позивачем не відображені сплачені позичальником платежі 04 серпня 2014 року, 24 листопада 2014 року та 03 лютого 2015 року на загальну суму 684,51 доларів США та які були зараховані банком на часткове погашення прострочених процентів, що підтверджується квитанціями та актом звіряння платежів.

Таким чином, розмір простроченої заборгованості по процентах підлягає зменшенню, а відтак і загальний розмір вимог, на суму сплачених платежів в розмірі 684,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 7 978,37 грн. Відповідно загальний розмір вимог буде складати суму 800 403,25 грн., з яких: строкова заборгованість за основним боргом (залишок) - 53 332,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить - 621 616,03 грн.; прострочена заборгованість за основним боргом - 9 617, 07 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 112 092,64 грн.; поточна заборгованість по процентах - 1 224,01 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 14 266,56 грн.; прострочена заборгованість по процентах - 3 558,37 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 41 474,91 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період 01 серпня 2013 року по 20 липня 2014 року - 634,63 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 7 396,99 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за період 01 серпня 2013 року по 20 липня 2014 року - 305,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 3 556,12 грн.

Із визначеного загального розміру вимог в сумі 800 403,25 грн., колегією суддів встановлено, що один із предметів іпотеки, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з дійсною (ринкова) вартістю 931 600,00 грн. повністю покриває кредитну заборгованість.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» за кредитним договором № 78/КВ-07 від 19.09.2007 із змінами та доповненнями слід звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 із визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 931 600,00 грн.

Установивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, разом з тим, колегія суддів вважає необхідним у відповідно до статті 217 ЦПК України зупинити стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виходячи з наступного.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що предметом іпотеки є жилий будинок АДРЕСА_1, загальною площею - 71,10 кв. м., виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України (позичальника та майнового поручителя) за споживчим кредитом, наданими йому кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті. Нерухоме житлове майно використовується іпотекодавцями як місце постійного проживання.

Отже, чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для визначення порядку його виконання, а саме зупинення стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За положеннями статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову ПАТ «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» мало пільгу згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції 2014 року), відповідач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., віднесений до категорії - 2. Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» за кредитним договором № 78/КВ-07 від 19.09.2007 із змінами та доповненнями в сумі 800 383,25 грн., яка складається із: 112 092,64 грн. заборгованості за кредитом; 55 7412,47 грн. заборгованості за процентами; 7 398,99 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 3 556,12 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації - 931 600,00 грн. У решті позову відмовити.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: